Якуба 1 глава

Паўсюднае пасланьне Апостала Якуба
Пераклад Антонія Бокуна → Русского Библейского Центра

 
 

Якуб, слуга Бога і Госпада Ісуса Хрыста, — дванаццаці каленам, што ў расьцярушаньні: радавацца!
 
Иаков, раб Божий, раб Господа Иисуса Христа — двенадцати племенам в диаспоре: приветствую вас!

Вялікай радасьцю лічыце, браты мае, калі трапляеце ў розныя спакусы,
 
Какое бы ни выпало вам новое испытание, братья, каждое полагайте великой радостью.

ведаючы, што выпрабаваньне вашае веры робіць цярплівасьць.
 
Вы сами знаете, что с испытанием веры приходит терпение.

А цярплівасьць няхай мае дасканалае дзеяньне, каб вы былі дасканалымі і суцэльнымі, без аніякага недахопу.
 
Ну, а действие терпения в итоге сообщит вам совершенство законченное, неущербное.

Калі ж у каго з вас не хапае мудрасьці, няхай просіць у Бога, Які дае ўсім шчыра і не дакараючы, і будзе яму дадзена.
 
Если у кого из вас недостает мудрости, пусть просит у Бога. Он всем раздает щедрой рукой, без упреков. Даст и ему.

Але няхай просіць з вераю, ані не сумняваючыся, бо той, хто сумняецца, падобны да хваляваньня марскога, якое вецер уздымае і ганяе.
 
Но просит пусть с верой, ни на миг не усомнившись. Тот, кто сомневается, подобен морской волне, ветром гонимой и швыряемой:

Дык няхай не мяркуе гэтакі чалавек, што нешта атрымае ад Госпада.
 
Ему лучше оставить мысли получить что-нибудь от Господа.

Двудушны чалавек няцьвёрды на ўсіх шляхах сваіх.
 
Такой человек нескладен и во всем, что делает, ненадежен.

Няхай жа хваліцца паніжаны брат сваёй высокасьцю,
 
Брат униженный да примет как должное свое возвышение,

а багаты — сваім паніжэньнем, бо праміне, як кветка на траве.
 
А богатый — унижение, потому что он отойдет как цвет на лугу.

Бо ўзыходзіць сонца са сьпёкаю і сушыць траву, і кветка яе падае, і хараство аблічча яе зьнікае; гэтак і багаты на шляхах сваіх счэзьне.
 
Встает солнце, палящим зноем иссушает траву — и цвет осыпается, красота лугов сходит на нет. Так никнет и богатый в своей озабоченности.

Шчасьлівы чалавек, які вытрымлівае спакусу, бо, стаўшыся выпрабаваным, ён атрымае вянок жыцьця, які абяцаў Госпад тым, хто любіць Яго.
 
Счастлив, кто прошел через все испытания и не сломался: он обретет венец жизни — по обещанию Господа тем, кто Его любит.

Спакушаны, ніхто няхай ня кажа: «Бог мяне спакушае», бо Бог не спакушаецца злом, і Сам нікога не спакушае.
 
Когда случается беда, не говори: «Это мне от Бога испытание». Злу и бедам Бог не подвержен и Сам ни на кого беду не насылает.

А кожны спакушаецца, захоплены і прываблены ўласным пажаданьнем;
 
Каждый попадает в беду из-за своей похоти — она и уведет, и обольстит.

пасьля пажаданьне, зачаўшы, нараджае грэх, а грэх, як яго давесьці да канца, спараджае сьмерць.
 
Похоть, понеся, рождает грех, а претворенный грех оборачивается смертью.

Не падманвайцеся, браты мае ўлюбёныя:
 
Не заблуждайтесь, дорогие братья:

усякі дар добры і ўсякі дарунак дасканалы зыходзяць з вышыні, ад Айца сьвятла, у Якога няма рознасьці, ані ценю зьменлівасьці.
 
От Отца светил, неизменного, не имеющего и тени перемен, приходит свыше только дарование полезное, дар совершенный.

Захацеўшы, Ён спарадзіў нас словам праўды, каб быць нам нейкім пачаткам стварэньняў Ягоных.
 
Он по Слову истины задумал и породил нас, сделал нас неким первоначалом Своих творений.

Так што, браты мае ўлюбёныя, усякі чалавек няхай будзе хуткі, каб слухаць, павольны, каб гаварыць, павольны на гнеў,
 
Запомните, дорогие братья: нам всем нужно прилежно слушать, обдуманно говорить и не давать воли гневу.

бо гнеў чалавека ня чыніць праведнасьці Божае.
 
Гнев человека расходится с Божьей правдой.

Дзеля гэтага, адкінуўшы ўсякі бруд і празьмернасьць ліхоты, у ціхасьці прыйміце насаджанае слова, якое можа збавіць душы вашыя.
 
Откажитесь от развязных манер, от охватившего всех озлобления. С кротостью примите Слово — оно спасает, когда западает в душу.

Будзьце ж выканаўцамі слова, а не слухачамі толькі, якія ўводзяць у зман саміх сябе.
 
Будьте деятелями Слова, а не слушателями, поверившими собственному притворству.

Бо хто слухае слова і не выконвае, той падобны да чалавека, які разглядае аблічча сваё, [якое мае ад] нараджэньня, у люстэрку;
 
Кто слушает Слово и остается к нему глух, подобен тому, кто изучает в зеркале свое лицо, с которым родился:

бо ён паглядзеў на сябе, і адыйшоў, і адразу забыўся, які ён.
 
Рассмотрел, отошел и в ту же минуту забыл, как и выглядел.

А хто прыхіляецца да дасканалага закону свабоды і трывае [ў ім], той, стаўшыся не слухачом, які забываецца, але выканаўцам справы, шчасьлівы будзе ў дзейнасьці сваёй.
 
А кто проникся законом совершенным, законом свободы, и претворяет его не как рассеянный ученик, а как исполнитель дела, тот трудится с результатом.

Калі хто сярод вас думае, што ён пабожны, і не цугляе язык свой, але падманвае сэрца сваё, у таго пабожнасьць марная.
 
Если кто из вас думает, что он набожен, тогда как в речах необуздан, да и сердцем не откровенен, у того набожность пустая.

Чыстая і беззаганная пабожнасьць перад Богам і Айцом ёсьць у тым, каб адведваць сіротаў і ўдоваў у горы іхнім і захоўваць сябе неапаганеным ад сьвету.
 
Набожности ненапускной, чистой перед Богом Отцом, свойственно опекать сирот и вдов в их заброшенности и оставаться свободной от мерзости мира.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.