1 Самуэля 1 глава

Першая кніга Самуэля
Пераклад Антонія Бокуна → Библейской Лиги ERV

 
 

Быў адзін чалавек у Раматаіме, Цуфіт з гары Эфраіма, імем Элькана, сын Ерахама, сына Элігу, сына Таку, сына Цуфа, Эфрацянін.
 
Жил один человек по имени Елкана, из города Рама, в горной земле Ефрема. Елкана был родом из семьи Цуфа. Елкана был сыном Иерохама, а Иерохам был сыном Елиуя. Елиуй был сыном Тоху, а Тоху был сыном Цуфа ефрафянина.

Ён меў дзьве жонкі: імя адной Ганна, а імя другой Пэніна. У Пэніны былі сыны, а ў Ганны дзяцей не было.
 
У Елканы было две жены: одну звали Анна, а другую — Феннана. У Феннаны были дети, а у Анны детей не было.

Штогод той чалавек хадзіў з гораду свайго ў Шыло, каб пакланіцца і скласьці ахвяру ГОСПАДУ Магуцьцяў. Былі там два сыны Гэлія: Хофні і Пінхас, сьвятары ГОСПАДА.
 
Каждый год Елкана уходил из своего города в Силом поклоняться и приносить жертвы Господу Всемогущему. В Силоме священниками Господа служили Офни и Финеес, которые были сыновьями Илия.

Калі Элькана складаў ахвяру, у той дзень даваў жонцы сваёй Пэніне і ўсім сынам і дочкам ейным па частцы складанай ахвяры,
 
Каждый раз, когда Елкана приносил жертву, он давал часть еды своей жене Феннане и её детям.

а Ганьне даваў падвойную частку, бо Ганну ён любіў. Але ГОСПАД не даваў ёй нарадзіць.
 
Анне же Елкана всегда давал вдвое больше, так как любил Анну, несмотря на то что Господь не дал ей детей.

Суперніца ейная дакучала ёй, і дрэнчыла яе, бо ГОСПАД замкнуў улоньне ейнае.
 
Феннана всегда глубоко огорчала Анну из-за того, что та не могла иметь детей.

Так цягнулася шмат гадоў; колькі разоў ішла яна ў сьвятыню ГОСПАДА, тая засмучала яе. Ганна дзеля таго плакала і ня ела.
 
Так случалось каждый год, когда их семья отправлялась в дом Господний в Силом. Феннана так сильно огорчала Анну, что Анна начинала плакать и не могла есть. Однажды, когда в очередной раз так произошло,

І сказаў ёй Элькана, муж ейны: «Чаму ты плачаш і чаму не ясі? Чаму сумуе сэрца тваё? Ці ж я табе не мілейшы, чым дзесяць сыноў?»
 
её муж, Елкана, спросил её: «Анна, почему ты плачешь и почему не ешь? О чём скорбишь ты? У тебя есть муж, разве я не лучше для тебя десяти сыновей?»

Калі ў Шыло скончылі есьці і піць, Ганна ўстала. А сьвятар Гэлій сядзеў на крэсьле перад брамай сьвятыні ГОСПАДА.
 
После того как они поели и попили, Анна тихо встала и вышла помолиться Господу. Илий же, священник, сидел у входа в дом Господа.

І Ганна, сумная душою, малілася да ГОСПАДА, горка плачучы.
 
Анна была очень опечалена и горько плакала, молясь Господу.

І шлюбавала яна, кажучы: «ГОСПАД Магуцьцяў, калі Ты спагадна глянеш на прыніжэньне служкі Тваёй, і прыгадаеш мяне, і не забудзешся пра служку Тваю, і дасі мне дзіця мужчынскага роду, я аддам яго ГОСПАДУ на ўсе дні жыцьця ягонага, і лязо не кранецца галавы ягонай».
 
И дала она обет Богу: «Господи Всемогущий, посмотри на мою скорбь. Вспомни обо мне! Не забудь меня! Если Ты дашь мне сына, я отдам его Тебе. Он будет назореем и не станет пить ни вино, ни крепкие напитки, и никто не острижёт его волосы».

Калі яна так шчыра і доўга малілася перад ГОСПАДАМ, Гэлій прыглядаўся да вуснаў ейных.
 
Анна долго молилась Господу, а Илий всё это время следил за её губами.

А Ганна гаварыла ў глыбіні сэрца свайго, і толькі варушыліся вусны ейныя, але голасу не было чуваць, і Гэлій думаў, што яна п’яная,
 
Анна молилась в сердце своём, поэтому её губы шевелились, а голоса слышно не было, и Илий подумал, что Анна пьяна.

і сказаў ёй: «Дакуль будзеш п’яная? Ацьверазіся ад віна».
 
Он сказал ей: «Ты слишком много выпила! Пора оставить вино».

Ганна адказала: «Не, гаспадару мой. Я — нешчасьлівая жанчына. Я ня піла нічога такога, каб ап’янець, ані віна, ані сікеры, але я выліваю душу сваю перад ГОСПАДАМ.
 
Тогда Анна ответила: «Нет, господин мой, я не пила ни вина, ни пива. Я глубоко скорблю и изливаю душу свою перед Господом.

Не лічы служкі тваёй за адну з дачок Бэліяла, бо я дзеля вялікага болю і смутку свайго гаварыла ўвесь час».
 
Не считай меня плохой женщиной. Я молилась так долго от великой печали и скорби моей».

І Гэлій засмуціўся, і сказаў ёй: «Ідзі ў супакоі, а Бог Ізраіля няхай споўніць просьбу тваю, пра што маліла Яго».
 
Илий ответил: «Иди с миром. Пусть Бог Израиля даст тебе то, о чём ты просила Его».

А яна сказала: «О, няхай знойдзе служанка твая ласку ў вачах тваіх». І адыйшла тая жанчына дарогаю сваёй, і ела, і аблічча ейнае не было ўжо такім, як раней.
 
Анна сказала: «Пусть я найду милость в глазах твоих!» Затем она ушла, немного поела и не была уже такой печальной как прежде.

І падняліся назаўтра рана, і пакланіліся перад ГОСПАДАМ, і пайшлі ў дарогу зваротную, і прыйшлі ў дом свой у Раме. І Элькана спазнаў жонку сваю Ганну, і ГОСПАД узгадаў просьбу ейную.
 
На следующее утро семья Елканы встала рано. Они поклонились Господу и вернулись домой в Раму. Елкана спал со своей женой Анной, и Господь вспомнил о ней.

Ганна зачала па нейкім часе, і нарадзіла сына, і дала яму імя Самуэль, таму што ад ГОСПАДА выпрасіла яго.
 
Через год Анна забеременела и, когда пришло время, родила сына, и назвала его Самуилом. Она сказала: «Я назвала его так потому, что просила его у Господа».

Муж ейны Элькана і ўвесь дом ягоны пайшоў злажыць штогадовую ахвяру ГОСПАДУ і споўніць шлюбаваньні.
 
В тот год Елкана пошёл в Силом принести жертву и сдержать обеты, данные Богу. Он взял с собой всю свою семью.

Але Ганна не пайшла. Яна сказала мужу свайму: «Не пайду, пакуль хлопчык ня будзе адняты ад грудзей і падрасьце, а тады завяду яго, і ён стане перад абліччам ГОСПАДА, і застанецца там назаўсёды».
 
Но Анна не пошла. Она сказала Елкане: «Когда мальчик подрастёт и станет есть твёрдую пищу, я отведу его в Силом и отдам его Господу. Он станет назореем и останется там навсегда».

Адказаў ёй Элькана, муж ейны: «Рабі, што добра ў вачах тваіх. Заставайся, пакуль яго не адымеш ад грудзей. Толькі няхай ГОСПАД зьдзейсьніць словы Свае». І засталася маці дома, і карміла сына свайго, пакуль не адняла яго ад грудзей сваіх.
 
Елкана, её муж, сказал: «Делай как хочешь. Оставайся дома до тех пор, пока мальчик не подрастёт и не станет есть твёрдую пищу. И пусть всё произойдёт так, как ты сказала». Анна осталась дома и нянчила своего сына, пока не вскормила его.

Калі ўжо адняла, павяла яго з сабою, і ўзяла таксама трохгадовага бычка, адну эфу мукі і буклак віна, і прывяла яго ў Дом ГОСПАДА ў Шыло. А хлопец быў яшчэ дзіцём.
 
Когда мальчик подрос и стал есть твёрдую пищу, Анна повела его в Силом, в дом Господа. Она взяла с собой трёхлетнего бычка, одну ефу муки и мехи с вином.

І забілі бычка, і занесьлі хлопца да Гэлія.
 
Они предстали перед Господом. Елкана заколол бычка и принёс жертву Господу, как обычно делал. Затем Анна отдала мальчика Илию.

І сказала [Ганна]: «Прашу, гаспадару мой, няхай жыве душа твая, гаспадару. Я — тая самая жанчына, якая стаяла тут перад табой і маліла ГОСПАДА.
 
Она сказала: «Прости меня, господин мой. Я — та самая женщина, которая здесь при тебе стояла и молилась Господу. Поверь мне,

Маліла я пра гэтае дзіця, і споўніў ГОСПАД просьбу маю, што я прасіла ў Яго.
 
я молилась об этом ребёнке, и Господь исполнил мою просьбу. Он дал мне это дитя.

Таму я аддаю яго ГОСПАДУ на ўсе дні; колькі будзе жыць, ён аддадзены для ГОСПАДА». І пакланіліся там ГОСПАДУ.
 
И теперь я отдаю его Господу, и он будет служить Ему всю свою жизнь». Анна оставила там мальчика, а затем поклонилась Господу.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.