Ёны 1 глава

Кніга прарока Ёны
Пераклад Васіля Сёмухі → Синода́льный перево́д

 
 

І было слова Гасподняе Ёну, сыну Амафіінаму:
 
И бы́ло сло́во Госпо́дне к Ио́не, сы́ну Ама́фиину:

«устань, ідзі ў Нінэвію — горад вялікі і прапаведуй у ім, бо зладзействы яго дайшлі да Мяне».
 
встань, иди́ в Ниневи́ю, го́род вели́кий, и пропове́дуй в нём, и́бо злодея́ния его́ дошли́ до Меня́.

І ўстаў Ёна, каб бегчы ў Тарсіс ад аблічча Гасподняга, і прыйшоўшы ў Ёпію і знайшоўшы карабель, які выпраўляўся ў Тарсіс, аддаў плату за правоз і ўзышоў на яго, каб плыць зь імі ў Тарсіс ад аблічча Госпада.
 
И встал Ио́на, что́бы бежа́ть в Фарси́с от лица́ Госпо́дня, и пришёл в Ио́ппию, и нашёл кора́бль, отправля́вшийся в Фарси́с, отда́л пла́ту за прово́з и вошёл в него́, что́бы плыть с ни́ми в Фарси́с от лица́ Го́спода.

Але Гасподзь падняў на моры моцны вецер, і зрабілася на моры вялікая бура, і карабель гатовы быў разьбіцца.
 
Но Госпо́дь воздви́г на мо́ре кре́пкий ве́тер, и сде́лалась на мо́ре вели́кая бу́ря, и кора́бль гото́в был разби́ться.

І спалохаліся карабельнікі і заклікалі кожны свайго бога, і пачалі кідаць у мора паклады з карабля, каб аблегчыць яго ад іх; а Ёна апусьціўся ў нутро карабля, лёг і моцна заснуў.
 
И устраши́лись корабе́льщики, и взыва́ли ка́ждый к своему́ бо́гу, и ста́ли броса́ть в мо́ре кладь с корабля́, что́бы облегчи́ть его́ от неё; Ио́на же спусти́лся во вну́тренность корабля́, лёг и кре́пко засну́л.

І прыйшоў да яго начальнік карабля і сказаў яму: «чаго ты сьпіш? устань, закліч Бога твайго; можа быць, Бог успомніць пра нас, і мы не загінем».
 
И пришёл к нему́ нача́льник корабля́ и сказа́л ему́: что ты спишь? встань, воззови́ к Бо́гу твоему́; мо́жет быть, Бог вспо́мнит о нас и мы не поги́бнем.

І сказалі адзін аднаму: «хадзем, кінем жэрабя, каб даведацца, за каго спасьцігае нас гэтая бяда». І кінулі жэрабя, і ўпала жэрабя на Ёну.
 
И сказа́ли друг дру́гу: пойдём, бро́сим жре́бии, что́бы узна́ть, за кого́ постига́ет нас э́та беда́. И бро́сили жре́бии, и пал жре́бий на Ио́ну.

Тады сказалі яму: «скажы нам, за каго спасьцігла нас гэтая бяда? які твой занятак, і адкуль ідзеш ты? дзе твая краіна, і зь якога ты народу?»
 
Тогда́ сказа́ли ему́: скажи́ нам, за кого́ пости́гла нас э́та беда́? како́е твоё заня́тие и отку́да идёшь ты? где твоя́ страна́ и из како́го ты наро́да?

І ён сказаў ім: «я — Габрэй, шаную Госпада Бога нябёсаў, Які стварыў мора і сушу».
 
И он сказа́л им: я Евре́й, чту Го́спода Бо́га небе́с, сотвори́вшего мо́ре и су́шу.

І спалохаліся людзі страхам вялікім і сказалі яму: «дзеля чаго ты гэта зрабіў», бо даведаліся гэтыя людзі, што ён уцякае ад аблічча Гасподняга, як ён сам абвясьціў ім.
 
И устраши́лись лю́ди стра́хом вели́ким и сказа́ли ему́: для чего́ ты э́то сде́лал? И́бо узна́ли э́ти лю́ди, что он бежи́т от лица́ Госпо́дня, как он сам объяви́л им.

І сказалі яму: «што зрабіць нам з табою, каб мора аціхла для нас?», бо мора не пераставала хвалявацца.
 
И сказа́ли ему́: что сде́лать нам с тобо́ю, что́бы мо́ре ути́хло для нас? И́бо мо́ре не перестава́ло волнова́ться.

Тады ён сказаў ім: «вазьмеце мяне і кіньце мяне ў мора, — і мора аціхне для вас, бо я ведаю, што празь мяне спасьцігла вас гэта вялікая бура».
 
Тогда́ он сказа́л им: возьми́те меня́ и бро́сьте меня́ в мо́ре, и мо́ре ути́хнет для вас, и́бо я зна́ю, что ра́ди меня́ пости́гла вас э́та вели́кая бу́ря.

Але гэтыя людзі пачалі моцна веславаць, каб прыстаць да зямлі, але не маглі, бо мора ўсё бушавала і бушавала супроць іх.
 
Но э́ти лю́ди на́чали уси́ленно грести́, что́бы приста́ть к земле́, но не могли́, потому́ что мо́ре всё продолжа́ло бушева́ть про́тив них.

Тады заклікалі яны Госпада і сказалі: «молім Цябе, Госпадзе, хай не загінем за душу чалавека гэтага, і хай не залічыш на нас кроў невінаватую; бо Ты, Госпадзе, зрабіў, што заўгодна Табе!»
 
Тогда́ воззва́ли они́ к Го́споду и сказа́ли: мо́лим Тебя́, Го́споди, да не поги́бнем за ду́шу челове́ка сего́, и да не вмени́шь нам кровь неви́нную; и́бо Ты, Го́споди, соде́лал, что уго́дно Тебе́!

І ўзялі Ёну і кінулі яго ў мора; і аціхла мора ад лютасьці сваёй.
 
И взя́ли Ио́ну и бро́сили его́ в мо́ре, и ути́хло мо́ре от я́рости свое́й.

І спалохаліся гэтыя людзі Госпада вялікім страхам і прынесьлі Госпаду ахвяру і далі абяцаньні.
 
И устраши́лись э́ти лю́ди Го́спода вели́ким стра́хом, и принесли́ Го́споду же́ртву, и да́ли обе́ты.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.