2 Летапісаў 1 глава

Другая кніга Летапісаў
Пераклад Антонія Бокуна → Толкование Далласской семинарии

Пераклад Антонія Бокуна

1 І ўмацаваўся Салямон, сын Давіда, на валадарстве сваім; і ГОСПАД, Бог ягоны [быў] з ім, і ўзьвялічыў яго высока.
2 І сказаў Салямон усяму Ізраілю, начальнікам тысячаў і сотняў, і судзьдзям, і ўсім начальнікам у-ва ўсім Ізраілі, галовам [дамоў] бацькоў.
3 І пайшлі Салямон і ўся царква з ім на ўзвышша, якое ў Гібэоне, бо там быў Божы Намёт Спатканьня, які паставіў Майсей, слуга ГОСПАДА, у пустыні.
4 Каўчэг Божы перанёс Давід з Кірыят-Ярыму на [месца], якое Давід падрыхтаваў для яго, бо ён паставіў для яго намёт у Ерусаліме.
5 А ахвярнік, які зрабіў Бэцалеэль, сын Урыі, сына Хура, застаўся там перад Сялібай ГОСПАДА; і шукалі яго Салямон і царква.
6 І ўзыйшоў Салямон перад аблічча ГОСПАДА туды да ахвярніка мядзянага, які ў Намёце Спатканьня, і ахвяраваў на ім тысячу цэласпаленьняў.
7 У тую ноч зьявіўся Бог Салямону і сказаў яму: «Прасі, што Мне даць табе».
8 І сказаў Салямон Богу: «Ты зрабіў Давіду, бацьку майму, вялікую ласку і паставіў мяне валадарыць замест яго.
9 Цяпер, ГОСПАДЗЕ Божа, няхай зьдзейсьніцца слова Тваё Давіду, бацьку майму, бо Ты паставіў мяне валадарыць над народам вялікім, як пыл зямлі.
10 Дай мне цяпер мудрасьць і веданьне, каб я мог выходзіць і ўваходзіць перад народам гэтым, бо хто можа судзіць гэты народ Твой такі вялікі?»
11 І сказаў Бог Салямону: «За тое, што было гэта ў сэрцы тваім, і ты не прасіў багацьця, маёмасьці, славы ці душы ворагаў тваіх, таксама не прасіў доўгіх дзён, але прасіў для сябе мудрасьці і веданьня, каб ты мог судзіць народ Мой, над якім Я паставіў цябе валадарыць,
12 мудрасьць і веданьне дадзены табе, а багацьці, маёмасьць і славу Я дам табе, якіх ніводзін з валадароў ня меў перад табою і ня будзе мець ніякі пасьля цябе».
13 І вярнуўся Салямон з узвышша, якое ў Гібэоне, у Ерусалім ад аблічча Намёту Спатканьня, і валадарыў у Ізраілі.
14 І сабраў Салямон калясьніцы і вершнікаў, і было ў яго тысяча чатырыста калясьніцаў і дваццаць тысячаў вершнікаў, якіх ён разьмясьціў у гарадах калясьнічных і пры валадары ў Ерусаліме.
15 І сабраў валадар срэбра і золата ў Ерусаліме, як камянёў, а кедраў так шмат, як сікамораў, якія ў Шэфэлі.
16 І прыводзілі для Салямона коней з Эгіпту і з Куэ, бо купцы валадарскія куплялі паводле цаны [іхняй] у Куэ.
17 І яны зыходзілі і прывозілі з Эгіпту калясьніцы за шэсьцьсот сыкляў срэбра і каня за сто пяцьдзясят [сыкляў]. І гэтак праз рукі іхнія прывозілі іх для ўсіх валадароў Хетаў і валадароў Араму.

Толкование Далласской семинарии

I. Царствование Соломона (главы 1−9)

А. Мудрость и процветание Соломона (глава 1)

2Пар 1:1−6. С самого начала своего правления Соломон установил твердый контроль над всем царством. Это оказалось возможным, потому что Бог… был с ним и благословлял его.

Мы читаем о том, что царь и вожди Израиля отправились в паломничество в Гаваон — к скинии собрания, чтобы совершить жертвоприношения на медном жертвеннике, сделанном Веселеилом (Исх 31:11) под руководством Моисея (Исх 38:17); этот жертвенник все еще оставался в Гаваоне (1Пар 16:39−40; Исх 38:1−17). Ковчег Божий, однако, уже находился в Иерусалиме, перенесенный туда из Кириаф-Иарима Давидом («Перемещения ковчега завета»; 1 Дар. 6).

Вознеся Господу тысячу всесожжения, Соломон и вожди народа тем заявили о своей преданности Ему (стих 6).

2Пар 1:7−13. И в ответ Бог… явился… Соломону… в ту же ночь (очевидно, во сне; сравните 3Цар 3:5) и предложил царю просить у Него, что он захочет. Сознавая свою молодость и неопытность (1Пар 22:5; 29:1), Соломон не был уверен в своей способности править народом столь же многочисленным (по его выражению), как пыль на земле (сравните Быт 13:16, где схожий образ употреблен Самим Богом), над которым его, однако, воцарил Господь. И вот для того, чтобы ему успешно управлять сим народом (стих 10), Соломон просит у Бога премудрость (евр. хокмах подразумевает проницательность, интуицию и рассудительность) и знание (мадда означает практические познания и умение, необходимые для совершения повседневных дел).

Бескорыстный характер Соломоновой просьбы побудил Бога обещать ему не только просимое им, но и гораздо больше: богатство… и славу, каких не знал и не узнает никто другой из царей Израиля (стихи 11−12; сравните 1Пар 29:25).

2Пар 1:14−17. В подтверждение верности Господа данному Им обещанию летописец перечисляет все то, что свидетельствовало о «материальных благословениях» царя Соломона свыше. У него было: тысяча четыреста колесниц и двенадцать тысяч всадников (впрочем, употребленное здесь слово парасим, переведенное как «всадников», может означать и «коней»), которые находились в колесничных городах (сравните 3 Дар. 9:19) и… в Иерусалиме. Не представляется возможным установить, какие именно города были «колесничными», хотя предполагают (на основании 3Цар 9:15), что это были Гацор, Газер и Мегиддо.

Прибегая к гиперболе, летописец утверждает, что серебро и золото уподобились в царствование Соломона простым камням, а кедр ценился не больше древесины фиговых деревьев, в обилии произраставших в низменных местах западных предгорий.

Кроме того, Соломон с большой выгодой для себя ввозил в Израиль упомянутых коней и колесницы. Он ввозил их из Египта (и, может быть, из Малой Азии), а также из Кувы (предполагают, что речь идет о Киликии, располагавшейся в южной части современной Турции). За колесницу Соломон платил около 8, а за коня около 2 кг серебра. Часть коней и колесниц он оставлял для себя, а часть перепродавал царям Хеттейским и… Арамейским.

С какого-то момента Соломон, очевидно, забыл, о предостережении будущим царям Израиля, содержащимся во Втор 17:16−17, чтобы не обзаводились чрезмерный количеством коней, серебра и золота, ибо в накопительстве такого рода — угроза соблазна больше полагаться на богатство и связанное с ним могущество, чем на Господа Бога.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.