Апакаліпсіс 1 глава

Апакаліпсіс, або Адкравенне святога Апостала Іаана Багаслова
Пераклад праваслаўнай царквы → Переклад Хоменка

Адкраве́нне Іісуса Хрыста, якое даў Яму Бог, каб паказа́ць раба́м Сваім тое, што павíнна адбы́цца неўзаба́ве. І Ён явíў гэта, пасла́ўшы праз А́нгела Свайго рабу́ Свайму Іаа́ну,

Одкровення Ісуса Христа, що дав йому Бог — показати слугам своїм: чому належить статися незабаром; і він показав, пославши через свого ангела, слузі своєму Йоанові,

які засве́дчыў сло́ва Божае, і све́дчанне Іісуса Хрыста, і ўсё, што ён бачыў.

який засвідчив слово Боже і свідчення Ісуса Христа, і все, що він бачив.

Блажэ́нны той, хто чыта́е, і тыя, што слу́хаюць сло́вы праро́цтва гэтага і выко́нваюць напíсанае ў ім; бо час блíзкі.

Блажен, хто читає, і ті, котрі слухають слів цього пророцтва й додержують написаного в ньому, бо час — близько.

Іаа́н — сямí Цэ́рквам, што ў Асíі: благада́ць вам і мір ад Таго, Які ёсць, і быў, і ма́е прыйсцí, і ад сямí духаў, што пе́рад прасто́лам Яго,

Йоан сімом Церквам, які в Азії: Благодать вам і мир від того, хто єсть і хто був і хто приходить; і від сімох духів, які — перед престолом його,

і ад Іісуса Хрыста; Ён — све́дка ве́рны, пе́ршынец з мёртвых і ўлада́р царо́ў зямны́х; Яму, Які ўзлюбíў нас, і амы́ў нас ад грахо́ў нашых крывёю Сваёю,

і від Ісуса Христа, що є свідок вірний, первісток із мертвих і володар царів земних. Йому, що полюбив нас і обмив нас від гріхів наших кров'ю своєю,

і зрабíў нас цара́мі і свяшчэ́ннікамі Богу і Айцу Свайму, сла́ва і ўла́да на ве́кі вякоў. Амíнь.

і зробив нас царством священиків Богові й Отцеві своєму, — йому слава і влада на віки вічні! Амінь.

Вось, Ён прыхо́дзіць з абло́камі; і ўба́чыць яго кожнае во́ка і тыя, што праця́лі Яго; і запла́чуць перад Ім усе плямёны зямны́я. Так, амíнь.

От, приходить із хмарами і побачить його кожне око, і ті, що його прокололи, і возплачуть за ним усі племена землі. Так, амінь.

Я — А́льфа і Аме́га, пача́так і кане́ц, ка́жа Гасподзь, Які ёсць, і быў, і ма́е прыйсцí, Уседзяржы́цель.

Я — Альфа і Омега, початок і кінець — говорить Господь Бог, хто єсть і хто був і хто приходить, Вседержитель.

Я, Іаа́н, брат ваш і супо́льнік у го́ры, і ў ца́рстве, і ў цярплíвасці Іісуса Хрыста, быў на во́страве, які называ́ецца Па́тмас, за сло́ва Божае і за све́дчанне Іісуса Хрыста.

Я, Йоан, брат ваш і спільник у скорботі й у царстві, і в терпінні Ісуса, був на острові, званому Патмос, — за слово Боже і за свідчення Ісуса.

Я быў у Ду́ху ў дзень Гасподні і пачу́ў за сваёю спíнаю го́лас мо́цны, як гук трубы́, які каза́ў: Я — А́льфа і Аме́га, пе́ршы і апо́шні;

Я був у дусі в неділю і почув за собою голос гучний, як від сурми,

тое, што ба́чыш, запішы́ ў кнíгу і пашлí Цэ́рквам, якія ў Асíі: у Эфе́с, і ў Смíрну, і ў Перга́м, і ў Фіяты́ру, і ў Сарды́с, і ў Філадэ́льфію, і ў Лаадыкíю.

який говорив: «Що бачиш, запиши у книгу і пошли сімом Церквам: в Ефес і в Смірну, і в Пергам, і в Тіятири, і в Сарди, і в Філядельфію, і в Лаодікею.»

Я абярну́ўся, каб паглядзе́ць, чый голас прамаўля́ў да мяне; і, абярну́ўшыся, уба́чыў сем залаты́х свяцíльнікаў

Я обернувся — побачити, що то за голос, який говорив зо мною; і обернувшись, побачив сім золотих світильників,

і пасяро́д сямí свяцíльнікаў падо́бнага да Сы́на Чалаве́чага, апра́нутага ў пады́р і на грудзя́х апераза́нага залаты́м по́ясам:

і посеред світильників — подібного до сина чоловічого, вдягненого в шату і підперезаного попід груди поясом золотим.

галава́ Яго і валасы́ — бе́лыя, як бе́лая во́ўна, як снег; і во́чы Яго — як по́лымя во́гненнае;

Голова ж його і волосся білі, як вовна біла, як сніг; і очі його — як пломінь огню;

і но́гі Яго падо́бны да ліва́нскай ме́дзі, распа́ленай у пе́чы; і го́лас Яго — як шум вод вялíкіх.

і ноги його подібні до бронзи, ніби в горнилі розпалені; і голос його — як голос вод багатьох;

Ён трыма́ў у пра́вай руцэ́ Сваёй сем зо́рак, і з ву́снаў Яго выхо́дзіў двухбаковаво́стры меч; і аблíчча Яго — як со́нца, што ззя́е ў сіле сваёй.

і мав у правиці своїй сім зірок. З уст його меч двосічний гострий виходив; вид же його — як сонце, що сіяє в силі своїй.

І калі я ўба́чыў Яго, то ўпаў да ног Яго, як мёртвы. І Ён пакла́ў на мяне пра́вую руку́ Сваю і сказа́ў мне: не бо́йся; Я — пе́ршы і апо́шні

Коли я побачив його, впав до ніг його, як мертвий. А він поклав правицю свою на мене, кажучи до мене: «Не бійся: я — перший і останній,

і жывы́; і быў мёртвым, і вось, жывы́ на ве́кі вякоў, амíнь; і ма́ю ключы́ ад пе́кла і сме́рці.

і живий; і стався мертвий, і от — я живий на віки вічні; і маю ключі смерти й аду.

Дык вось, напішы́, што́ ты ба́чыў, і што́ ёсць, і што́ будзе пасля́ гэтага.

Тож напиши, що ти бачив і що є, і що має настати після цього.

Та́йна сямí зо́рак, якія ты ба́чыў у пра́вай руцэ́ Маёй, і сямí залаты́х свяцíльнікаў вось у чым: сем зо́рак — гэта А́нгелы сямí Цэ́ркваў; а сем свяцíльнікаў, якія ты ба́чыў, — гэта сем Цэ́ркваў.

Таємниця семи зірок, які ти бачив у правиці моїй, і семи світильників золотих: сім зірок — то ангели семи Церков, а світильники сім — то сім Церков.»

« 13 глава 2 глава »