1 Самуйлава 1 глава

Першая кніга Самуйлава
Пераклад Яна Станкевіча → Перевод Десницкого

 
 

І быў адзін чалавек із Рамафаім-Цофіму, з гары Яхрэмавае; а імя ягонае Елкана, сын Ерогама, сына Елігу, сына Тогу Цуфянка, Ефрафянін.
 
Был в Раматаим-Цофим, что на Ефремовом нагорье, один человек по имени Элкана, сын Ерохама, внук Элиху, правнук Тоху, праправнук Цуфа из рода Эфрати.

І ў яго былі дзьве жонкі: імя аднае Ганна, а імя другое Пенінна; і былі ў Пенінны дзеці, у Ганны ж ня было дзяцей.
 
У него было две жены: имя одной — Ханна, а другой — Пенинна. У Пенинны были дети, а у Ханы детей не было.

І ўзыходзіў чалавек гэты зь места свайго год у год кланяцца а абракаць СПАДАРУ войскаў у Шыле; і там два сыны Ілевы, Гофні а Фінегас, сьвятары СПАДАРОВЫ.
 
Из года в год человек тот ходил в Шило для поклонения и жертвоприношения Господу Воинств, а священниками Господними там были Хофни и Пинхас, два сына Эли.

І быў дзень, і абракаў Елкана, і даў Пенінне, жонцы сваёй, і ўсім сыном ейным а дачкам ейным часьці;
 
В день жертвоприношения Элкана наделял долями жертвенного мяса Пенинну со всеми ее сыновяьми и дочерями,

Ганьне даў часьць падвойную, бо Ганну любіў, а СПАДАР зачыніў дзетніцу ейную.
 
а Ханне он давал двойную долю — он любил Ханну, хотя Господь и заключил ее чрево.

І ўражала яе супарка ейная аж да гневу а дрыготы, што СПАДАР зачыніў дзетніцу ейную.
 
Зато соперница обижала ее и бранила за то, что Господь затворил ее чрево.

І гэтак бывала кажны год, як узыходзіла яна да дому СПАДАРОВАГА; тая ўражала яе да гневу, а гэта плакала й ня ела.
 
Так и происходило года за годом, когда приходили они в дом Господень: одна ругала другую, а та плакала и отказывалась есть.

І сказаў ёй Елкана, муж ейны: «Ганна! чаму ты плачаш, і чаму не ясі, і чаму блага сэрцу твайму? Ці ня лепшы я табе за дзесяцёх сыноў?»
 
Однажды Элкана, муж Ханны, спросил ее: «Что же ты всё плачешь и ничего не ешь? Что за печаль у тебя на сердце? Разве я для тебя не лучше десяти сыновей?»

І ўстала Ганна просьле тога, як ела ў Шыле, і просьле тога, што піла. Іль жа сьвятар сядзеў на седаве ля вушака сьвятыні СПАДАРОВАЕ.
 
И вот когда закончилось их пиршество в Шило, Ханна поднялась — а на престоле у входа в Дом Господень сидел священник Эли.

І была яна ў гарчэлі душы, і малілася СПАДАРУ, і плачма плакала.
 
Горько было ее душе, она молилась Господу, тяжело рыдая.

І абяцала абятніцу, і сказала: «СПАДАРУ войскаў! калі Ты запраўды глянеш на немарасьць служэбкі Свае, і ўспомніш мяне, і не забудзешся служэбкі Свае, і дасі служэбцы Сваёй насеньне мужчынскае, то я аддам яго СПАДАРУ на ўсі дні жыцьця ягонага, і брытва ня ўзыйдзе на галаву ягоную».
 
И дала она обет такими словами: «Господь Воинств, если и вправду воззришь ты на горе Своей рабыни, если помянешь меня, не забудешь свою рабыню, если дашь свое рабыне родить мальчика, то на всю его жизнь передам его Господу, и не коснется бритва его головы».

І сталася, як яна далей малілася перад відам СПАДАРОВЫМ, і Іль назіраў за вуснамі ейнымі,
 
И пока она так долго молилась Господу, священник Эли следил за ее устами,

І Ганна гукала ў сэрцу сваім, і вусны ейныя толькі краталіся, а голасу ня было чутна ейнага, дык Іль замеў яе за п’яніцу.
 
ведь Ханна говорила всё это про себя, лишь губы ее шевелились, но голоса не было слышно, и Эли принял ее за пьяную.

І сказаў ёй Іль: «Пакуль ты будзеш п’яная? аддаль віно свае ад сябе».
 
Эли сказал ей: «Хватит с тебя, пьяница! Ступай прочь, пока не протрезвеешь!»

І адказала Ганна, і сказала: «Не, спадару мой; жонка цяжкога духу я, а віна а хмельнага напітку я ня піла, але вылівала душу сваю перад СПАДАРОМ.
 
Но Хана отвечала ему так: «Нет, мой господин, перед тобой женщина, удрученная горем, а вина или пива я не пила — я душу изливала пред Господом.

Ня май служэбкі свае за дачку Веляла, бо зь вялікага мышленьня свайго а гневу свайго я гукала дагэтуль».
 
Не думай, что твоя рабыня — никчемная женщина, нет, я говорила так много лишь от того, что велика моя беда, моя обида!»

І адказаў Іль, і сказаў: «Ідзі ў супакою, і Бог Ізраеляў дай жа табе на просьбу тваю, чаго ты прасіла ў Яго».
 
На это Эли сказал: «Ступай с миром, и да исполнит Бог Израиля твою просьбу, дарует, что ты просила у Него».

Яна сказала: «Хай прыдбае нявольніца твая ласку ў ваччу тваім!» І пайшла тая жонка ў дарогу сваю, і ела, і від ейны ня быў ужо, як уперад. І ўсталі яны нараніцы, і пакланіліся перад СПАДАРОМ, і зьвярнуліся, і прышлі да дому свайго, да Рамы.
 
И сказала женщина: «Да будешь ты милостив к своей рабыне!» Она отправилась к себе, ела и пила, и настроение ее переменилось.

І пазнаў Елкана Ганну, жонку сваю, і ўспомніў празь яе СПАДАР.
 
Встав рано поутру, они поклонились Господу и отправились обратно. Когда они пришли в Раму, Элкана познал жену свою Ханну, и вспомнил о ней Господь.

І было ў прызначанай пары: зачала Ганна, і нарадзіла сына, і назвала імя ягонае: Самуйла; бо: «У СПАДАРА я выпрасіла яго».
 
В должный срок после зачатия Ханна родила сына и назвала его Самуилом, ведь она выпросила его у Господа.

І ўзышоў чалавек тый Елкана і ўся радзіма ягоная абрачы СПАДАРУ аброк годні й абятніцы свае.
 
И когда ее муж Элкана отправился вместе со всем семейством принести ежегодную жертву Господу и исполнить свой обет,

А Ганна ня ўзышла, бо сказала яна мужу свайму: «Не пайду, пакуль не адвучу хлопчыка, і тады я прывяду яго, і мы абачым від СПАДАРОЎ, і застанецца там назаўсёды».
 
она не пошла с ними, сказав мужу так: «Когда мальчик будет отнят от груди, то я отведу его туда, чтобы он предстал пред Господом и остался там навсегда».

І сказаў ёй Елкана, муж ейны: «Рабі, што добра ў ваччу тваім; заставайся, пакуль не адвучыш яго; адно хай зацьвердзе СПАДАР слова Свае». І засталася жонка, і саіла сына свайго, пакуль не адвучыла яго.
 
Ее муж Элкана ответил ей: «Поступай, как считаешь правильным, оставайся тут, пока не отнимешь его от груди — лишь бы Господь исполнил слово Свое». Так что женщина оставалась дома и кормила грудью сына, пока он не был отнят от груди.

І ўзьвяла яго із сабою, як адвучыла, узяўшы тры цяляты-бычкі а ефу мукі а скураны мех віна, і прывяла яго да дому СПАДАРОВАГА ў Шыле; а хлопчык быў яшчэ дзецянё.
 
Вскормив его, она отвела его в Дом Господень в Шило, захватив трехлетнего тельца, эфу муки и мех с вином. Мальчик был еще маленьким.

І зарэзала цялё, і прывялі хлопчыка да Іля.
 
Тельца закололи, мальчика подвели к Эли.

І сказала: «О спадару мой! хай жывець душа твая, спадару мой! Я — тая жонка, каторая стаяла тут із табою, каб маліцца СПАДАРУ;
 
Ханна сказала: «О господин мой, жива душа твоя — а я та самая женщина, которая стояла пред тобой на этом месте, молясь Господу.

Праз гэтага хлопчыка малілася я, і даў імне СПАДАР на просьбу маю, чаго я прасіла ў Яго;
 
Этого мальчика и вымаливала я у Господа, и вот исполнил Господь просьбу мою, даровал, что я просила у Него.

І таксама я пазычаю яго СПАДАРУ на ўсі дні, на каторыя ён пазычаны СПАДАРУ». І пакланілася там СПАДАРУ.
 
Вот и отдаю я его Господу: на всю его жизнь будет предан он Господу». И поклонились они там Господу.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.