Эзэкіэля 1 глава

Кніга прарока Эзэкіэля
Пераклад Антонія Бокуна → Cовременный перевод WBTC

 
 

І сталася ў трыццатым годзе, у чацьвёртым [месяцы], у пятым [дні] месяца, і я [стаяў] сярод выгнанцаў над ракою Кевар. Адкрыліся нябёсы, і я бачыў відзеж Божы.
 
Я — священник Иезекииль, сын Вузия. Я был в изгнании возле Канала Кебара в земле Вавилонской, когда небо раскрылось и подарило мне видение Бога.

У пяты [дзень] месяца, а гэта быў пяты год палону валадара Егаякіма,
 
Это было на пятый день четвертого месяца (июня) тридцатого года. В пятый год изгнания царя Иоакима,

было слова ГОСПАДА да Эзэкіэля, сына Бузі, сьвятара, у зямлі Халдэйцаў над ракою Кевар. І была там над ім рука ГОСПАДА.
 
на пятый день месяца к Иезекиилю пришло слово Господне, снизошла на него сила Господня.

І я ўбачыў, і вось, вецер гвалтоўны прыйшоў з поўначы, і хмара вялікая, і агонь палючы, і зьзяньне кругом, а ў сярэдзіне ягонай — нібыта бурштын, [які зьзяе] ў сярэдзіне агню.
 
Я, Иезекииль, видел вихрь, идущий с севера. Это была большая туча, из которой рвался огонь, и вокруг нее сиял свет. Она была подобна раскалённому металлу, сияющему в огне.

А ў сярэдзіне ягонай было падабенства чатырох [істотаў] жывых; і мелі яны выгляд чалавека.
 
В середине её я увидел четырёх животных, они выглядели, как люди.

І кожная мела чатыры абліччы, і кожная мела чатыры крылы.
 
У каждого из них было по четыре лица и четыре крыла.

Ногі іхнія — ногі простыя, а стопы ног іхніх — як стопы ног цяляці; і блішчэлі яны, як медзь блішчастая.
 
Их ноги были прямыми, но ступни были парнокопытны, как у коров, и блестели, как начищенная медь.

Пад крыламі іхнімі [былі] рукі людзкія па чатырох баках іхніх. Абліччы і крылы [былі] ў-ва ўсіх чатырох.
 
Под крыльями у них были человеческие руки, у тех четырёх животных было по четыре лица и четыре крыла.

І крылы іхнія прылягалі адны да другіх, і яны не адварочваліся, калі ішлі; кожная [істота] ішла проста перад абліччам сваім.
 
Животные были соединены в местах соприкосновения крыльев. Каждое из них шло прямо вперёд, не оглядываясь, когда передвигалось.

Абліччы іхнія выглядалі як аблічча чалавека і аблічча ільва з правага боку чатырох [істотаў], і як аблічча вала з левага боку чатырох [істотаў], і як аблічча арла ў чатырох [істотаў].
 
Каждое из них имело четыре лица, и впереди было лицо человека, справа — лицо льва, слева — лицо быка, а сзади — орла. И все они были похожи.

Абліччы іхнія і крылы іхнія былі скіраваныя ўгару, два [крылы] прылягалі адзін да аднаго, а два акрывалі целы іхнія.
 
Их крылья были расправлены сверху. У каждого было два крыла, которые касались крыльев другого. У них также было два крыла, которые они использовали, чтобы укрывать свои тела.

І кожная [істота] ішла [проста] перад аблічча сваё, яны ішлі туды, куды іх Дух вёў, і ідучы, не адварочваліся ў хадзе сваёй.
 
Они двигались, не поворачиваясь, туда, куда был направлен их взгляд. Они шли туда, куда их вёл ветер.

А выгляд тых [істотаў] жывых — быццам гарачыя вуглі распаленыя, падобныя да паходняў, якія рухаюцца між тымі [істотамі] жывымі. Агонь зьзяў, і з агню выходзілі маланкі.
 
Они сверкали, словно горящие угли, огонь был, как молнии между одним животным и другим.

І [істоты] жывыя ішлі і варочаліся назад, нібы маланкі.
 
Быстро, как молнии, они переносились в разные стороны.

І я бачыў тыя [істоты] жывыя, а вось, адно кола на зямлі пры кожнай з тых чатырох [істотаў] жывых.
 
Я смотрел на них и видел четыре колеса: по одному — для каждого лица.

Выгляд тых колаў і выраб іхні — як выгляд хрызаліту, і ўсе чатыры мелі той самы выгляд, і выгляд іхні і выраб, нібыта адно кола было ў другім.
 
Колёса касались земли, и казалось, что они сделаны из драгоценного желтого камня, и внутри каждого колеса было ещё колесо.

Яны ішлі ў хадзе сваёй на чатыры бакі; а калі ішлі, не адварочваліся ў хадзе сваёй.
 
Колёса не поворачивались при движении.

Абруч іхні быў велізарны; і выгляд іх і абручоў іхніх у-ва ўсіх чатырох быў поўны вачэй кругом.
 
А теперь об их спинах: они были высоки и полны глаз повсюду, и все четверо животных были одинаковы.

А калі ішлі гэтыя [істоты] жывыя, ішлі колы іхнія разам з імі. Калі [істоты] падымаліся з зямлі, падымаліся таксама колы.
 
Колёса двигались одновременно с животными, и если животные поднимались ввысь, колёса поднимались вместе с ними.

Куды кіраваў іх Дух, каб ішлі, яны ішлі туды, куды Дух [хацеў] ісьці, і колы падымаліся з імі, бо дух [істоты] жывой [быў] у колах.
 
Они шли туда, куда вёл их ветер, и колёса шли вместе с ними, ибо ветер (их дух) был в этих колёсах.

Калі рухаліся [істоты], рухаліся [колы], а калі спыняліся, і [колы] спыняліся; калі яны падымаліся з зямлі, і колы падымаліся, бо дух [істотаў] жывых [быў] у колах.
 
И если они двигались, то двигались и колёса, а если останавливались, то и колёса замирали. Если колёса поднимались, то и животные поднимались за ними, ибо в этих колёсах был дух.

Над галовамі гэтых [істотаў] жывых было штосьці, быццам прасьцяг неба, быццам крышталь, які ірдзее, раскінуты над галовамі іхнімі ўгары.
 
И над их головами было такое, что выглядело, как великолепный хрустальный свод, простирающийся над ними.

А пад прасьцягам былі ўзьнятыя крылы іхнія, адно побач другога; і кожная [істота] мела па два [крылы], якімі закрывалі целы свае.
 
Под сводом у каждого из животных было по четыре крыла, по два с каждой стороны от его тела. Два крыла простирались прямо к другим. Другие два крыла покрывали тело.

Калі яны ішлі, чуўся шум крылаў іхніх, як шум мноства водаў, як голас Усемагутнага, голас гоману, як гармідар табару [вайсковага]; а калі яны спыняліся, крылы мелі апушчаныя.
 
И тогда я услышал их крылья. При каждом движении животных крылья их издавали шум, подобный сильной, несущейся рядом воде. Они громкими были, как мимо идущий Господь Всемогущий, как армия или толпа людей. И когда животные останавливались, крылья складывались по бокам.

І быў голас па-над прасьцягам, які быў над галовамі іхнімі. А калі яны спыняліся, крылы мелі апушчаныя.
 
Животные останавливались и опускали крылья, и сверху, из свода над ними, раздавался звук громкий над их головами.

А па-над прасьцягам, які быў над галовамі іхнімі, было штосьці, падобнае да пасаду, што мела выгляд камяня шафіру, і на тым падабенстве пасаду — быццам постаць чалавека на ім угары.
 
Над сводом, который был над их головами, было подобие престола, как сапфир голубой, и на престоле этом некто сидел, собою напоминающий человека.

І ўбачыў я нібыта бляск бурштыну і нібыта выгляд агню ўнутры яго наўкола, [пачынаючы] ад таго, што выглядала як сьцёгны, і вышэй. А ўніз ад таго, што выглядала як сьцёгны, бачыў я штосьці, як агонь, і бляск вакол яго.
 
Я видел его от пояса и выше, он был, как горячий металл, окружённый огнём, и от пояса книзу всё сияло вокруг него неким огнём.

Як зьяўленьне вясёлкі на воблаках у дзень дажджлівы, такі быў выгляд бляску таго наўкола. Ён [меў] выгляд, падобны да славы ГОСПАДА. І я ўбачыў яе, і ўпаў на аблічча маё, і пачуў голас, які прамаўляў.
 
Вокруг него свет сияющий был, словно радуга. Так выглядела Слава Господня. И пал я на землю и склонился лицом своим к ней, и услышал я голос, говорящий со мной.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.