Рут 1 глава

Кніга Рут
Пераклад Антонія Бокуна → Комментарии МакДональда

Пераклад Антонія Бокуна

1 І было ў дні, калі судзілі судзьдзі, і быў голад на зямлі, і пайшоў чалавек з Бэтлеему Юдэйскага жыць на палях Мааву, ён, і жонка ягоная, і два сыны ягоныя.
2 І [было] імя чалавека Элімэлех, а імя жонкі — Наомі, а імёны двух сыноў ягоных — Махлон і Кільён з Эфраты, з Бэтлеему Юдэйскага. І прыйшлі яны на палі Мааву, і былі там.
3 І памёр Элімэлех, муж Наомі, і засталася яна і два сыны ейныя.
4 І ўзялі яны сабе жонак Мааўлянак, імя адной — Орпа, а імя другой — Рут. І яны жылі там гадоў дзесяць.
5 І памерлі таксама Махлон і Кільён, і засталася жанчына без дзяцей і бяз мужа.
6 І ўстала яна, і нявесткі яе, і вярнуліся з палёў Мааву, бо пачула яна на палях Мааву, што ГОСПАД наведаў народ Свой і даў ім хлеб.
7 І выйшла яна з месца, у якім была, і дзьве нявесткі ейныя з ёй, і яны пайшлі па дарозе назад у зямлю Юды.
8 І сказала Наомі двум нявесткам сваім: «Ідзіце, няхай [кожная] жанчына вернецца ў дом маці сваёй. Няхай зьявіць вам ГОСПАД міласэрнасьць, як вы зьявілі памерлым сваім і мне.
9 Няхай дасьць вам ГОСПАД знайсьці спакой жаночы ў доме мужа свайго». І яна пацалавала іх, а яны ўзьнялі голас свой і заплакалі.
10 І сказалі яны ёй: «Мы вернемся з табою да народу твайго».
11 І сказала Наомі: «Вяртайцеся, дочкі мае. Навошта вы пойдзеце са мною? Ці ж маю я сыноў ва ўлоньні маім, каб яны сталіся мужамі для вас?
12 Вяртайцеся, дочкі мае, ідзіце. Бо я занадта старая, каб выйсьці замуж, нават калі б я сказала: “Ёсьць для мяне надзея”, і таксама ў гэту ноч выйшла замуж, і нарадзіла сыноў,
13 ці будзеце вы чакаць, пакуль яны вырастуць? Ці дзеля іх вы ня выйдзеце замуж? Не, дочкі мае. Вельмі горка мне з-за вас, бо зьвернута на мяне рука ГОСПАДА».
14 І яны ўзьнялі голас свой, і плакалі. І Орпа пацалавала сьвякруху сваю, а Рут засталася з ёю.
15 І сказала [Наомі]: «Вось, швагерка твая вярнулася да народу свайго і багоў сваіх. Вяртайся і ты за швагеркай тваёй».
16 І сказала Рут: «Не прымушай мяне, каб я пакінула цябе і зыйшла ад цябе. Куды ты пойдзеш, туды я пайду, дзе ты будзеш жыць, там я буду жыць. Народ твой будзе народам маім, і Бог твой будзе Богам маім.
17 Дзе ты памрэш, там я памру, і там буду пахаваная. Няхай гэта зробіць мне ГОСПАД і няхай яшчэ дадасьць, бо [толькі] сьмерць аддзеліць мяне ад цябе».
18 І ўбачыла [Наомі], што [Рут] вырашыла ісьці з ёю, і перастала адгаворваць яе.
19 І ішлі абедзьве разам, аж прыйшлі ў Бэтлеем. І было, калі прыйшлі ў Бэтлеем, увесь горад узрушыўся, і казалі: «Ці ж гэта Наомі?»
20 А яна казала ім: «Не называйце мяне Наомі, але называйце мяне Мара, бо вялікай горыччу напоўніў мяне Усемагутны.
21 Я выйшла поўная, але пустою вярнуў мяне ГОСПАД. Чаму вы называеце мяне Наомі, калі ГОСПАД выступіў супраць мяне і Усемагутны спаслаў няшчасьце на мяне».
22 І вярнулася Наомі, і Рут Мааўлянка, нявестка ейная, з ёю вярнулася з палёў Мааву, і прыйшлі яны ў Бэтлеем на пачатку жніва ячменю.

Комментарии МакДональда

I. Пребывание в Моаве (1:1−5)

1:1−2 В начале книги мы встречаем иудейскую семью, которая оставила Вифлеем (дом хлеба) Иудейский (хвала) из-за того, что там был голод, и расположилась на Моавитской земле, на юго-восточной стороне Мертвого Моря. Родителей звали Елимелех (мой Бог — Царь) и Ноеминь (приятная). Сыновей звали Махлон (болезненный) и Хилеон (чахнущий). Было бы лучше им остаться в своей стране и доверять Богу, чем переселяться в Моав. Ефрафа (корень слова «Ефрафяне») — название Вифлеема в древности — означает «плодородие».

Время Судей характеризовалось моральным упадком. Поэтому неудивительно, что земля подвергается голоду — наказанию, обещанному Богом за непослушание. Елимелеху не нужно было уезжать из Земли Обетованной, а тем более устраиваться в Моаве. Неужели он никогда не читал Второзаконие 23:3−6? Почему бы ему не обосноваться со своими иудейскими братьями на восточной стороне реки Иордан? Он привел свою семью из земли живых в землю смерти и бесплодия (ни у Махлона, ни у Хилеона не было детей).

1:3−5 После того, как Елимелех умер, его сыновья взяли в жены Моавитянок. Махлон взял в жены Руфь (4:10), а Хилеон — Орфу. Несмотря на то, что Моавитяне не перечислены во Второзаконии 7:1−3 среди народов, на которых Израильтяне не должны были жениться, из последующих ссылок видно, что они также были причислены законом к этим народам (Ездра 9:1−2; Неем 13:23−25). Закон также гласил, что Моавитянам не позволялось входить в общество Господне до десятого поколения (Втор 23:3). Как мы увидим в случае с Руфь, возобладала благодать, позволившая ее потомку, Давиду, стать царем Израиля.

Десять лет спустя Махлон и Хилеон умерли, оставив Ноеминь с двумя чужестранными снохами, Орфой и Руфь

II. Возвращение в Вифлеем (1:6−22)

1:6−15 Ноеминь решила вернуться в Иудею, услышав, что там достаточно еды. Ее две снохи отправились с ней. Но, когда она предложила им вернуться к себе домой в Моав, напомнив о том, что у нее нет больше сыновей, которых она могла бы предложить им в мужья, Орфа поцеловала свою свекровь и вернулась домой.

Обратите внимание на различное отношение трех вдов: Ноеминь была скорбящая вдова, лишенная Божьим судом земных радостей в виде мужа и семьи. Орфа, трезво поразмыслив над словами своей свекрови, оказалась покидающей вдовой, выбрав самый легкий и удобный путь. А Руфь была привязанной вдовой, прильнувшей к Ноеминь, несмотря на подавленное состояние последней. Руфь знала, что новая жизнь с Ноеминь, которую она предпочла, будет нелегкой. Впереди их ждали тяжелый труд и бедность, так как у них не было мужчины, который их бы обеспечивал. Также Руфь ожидали разлука с домом и родными.

1:16−17 Однако, Руфь не бросила Ноеминь. В одном из самых благородных изречений Ветхого Завета, она показала свою полную преданность (Ноеминь). Она выбрала пункт назначения Ноеминь, ее место проживания, ее народ, ее Бога, и даже ее место погребения.

1:18−22 По божественному стечению обстоятельств Ноеминь и Руфь вернулись в Вифлеем в начале жатвы ячменя, сезон первых плодов (прообраз Воскресения Христа). Весь город был рад снова увидеть Ноеминь и сердечно ее приветствовал по имени.

Она им сказала: «Не называйте меня Ноеминью (Приятная), а называйте меня Марою (Горькая), потому что Вседержитель   послал   мне великую горесть». Она ушла с достатком (т.е. с мужем и сыновьями), а Господь вернул ее назад с пустыми руками (т.е. вдовой и без детей). То же самое происходит и с нами — мы можем самостоятельно пойти путем отступничества, но Господь вернет нас назад опустошенными, и обычно путем горьких наказаний.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.