Нагума 1 глава

Кніга прарокі Нагума
Пераклад Яна Станкевіча → Елизаветинская Библия

 
 

Цяжар Ніневы; кніга відзені Нагума Елкошаніна.
 
Про҇ро́чество ѡ҆ нїнеѵі́и: кни́га видѣ́нїѧ наѹ́ма сы́на є҆лкесе́ева.

Бог завідны, і СПАДАР імсьціцца; СПАДАР імсьціцца, і гняўлівы: СПАДАР імсьціцца праціўнікам Сваім і хавае гнеў на непрыяцеляў сваіх.
 
Бг҃ъ ревни́въ и҆ мстѧ́й гд҇ь, мстѧ́й гд҇ь съ ѩ҆́ростїю, гд҇ь мстѧ́й сопоста́тѡмъ свои҄мъ и҆ потреблѧ́ѧй са́мъ врагѝ своѧ҄.

СПАДАР памальны да гневу і вялікае сілы, і ня сусім вывальняе вінных; СПАДАР у буры, у віхру дарога Ягоная, і булак — пыл ад ног Ягоных.
 
Гд҇ь долготерпѣли́въ, и҆ вели́ка крѣ́пость є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆чища́ѧй не ѡ҆чи́ститъ гд҇ь: въ сконча́нїи и҆ трѹ́сѣ пѹ́ть є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆́блацы пра́хъ но́гъ є҆гѡ̀:

Ён гане мора, і высуша яго, і ўсі рэкі высуша; млее Вашан а Карміл, і квет Лібану млее.
 
запреща́ѧй мо́рю и҆ и҆зсѹша́ѧй є҆̀ и҆ всѧ҄ рѣ́ки ѡ҆пѹстоша́ѧй. Ѹ҆ма́лисѧ васані́тїда и҆ карми́лъ, и҆ процвѣта҄ющаѧ лїва́на ѡ҆скѹдѣ́ша:

Горы дрыжаць перад Ім, і ўзгоркі таюць, і зямля паднялася на прытомнасьць Яго, нават сьвет і ўсі жывучыя ў ім.
 
го́ры потрѧсо́шасѧ ѿ негѡ̀, и҆ хо́лми поколеба́шасѧ, и҆ ѹ҆жасе́сѧ землѧ̀ ѿ лица̀ є҆гѡ̀, вселе́ннаѧ и҆ всѝ живѹ́щїи на не́й.

Перад абурэньням Ягоным хто ўстое? і хто можа вытрывае ад палу гневу Ягонага? гнеў Ягоны выліваецца, як цяпло, і скалы валяцца перад Ім.
 
Ѿ лица̀ гнѣ́ва є҆гѡ̀ кто̀ постои́тъ; и҆ кто̀ сопроти́витсѧ во гнѣ́вѣ ѩ҆́рости є҆гѡ̀; ѩ҆́рость є҆гѡ̀ растаева́етъ вла҄сти, и҆ ка́менїе сотро́шасѧ ѿ негѡ̀.

Добры СПАДАР, моцны горад у дзень немарасьці і знае тых, што спадзяюцца на Яго.
 
Бл҃гъ гд҇ь терпѧ́щымъ є҆го̀ въ де́нь скорбѣ́нїѧ, и҆ зна́ѧй боѧ́щыѧсѧ є҆гѡ̀:

Але заліваючаю паводкаю зробе супоўны канец месцу яе, і за варагамі Ягонымі будзе гнацца цемра.
 
и҆ въ пото́пѣ пѹтѝ сконча́нїе сотвори́тъ: востаю́щыѧ и҆ врагѝ є҆гѡ̀ пожене́тъ тма̀.

Што вы думаеце праз СПАДАРА? Ён зробе супоўны канец, удругава не паўстане немарасьць;
 
Что̀ помышлѧ́ете на гд҇а; сконча́нїе са́мъ сотвори́тъ, не ѿмсти́тъ два́жды кѹ́пнѡ въ ско́рби:

Бо сплёўшыся разам, як п’яніцы, яны чыста будуць пажэрты, як сухі жнеўнік.
 
поне́же до ѡ҆снова́нїѧ своегѡ̀ ѡ҆лѧденѣ́етъ, и҆ а҆́ки блю́щь и҆ ѡ҆плета́ющьсѧ снѣде́нъ бѹ́детъ, и҆ а҆́ки тро́сть сѹхоты̀ полна̀.

Зь цябе вышаў тый, што задумляе ліха супроці СПАДАРА, параднік веляла.
 
И҆з̾ тебє̀ и҆зы́детъ по́мыслъ на гд҇а ѕлы́й, совѣщава́ѧй сопрѡти́внаѧ.

Гэтак кажа СПАДАР: «Хоць яны супакойныя і нават чысьленыя, гэтак, адылі, будуць адцяты і мінуцца; хоць Я мучыў цябе, наперад ужо ня буду мучыць.
 
Сїѧ҄ гл҃етъ гд҇ь: ѡ҆блада́ѧй вода́ми мно́гими, и҆ си́це разстѹ́пѧтсѧ, и҆ слѹ́хъ тво́й не ѹ҆слы́шитсѧ ктомѹ̀:

А цяпер Я зламлю йго ягонае зь цябе й зялезы твае разарву».
 
и҆ нн҃ѣ сокрѹшѹ̀ же́злъ є҆гѡ̀ ѿ тебє̀ и҆ ѹ҆́зы твоѧ҄ расто́ргнѹ.

І СПАДАР даў расказаньне празь цябе: «Наперад ня будзе насеньня імені твайго; з дому багоў тваіх адатну выразаныя а выліваныя; зраблю гроб твой, бо ты абрыдны».
 
И҆ заповѣ́сть ѡ҆ тебѣ̀ гд҇ь, не разсѣ́етсѧ ѿ и҆́мене твоегѡ̀ ктомѹ̀: ѿ до́мѹ бг҃а твоегѡ̀ потреблю̀ и҆зва҄ѧннаѧ и҆ слїѧ҄ннаѧ положѹ̀ гро́бъ тво́й, ѩ҆́кѡ ско́ри (є҆стѐ).

Вось, на горах ногі таго, што прыносе добрыя ведамкі, што абяшчае супакой; сьвяткуй, Юда, сьвяты свае, паўні абятніцы свае, бо наперад ня будзе велял праходзіць па табе: ён чыста адцяты!
 
Сѐ, на гора́хъ но́ги благовѣствѹ́ющагѡ и҆ возвѣща́ющагѡ ми́ръ: пра́зднѹй, ї҆ѹ́до, пра́здники твоѧ҄, возда́ждь ѡ҆бѣ́ты твоѧ҄, занѐ не приложа́тъ ктомѹ̀ є҆́же проитѝ сквозѣ̀ тебѐ во ѡ҆бетша́нїе: сконча́сѧ и҆ и҆зве́ржесѧ.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.