1 царстваў 1 глава

Першая кніга царстваў
Пераклад Васіля Сёмухі → Синода́льный перево́д

 
 

Быў адзін чалавек з Раматаім-Цофіма, з гары Яфрэмавай, імя яго Элкана, сын Ерахама, сына Ілія, сына Тоху, сына Цуфа, — Эфрацянін;
 
Был оди́н челове́к из Рамафаи́м-Цофи́ма, с горы́ Ефре́мовой, и́мя ему́ Елка́на, сын Иероха́ма, сы́на И́лия, сы́на То́ху, сы́на Цу́фа, — Ефрафя́нин;

у яго былі дзьве жонкі: імя адной Ганна, а імя другой Фэнана; у Фэнаны былі дзеці, а ў Ганны ня было дзяцей.
 
у него́ бы́ли две жены́: и́мя одно́й А́нна, а и́мя друго́й Фенна́на; у Фенна́ны бы́ли де́ти, у А́нны же не́ бы́ло дете́й.

І хадзіў гэты чалавек з горада свайго ў адпаведныя дні пакланяцца і прыносіць ахвяру Госпаду Саваофу ў Сілом; і там былі два сыны ягоныя, Офні і Фэнэес, сьвятарамі Госпада.
 
И ходи́л э́тот челове́к из го́рода своего́ в поло́женные дни поклоня́ться и приноси́ть же́ртву Го́споду Савао́фу в Сило́м; там бы́ли И́лий и два сы́на его́, О́фни и Финее́с, свяще́нниками Го́спода.

У той дзень, калі Элкана прыносіў ахвяру, даваў Фэнане, жонцы сваёй, і ўсім сынам яе і дочкам яе долі;
 
В тот день, когда́ Елка́на приноси́л же́ртву, дава́л Фенна́не, жене́ свое́й, и всем сыновья́м её и дочеря́м её ча́сти;

а Ганьне даваў долю адмысловую, бо кахаў Ганну, хоць Гасподзь замкнуў улоньне яе.
 
А́нне же дава́л часть осо́бую, и́бо люби́л А́нну, хотя́ Госпо́дь заключи́л чре́во её.

Суперніца яе моцна засмучала яе, падбіваючы яе да нараканьняў на тое, што Гасподзь замкнуў улоньне яе.
 
Сопе́рница её си́льно огорча́ла её, побужда́я её к ро́поту на то, что Госпо́дь заключи́л чре́во её.

Так бывала кожны год, калі хадзіла яна ў дом Гасподні: тая засмучала яе, а гэтая плакала і ня ела.
 
Так быва́ло ка́ждый год, когда́ ходи́ла она́ в дом Госпо́день; та огорча́ла её, а э́та пла́кала и не е́ла.

І сказаў ёй Элкана, муж яе: Ганна! Чаго ты плачаш і чаму не ясі, і, чаго смуткуе сэрца тваё? ці ж ня лепшы я табе за дзесяць сыноў?
 
И сказа́л ей Елка́на, муж её: А́нна! что ты пла́чешь и почему́ не ешь, и отчего́ скорби́т се́рдце твоё? не лу́чше ли я для тебя́ десяти́ сынове́й?

І ўстала Ганна пасьля таго, як яны елі і пілі ў Сіломе. А Ілій сьвятар сядзеў тады на сядзеньні каля ўваходу ў храм Гасподні.
 
И вста́ла А́нна по́сле того́, как они́ е́ли и пи́ли в Сило́ме. И́лий же свяще́нник сиде́л тогда́ на седа́лище у вхо́да в храм Госпо́день.

І была яна ў скрусе душы, і малілася Госпаду, і горка плакала,
 
И была́ она́ в ско́рби души́, и моли́лась Го́споду, и го́рько пла́кала,

і дала абяцаньне, кажучы: Госпадзе Саваоф! Калі Ты ўважыш скрусе рабы Тваёй і спамянеш пра мяне, і не забудзеш рабы Тваёй і дасі рабе Тваёй дзіця мужчынскага полу, дык я аддам яго Госпаду на ўсе дні жыцьця яго, і брытва не кране галавы ягонай.
 
и дала́ обе́т, говоря́: Го́споди Савао́ф! е́сли Ты призри́шь на скорбь рабы́ Твое́й и вспо́мнишь обо мне́, и не забу́дешь рабы́ Твое́й и дашь рабе́ Твое́й дитя́ му́жеского по́ла, то я отда́м его́ Го́споду на все дни жи́зни его́, и бри́тва не коснётся головы́ его́.

Тым часам як яна доўга малілася прад Госпадам, Ілій глядзеў на вусны яе;
 
Ме́жду те́м как она́ до́лго моли́лась пред Го́сподом, И́лий смотре́л на уста́ её;

і як Ганна гаварыла ў сэрцы сваім, а вусны яе толькі варушыліся, і ня было чуваць голасу яе, дык Ілій прыняў яе за п’яную.
 
и как А́нна говори́ла в се́рдце своём, а уста́ её то́лько дви́гались, и не́ бы́ло слы́шно го́лоса её, то И́лий счёл её пья́ною.

І сказаў ёй Ілій: дакуль ты будзеш п’яная? працьверазіся зь віна твайго.
 
И сказа́л ей И́лий: доко́ле ты бу́дешь пья́ною? вы́трезвись от вина́ твоего́.

І адказвала Ганна і сказала: не, спадару мой; я — жонка, што засмучаецца духам, віна і сікеру я ня піла; а выліваю душу маю прад Госпадам;
 
И отвеча́ла А́нна, и сказа́ла: нет, господи́н мой; я — жена́, скорбя́щая ду́хом, вина́ и сике́ра я не пила́, но излива́ю ду́шу мою́ пред Го́сподом;

ня лічы рабы тваёй нягоднаю жанчынаю, бо ад вялікай журбы маёй і ад скрухі маёй я гаварыла дагэтуль.
 
не счита́й рабы́ твое́й него́дною же́нщиною, и́бо от вели́кой печа́ли мое́й и от ско́рби мое́й я говори́ла досе́ле.

І адказваў Ілій і сказаў: ідзі зь мірам, і Бог Ізраілеў спраўдзіць просьбу тваю, чаго ты прасіла ў Яго.
 
И отвеча́л И́лий, и сказа́л: иди́ с ми́ром, и Бог Изра́илев испо́лнит проше́ние твоё, чего́ ты проси́ла у Него́.

А яна сказала: хай жа знойдзе раба твая літасьць у вачах тваіх! І пайшла яна ў дарогу сваю, і ела, і аблічча яе ня было ўжо журботнае, як раней.
 
Она́ же сказа́ла: да найдёт раба́ твоя́ ми́лость в оча́х твои́х! И пошла́ она́ в путь свой, и е́ла, и лицо́ её не́ бы́ло уже́ печа́льно, как пре́жде.

І ўсталі яны раніцай, і пакланіліся прад Госпадам, і вярнуліся, і прыйшлі ў дом свой у Раму. І паклікаў Элкана Ганну, жонку сваю, і спамянуў пра яе Гасподзь.
 
И вста́ли они́ поутру́, и поклони́лись пред Го́сподом, и возврати́лись, и пришли́ в дом свой в Ра́му. И позна́л Елка́на А́нну, жену́ свою́, и вспо́мнил о ней Госпо́дь.

Празь некаторы час зачала Ганна і нарадзіла сына і дала яму імя Самуіл, бо, «у Госпада я выпрасіла яго».
 
Че́рез не́сколько вре́мени зачала́ А́нна и родила́ сы́на и дала́ ему́ и́мя: Самуи́л, и́бо, говори́ла она́, от Го́спода я испроси́ла его́.

І пайшоў муж яе Элкана і ўся сям’я ягоная прынесьці гадавую ахвяру Госпаду і абяцаньні свае.
 
И пошёл муж её Елка́на и всё семе́йство его́ соверши́ть годи́чную же́ртву Го́споду и обе́ты свои́.

А Ганна не пайшла, сказаўшы мужу свайму: калі дзіця будзе аднята ад грудзей і падрасьце, тады я завяду яго, і ён зьявіцца прад Госпадам і застанецца там назаўсёды.
 
А́нна же не пошла́, сказа́в му́жу своему́: когда́ младе́нец отня́т бу́дет от груди́ и подрастёт, тогда́ я отведу́ его́, и он я́вится пред Го́сподом и оста́нется там навсегда́.

І сказаў ёй Элкана, муж яе: рабі, што табе заўгодна; заставайся, пакуль ня выкарміш яго грудзьмі; толькі хай спраўдзіць Гасподзь слова, якое выйшла з вуснаў тваіх. І засталася жонка ягоная і карміла грудзямі сына свайго, пакуль ня выкарміла.
 
И сказа́л ей Елка́на, муж её: де́лай, что тебе́ уго́дно; остава́йся, доко́ле не вско́рмишь его́ гру́дью; то́лько да утверди́т Госпо́дь сло́во, вы́шедшее из уст твои́х. И оста́лась жена́ его́, и корми́ла гру́дью сы́на своего́, доко́ле не вскорми́ла.

А калі выкарміла яго, пайшла зь ім у Сілом, узяўшы тры цяляці і адну эфу мукі і мех віна, і прыйшла ў дом Госпада ў Сіломе; а хлопчык быў яшчэ дзіця.
 
Когда́ же вскорми́ла его́, пошла́ с ним в Сило́м, взяв три тельца́, и одну́ е́фу муки́ и мех вина́, и пришла́ в дом Го́спода в Сило́м, о́трок же был ещё дитя́.

І закалолі цяля; і прывялі хлопчыка да Ілія,
 
и заколо́ли тельца́; и привела́ о́трока к И́лию

і сказала: о, спадару мой! хай жыве душа твая, спадару мой! я — тая самая жанчына, якая тут пры табе стаяла і малілася Госпаду;
 
и сказа́ла: о, господи́н мой! да живёт душа́ твоя́, господи́н мой! я — та са́мая же́нщина, кото́рая здесь при тебе́ стоя́ла и моли́лась Го́споду;

за гэтае дзіця малілася я, і спраўдзіў мне Гасподзь просьбу маю, чаго я прасіла ў Яго;
 
о сём дитя́ти моли́лась я, и испо́лнил мне Госпо́дь проше́ние моё, чего́ я проси́ла у Него́;

і я аддаю яго Госпаду на ўсе дні жыцьця ягонага — служыць Госпаду. І пакланілася там Госпаду.
 
и я отдаю́ его́ Го́споду на все дни жи́зни его́, служи́ть Го́споду. И поклони́лась там Го́споду.

Примечания:

 
Пераклад Васіля Сёмухі
18 У друкаванай версіі: «ў няволю», замест «ў дарогу».
 
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.