2 Пятра 1 глава

Другі ліст Пятра
Пераклад Анатоля Клышкi → Синода́льный перево́д

 
 

Сімяон1 Пётр, раб і Апостал Ісуса Хрыста, — тым, што атрымалі ў долю з намі роўнакаштоўную веру ў праведнасці нашага Бога і Збаўцы Ісуса Хрыста:
 
Си́мон Пётр, раб и Апо́стол Иису́са Христа́, приня́вшим с на́ми ра́вно драгоце́нную ве́ру по пра́вде Бо́га на́шего и Спаси́теля Иису́са Христа́:

— Ласка вам і мір няхай памножыцца ў пазнанні Бога і Ісуса, нашага Госпада.
 
благода́ть и мир вам да умно́жится в позна́нии Бо́га и Христа́ Иису́са, Го́спода на́шего.

Бо Яго Боская сіла падаравала нам усё для жыцця і набожнасці праз пазнанне Таго, Хто заклікаў нас уласнаю славай і дасканаласцю,
 
Как от Боже́ственной си́лы Его́ даро́вано нам всё потре́бное для жи́зни и благоче́стия, че́рез позна́ние Призва́вшего нас сла́вою и бла́гостию,

праз якія Ён дараваў нам каштоўныя і найвялікшыя абяцанні, каб праз іх вы зрабіліся саўдзельнікамі Боскай прыроды, пазбегнуўшы распаду ад пажадлівасці ў свеце.
 
кото́рыми даро́ваны нам вели́кие и драгоце́нные обетова́ния, дабы́ вы че́рез них соде́лались прича́стниками Бо́жеского естества́, удали́вшись от госпо́дствующего в ми́ре растле́ния по́хотью, —

Таму і вы, прыклаўшы ўсё старанне, праявіце ў вашай веры добрачыннасць, у добрачыннасці ж — веды,
 
то вы, прилага́я к сему́ всё стара́ние, покажи́те в ве́ре ва́шей доброде́тель, в доброде́тели рассуди́тельность,

у ведах жа — устрыманне, ва ўстрыманні ж — вытрываласць, у вытрываласці ж — набожнасць,
 
в рассуди́тельности воздержа́ние, в воздержа́нии терпе́ние, в терпе́нии благоче́стие,

у набожнасці ж — браталюбства, у браталюбстве ж — любоў.
 
в благоче́стии братолю́бие, в братолю́бии любо́вь.

Бо гэта, калі яно ў вас ёсць і памнажаецца, робіць вас не бяздзейнымі і не бясплённымі ў пазнанні нашага Госпада Ісуса Хрыста;
 
Е́сли э́то в вас есть и умножа́ется, то вы не оста́нетесь без успе́ха и плода́ в позна́нии Го́спода на́шего Иису́са Христа́.

бо ў каго гэтага няма, той сляпы, блізарукі, забыўся пра ачышчэнне ад сваіх ранейшых грахоў.
 
А в ком нет сего́, тот слеп, закры́л глаза́, забы́л об очище́нии пре́жних грехо́в свои́х.

Таму, браты, тым больш пастарайцеся рабіць трывалым ваша пакліканне і выбранне, бо робячы гэта, вы ніколі не спаткняцеся.
 
Посему́, бра́тия, бо́лее и бо́лее стара́йтесь де́лать твёрдым ва́ше зва́ние и избра́ние; так поступа́я, никогда́ не преткнётесь,

Бо так шчодра адкрыецца вам уваход у вечнае Царства нашага Госпада і Збаўцы Ісуса Хрыста.
 
и́бо так откро́ется вам свобо́дный вход в ве́чное Ца́рство Го́спода на́шего и Спаси́теля Иису́са Христа́.

Таму я буду гатовы2 заўсёды напамінаць вам пра гэта, хоць вы гэта і ведаеце і ўмацаваны ў цяперашняй праўдзе.
 
Для того́ я никогда́ не переста́ну напомина́ть вам о сём, хотя́ вы то и зна́ете, и утверждены́ в настоя́щей и́стине.

Але я лічу справядлівым, пакуль я ў гэтым шатры, абуджаць вас напамінкам,
 
Справедли́вым же почита́ю, доко́ле нахожу́сь в э́той теле́сной хра́мине, возбужда́ть вас напомина́нием,

ведаючы, што хутка пакіну мой шацёр, як і наш Госпад Ісус Хрыстос аб’явіў мне,
 
зна́я, что ско́ро до́лжен оста́вить хра́мину мою́, как и Госпо́дь наш Иису́с Христо́с откры́л мне.

буду ж старацца, каб вы маглі і пасля майго адыходу кожны раз успамінаць пра гэта.
 
Бу́ду же стара́ться, что́бы вы и по́сле моего́ отше́ствия всегда́ приводи́ли э́то на па́мять.

Бо мы абвесцілі вам пра сілу і прышэсце нашага Госпада Ісуса Хрыста, не ідучы услед хітрасплеценым байкам, а стаўшы відавочцамі Яго велічы.
 
И́бо мы возвести́ли вам си́лу и прише́ствие Го́спода на́шего Иису́са Христа́, не хитросплетённым ба́сням последу́я, но быв очеви́дцами Его́ вели́чия.

Бо Ён прыняў ад Бога Бацькі гонар і славу, калі данёсся да Яго ад Велічнай Славы такі голас: «Гэта Мой Сын, Мой Улюбёны, Якога Я ўпадабаў!»
 
И́бо Он при́нял от Бо́га Отца́ честь и сла́ву, когда́ от велеле́пной сла́вы принёсся к Нему́ тако́й глас: «Сей есть Сын Мой возлю́бленный, в Кото́ром Моё благоволе́ние».

І гэты голас, што данёсся з неба, мы пачулі, калі былі з Ім на святой гары.
 
И э́тот глас, принёсшийся с небе́с, мы слы́шали, бу́дучи с Ним на свято́й горе́.

І мы маем мацнейшае прарочае слова, і вы добра робіце, трымаючыся яго як светача, што ззяе ў цёмным месцы, пакуль не пачне днець і не ўзыдзе заранка ў вашых сэрцах,
 
И прито́м мы име́ем верне́йшее проро́ческое сло́во; и вы хорошо́ де́лаете, что обраща́етесь к нему́, как к свети́льнику, сия́ющему в тёмном ме́сте, доко́ле не начнёт рассвета́ть день и не взойдёт у́тренняя звезда́ в сердца́х ва́ших,

ведаючы перш за ўсё тое, што ніводнае прароцтва ў Пісанні не бывае ад чыйго-небудзь уласнага вытлумачэння;
 
зна́я пре́жде всего́ то, что никако́го проро́чества в Писа́нии нельзя́ разреши́ть са́мому собо́ю.

бо ніколі прароцтва не было выказана з волі чалавека, але [святыя] людзі, кіраваныя Святым Духам, казалі яго ад Бога.
 
И́бо никогда́ проро́чество не́ бы́ло произноси́мо по во́ле челове́ческой, но изрека́ли его́ святы́е Бо́жии челове́ки, бу́дучи дви́жимы Ду́хом Святы́м.

Примечания:

 
Пераклад Анатоля Клышкi
1 1: У некат. рукап.: Сіман.
12 2: У некат. рукап.: не перастану.
 
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.