Найвышэйшая песьня 1 глава

Найвышэйшая песьня Саламонава
Пераклад Васіля Сёмухі → Синода́льный перево́д

 
 

Найвышэйшая песьня Саламонава. Няхай вусны яго мяне пацалуюць! Бо лепшыя за віно твае ласкі.
 
Да лобза́ет он меня́ лобза́нием уст свои́х! И́бо ла́ски твои́ лу́чше вина́.

Ад водару мазяў тваіх імя тваё — як разьлітае міра; таму і дзяўчаты цябе кахаюць.
 
От благово́ния масте́й твои́х и́мя твоё — как разли́тое ми́ро; поэ́тому деви́цы лю́бят тебя́.

Надзь мяне! Мы пабяжым за табою; — цар мяне ўвёў у харомы свае! Радавацца і весяліцца будзем з табою; — больш за віно будзем славіць пяшчоты; цябе годнасна любяць!
 
Влеки́ меня́, мы побежи́м за тобо́ю; — царь ввёл меня́ в черто́ги свои́, — бу́дем восхища́ться и ра́доваться тобо́ю, превозноси́ть ла́ски твои́ бо́льше, не́жели вино́; досто́йно лю́бят тебя́!

Ерусалімскія дочкі! Чорная я, прыгажуня сабою, нібы намёты Кідара ці полагі Саламонавыя.
 
— Дще́ри Иерусали́мские! черна́ я, но краси́ва, как шатры́ Кида́рские, как заве́сы Соломо́новы.

Не зважайце на смугласьць маю; гэта сонца мяне апаліла: сыны маёй маці ўгневаліся на мяне, — вінаграднікі вартаваць мне казалі, — свайго вінаградніка я не ўпільнавала.
 
Не смотри́те на меня́, что я смугла́, и́бо со́лнце опали́ло меня́: сыновья́ ма́тери мое́й разгне́вались на меня́, поста́вили меня́ стере́чь виногра́дники, — моего́ со́бственного виногра́дника я не стерегла́.

Ты скажы, каханьне маёй душы, дзе ты пасьвіш? дзе апоўдні ты адпачываеш? навошта бадзяцца мне каля статкаў сяброў тваіх?
 
— Скажи́ мне, ты, кото́рого лю́бит душа́ моя́: где пасёшь ты? где отдыха́ешь в по́лдень? к чему́ мне быть скита́лицею во́зле стад това́рищей твои́х?

Калі гэтага ты ня знаеш, найпрыгажэйшая краска-дзяўчына, дык ідзі па авечых сьлядах і пасьві свае казьляняткі каля буданоў пастушыных.
 
— Е́сли ты не зна́ешь э́того, прекра́снейшая из же́нщин, то иди́ себе́ по следа́м ове́ц и паси́ козля́т твои́х по́дле шатро́в пасту́шеских.

З кабыліцаю з фараонавай калясьніцы параўнаў я цябе, каханая.
 
— Кобыли́це мое́й в колесни́це фарао́новой я уподо́бил тебя́, возлю́бленная моя́.

Прыгожыя шчокі твае пад падвескамі, шыю тваю аздабляюць каралькі;
 
Прекра́сны лани́ты твои́ под подве́сками, ше́я твоя́ в ожере́льях;

зробім табе залатыя падвескі са срэбнымі іскрамі.
 
золоты́е подве́ски мы сде́лаем тебе́ с сере́бряными блёстками.

Пакуль цар за сталом весяліўся, мой народ разьліваў пахошчы.
 
— Доко́ле царь был за столо́м свои́м, нард мой издава́л благово́ние своё.

Мне мой мілы — як ладанка зь мірай; начуе ў мяне на грудзях,
 
Ми́рровый пучо́к — возлю́бленный мой у меня́, у груде́й мои́х пребыва́ет.

мне мой мілы — як скрыпеню гронка ў мяне ў вінаградніках Эн-гэдзі.
 
Как кисть ки́пера, возлю́бленный мой у меня́ в виногра́дниках Енге́дских.

Якая прыгожая ты, каханая! якая прыгожая ты! Твае вочы — дзьве галубіцы!
 
— О, ты прекра́сна, возлю́бленная моя́, ты прекра́сна! глаза́ твои́ голуби́ные.

Які ты прыгожы, мой любы, які ты ласкавы, і ложак наш — зелень;
 
— О, ты прекра́сен, возлю́бленный мой, и любе́зен! и ло́же у нас — зе́лень;

стрэхі дамоў нашых — кедры, столі іх — кіпарысы.
 
кро́вли домо́в на́ших — ке́дры, потолки́ на́ши — кипари́сы.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.