Іякава 1 глава

Ліст Іякава
Пераклад Анатоля Клышкi → Переклад Хоменка

Іякаў, раб Бога і Госпада Ісуса Хрыста, — дванаццаці плямёнам, якія ў рассеянні: Радавацца!

Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!

Лічыце ўсялякаю радасцю, браты мае, кожны раз, калі трапляеце ў розныя выпрабаванні,

Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.

ведаючы, што праверка вашай веры выпрацоўвае вытрываласць.

Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,

А вытрываласць няхай мае свой дасканалы вынік, каб вы былі дасканалыя і цэласныя, ні ў чым не мелі нястачы.

за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

Калі ж у каго з вас нестае мудрасці, няхай просіць у Бога, Які дае ўсім шчодра і без папроку, і дасца яму.

Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.

Але няхай просіць з вераю, ані не сумняваючыся, бо той, хто сумняваецца, падобны да марской хвалі, якую гоніць і кідае вецер.

Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.

Бо няхай той чалавек не думае, што ён атрымае нешта ад Госпада,

Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; —

двудушны чалавек няўстойлівы на ўсіх сваіх дарогах.

людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.

І няхай прыніжаны брат ганарыцца ў сваім узвышэнні,

Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,

а багаты — у сваім прыніжэнні, бо, як палявая кветка, ён адыдзе.

а багатий — пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.

Бо ўзышло сонца са спякотаю і высушыла траву, і кветка яе апала, і краса яе выгляду загінула; так і багаты завяне на сваіх дарогах.

Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів'яне.

Дабраславёны чалавек, які выстойвае перад спакусаю, бо, будучы, выпрабаваным, ён атрымае вянок жыцця, які Ён1 абяцаў тым, хто любіць Яго.

Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.

Няхай ніхто пры спакусе не кажа: «Мяне спакушае Бог», бо не спакушаецца Бог злом і Сам не спакушае нікога.

Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;

Але кожны спакушаецца зваблены і зманены ўласнай пажадлівасцю;

кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.

пасля пажадлівасць, зачаўшы, нараджае грэх; а зроблены грэх спараджае смерць.

А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, — породжує смерть.

Не падманвайцеся, браты мае ўлюбёныя.

Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.

Кожнае добрае дарэнне і кожны дасканалы дар — з вышыняў, зыходзіць ад Бацькі свяцілаў, у Якога няма змянення і ні ценю перамены.

Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.

Ён, захацеўшы, нарадзіў нас словам праўды, каб мы былі некаторым пачаткам Яго стварэнняў.

Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.

Ведайце2, браты мае ўлюбёныя: няхай жа кожны чалавек будзе хуткі, каб слухаць, марудлівы, каб сказаць, марудлівы — гневацца;

Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,

бо гнеў чалавека не творыць праведнасці Божай.

бо гнів людини не чинить справедливости Божої.

Таму, адклаўшы ўсялякі бруд і празмернасць злосці, з лагоднасцю прыміце пасаджанае ў вас слова, якое можа выратаваць вашы душы.

Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.

Будзьце ж выканаўцамі слова, а не толькі слухачамі, якія ашукваюць саміх сябе.

Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.

Бо калі хто слухае слова, а не выконвае, той падобны да чалавека, які разглядвае ў люстэрку сваё аблічча, што мае ад нараджэння;

Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:

бо ён разгледзеў сябе і пайшоў, і адразу забыўся, які ён.

ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.

Але хто паглыбляецца ў дасканалы закон, закон свабоды і жыве ў ім, будучы не забыўлівым слухачом, а выканаўцам работы, той будзе шчаслівы ў сваёй дзейнасці.

Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, — не як слухач-забудько, а як виконавець діла, — той щасливий у ділі своїм.

Калі хто думае, што ён набожны і не зацугляе свайго языка, але ашуквае сваё сэрца, — марная таго набожнасць.

Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.

Чыстая і беззаганная набожнасць перад Богам і Бацькам вось што: даглядаць сіротаў і ўдоваў у іх бядзе, захоўваць сябе незаплямленым ад свету.

Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.

Примечания:

Пераклад Анатоля Клышкi

12 1: У некат. рукап.: Госпад.

19 2: У некат. рукап.: Так што.

« 28 глава 2 глава »