Яана 1 глава

Евангеля подле сьвятога Яана
Пераклад Яна Станкевіча → Елизаветинская Библия

 
 

На пачатку было Слова, і Слова было з Богам, і Слова было Бог.
 
Въ нача́лѣ бѣ̀ сло́во, и҆ сло́во бѣ̀ къ бг҃ѹ {ѹ҆ бг҃а}, и҆ бг҃ъ бѣ̀ сло́во.

Яно было на пачатку з Богам.
 
Се́й бѣ̀ и҆сконѝ къ бг҃ѹ {ѹ҆ бг҃а}:

Усе перазь Яго сталася, і безь Яго нічога ня было стаўшыся, што сталася.
 
всѧ҄ тѣ́мъ бы́ша, и҆ без̾ негѡ̀ ничто́же бы́сть, є҆́же бы́сть.

У Ім было жыцьцё, і жыцьцё было сьвятлінёю людзёў.
 
Въ то́мъ живо́тъ бѣ̀, и҆ живо́тъ бѣ̀ свѣ́тъ человѣ́кѡмъ:

І сьвятліня сьвеце ў цямноце, і цямнота яе не агарнула.
 
и҆ свѣ́тъ во тмѣ̀ свѣ́титсѧ, и҆ тма̀ є҆гѡ̀ не ѡ҆б̾ѧ́тъ.

Быў чалавек пасланы ад Бога, імя ягонае Яан.
 
Бы́сть человѣ́къ по́сланъ ѿ бг҃а, и҆́мѧ є҆мѹ̀ ї҆ѡа́ннъ:

Ён прышоў дзеля сьветчаньня, каб сьветчыць празь Сьвятліню, каб усі ўверылі перазь яго.
 
се́й прїи́де во свидѣ́телство, да свидѣ́телствѹетъ ѡ҆ свѣ́тѣ, да всѝ вѣ́рѹ и҆́мѹтъ є҆мѹ̀ {да всѝ ѹ҆вѣ́рѹютъ чрез̾ него̀}.

Ён ня быў Сьвятліня, але каб сьветчыць празь Сьвятліню.
 
Не бѣ̀ то́й свѣ́тъ, но да свидѣ́телствѹетъ ѡ҆ свѣ́тѣ:

Была праўдзівая Сьвятліня, што асьвячае кажнага чалавека, на сьвет прыходзячага.
 
бѣ̀ свѣ́тъ и҆́стинный, и҆́же просвѣща́етъ всѧ́каго человѣ́ка грѧдѹ́щаго въ мі́ръ:

На сьвеце быў, і сьвет стаўся перазь Яго, і сьвет Яго не пазнаў.
 
въ мі́рѣ бѣ̀, и҆ мі́ръ тѣ́мъ бы́сть, и҆ мі́ръ є҆го̀ не позна̀:

Да сваіх собскіх прышоў, і собскія Ягоныя не прынялі Яго.
 
во своѧ҄ прїи́де, и҆ своѝ є҆гѡ̀ не прїѧ́ша.

Але ўсім тым, што прынялі Яго, даў ім права стаць дзецьмі Божымі, тым, што вераць у імя Ягонае,
 
Є҆ли́цы же прїѧ́ша є҆го̀, дадѐ и҆̀мъ ѡ҆́бласть ча́дѡмъ бж҃їимъ бы́ти, вѣ́рѹющымъ во и҆́мѧ є҆гѡ̀,

Каторыя ня з крыві, ані з волі цела, ані з волі мужа, але з Бога нарадзіліся.
 
и҆̀же не ѿ кро́вѣ, ни ѿ по́хоти плотскі́ѧ, ни ѿ по́хоти мѹ́жескїѧ, но ѿ бг҃а роди́шасѧ.

І Слова стала целам, і вітала памеж нас (і мы бачылі славу Ягоную, славу як адзінароднага ад Айца), поўнае ласкі а праўды.
 
И҆ сло́во пл҃ть бы́сть и҆ всели́сѧ въ ны̀, и҆ ви́дѣхомъ сла́вѹ є҆гѡ̀, сла́вѹ ѩ҆́кѡ є҆диноро́днагѡ ѿ ѻ҆ц҃а̀, и҆спо́лнь блгдти и҆ и҆́стины.

Яан сьветча празь Яго і гукаў, кажучы: «Гэта быў тый, праз Каторага я сказаў: "Хто прыходзе за імною, выперадзіў мяне, бо быў перад імною"»;
 
Ї҆ѡа́ннъ свидѣ́телствѹетъ ѡ҆ не́мъ и҆ воззва̀ глаго́ла: се́й бѣ̀, є҆го́же рѣ́хъ, и҆́же по мнѣ̀ грѧды́й, предо мно́ю бы́сть, ѩ҆́кѡ пе́рвѣе менє̀ бѣ̀.

Бо з паўніні Ягонае ўсі мы прынялі і ласку на ласку.
 
И҆ ѿ и҆сполне́нїѧ є҆гѡ̀ мы̀ всѝ прїѧ́хомъ и҆ блгдть воз̾ блгдть:

Бо Бог закон Масеям быў даўшы; ласка а праўда сталася перазь Ісуса Хрыста.
 
ѩ҆́кѡ зако́нъ мѡѷсе́омъ да́нъ бы́сть, блгдть (же) и҆ и҆́стина ї҆и҃съ хр҇то́мъ бы́сть.

Бога ніхто ніколі ня бачыў, адзінародны Сын, што ёсьць у ўлоньню Айцоўскім, Ён аб’явіў.
 
(За҄ 2.) Бг҃а никто́же ви́дѣ нигдѣ́же: є҆диноро́дный сн҃ъ, сы́й въ ло́нѣ ѻ҆́ч҃и, то́й и҆сповѣ́да.

І гэта сьветчаньне Яанава, як паслалі да Яго Юдэі зь Ерузаліму сьвятароў а Левітаў, каб маглі папытацца ў Яго: «Хто Ты?»
 
И҆ сїѐ є҆́сть свидѣ́телство ї҆ѡа́нново, є҆гда̀ посла́ша жи́дове ѿ ї҆ер҇ли́ма ї҆ере́євъ и҆ леѵі́тѡвъ, да вопро́сѧтъ є҆го̀: ты̀ кто̀ є҆сѝ;

І ён вызнаў, і не заперачыў, і вызнаў: «Я ня Хрыстос».
 
И҆ и҆сповѣ́да и҆ не ѿве́ржесѧ: и҆ и҆сповѣ́да, ѩ҆́кѡ нѣ́смь а҆́зъ хр҇то́съ.

І папыталіся ў Яго: «Дык што ж? ты Ільля?» і ён адказаў: «Не». «Прарока?» і ён адказаў «Не».
 
И҆ вопроси́ша є҆го̀: что̀ ѹ҆̀бо; и҆лїа́ ли є҆сѝ ты̀; И҆ глаго́ла: нѣ́смь. Про҇ро́къ ли є҆сѝ; И҆ ѿвѣща̀: нѝ.

Дык сказалі яму: «Хто ж ты, каб мы далі адказ тым, што паслалі нас; што ты скажаш празь сябе самога?»
 
Рѣ́ша же є҆мѹ̀: кто̀ є҆сѝ; да ѿвѣ́тъ да́мы посла́вшымъ ны̀: что̀ глаго́леши ѡ҆ тебѣ̀ самѣ́мъ;

Ён сказаў: «Я голас гукаючага на пустыні: "Прастайце сьцежку Спадару", як сказаў Ісая прарока».
 
Речѐ: а҆́зъ гла́съ вопїю́щагѡ въ пѹсты́ни: и҆спра́вите пѹ́ть гд҇ень, ѩ҆́коже речѐ и҆са́їа про҇ро́къ.

Пасланыя ж былі з фарысэяў;
 
И҆ по́сланнїи бѣ́хѹ ѿ фарїсє́й:

І яны папыталіся ў яго, і сказалі яму: «Чаму ты хрысьціш, калі ты ня Хрыстос, ані Ільля, ані прарока?»
 
и҆ вопроси́ша є҆го̀ и҆ рѣ́ша є҆мѹ̀: что̀ ѹ҆̀бо креща́еши, а҆́ще ты̀ нѣ́си хр҇то́съ, ни и҆лїа̀, ни про҇ро́къ;

Яан адказаў ім, кажучы: «Я хрышчу ў вадзе; стаіць сярод вас, Каторага ня знаеце,
 
Ѿвѣща̀ и҆̀мъ ї҆ѡа́ннъ, глаго́лѧ: а҆́зъ креща́ю водо́ю: посредѣ́ же ва́съ стои́тъ, є҆гѡ́же вы̀ не вѣ́сте:

Тый, што прыходзе за імною, у Каторага вобую я ня гожы разьвязаць рэменьчыка».
 
то́й є҆́сть грѧды́й по мнѣ̀, и҆́же предо мно́ю бы́сть, є҆мѹ́же нѣ́смь а҆́зъ досто́инъ, да ѿрѣшѹ̀ реме́нь сапогѹ̀ є҆гѡ̀.

Гэта сталася ў Віфані за Ёрданом, ідзе Яан хрысьціў.
 
Сїѧ҄ въ виѳава́рѣ бы́ша ѡ҆б̾ ѡ҆́нъ по́лъ ї҆ѻрда́на, и҆дѣ́же бѣ̀ ї҆ѡа́ннъ крестѧ̀.

Назаўтрае бача ён ідучага да сябе Ісуса й кажа: «Во Ягнётка Божае, што бярэць грэх сьвету.
 
(За҄ 3.) Во ѹ҆́трїй (же) ви́дѣ ї҆ѡа́ннъ ї҆и҃са грѧдѹ́ща къ себѣ̀ и҆ глаго́ла: сѐ, а҆́гнецъ бж҃їй, взе́млѧй грѣхѝ мі́ра:

Ён ё, праз Каторага я сказаў: "За імною ідзець муж, Каторы выперадзіў мяне, бо Ён быў уперад за мяне.
 
се́й є҆́сть, ѡ҆ не́мже а҆́зъ рѣ́хъ: по мнѣ̀ грѧде́тъ мѹ́жъ, и҆́же предо мно́ю бы́сть, ѩ҆́кѡ пе́рвѣе менє̀ бѣ̀:

І я ня знаў Яго, але каб Ён быў выяўлены Ізраелю, дзеля таго я прышоў хрысьціць у вадзе"».
 
и҆ а҆́зъ не вѣ́дехъ є҆гѡ̀: но да ѩ҆ви́тсѧ ї҆и҃леви, сегѡ̀ ра́ди прїидо́хъ а҆́зъ водо́ю крестѧ̀.

І сьветчыў Яан, кажучы: «Я бачыў Духа, што зыходзіў, як галуба, зь неба, ды перабываў на Ім.
 
И҆ свидѣ́телствова ї҆ѡа́ннъ, глаго́лѧ, ѩ҆́кѡ ви́дѣхъ дх҃а сходѧ́ща ѩ҆́кѡ го́лѹбѧ съ небесѐ, и҆ пребы́сть на не́мъ:

І я ня знаў Яго; але Тый, што паслаў мяне хрысьціць у вадзе, Тый сказаў імне: «Над кім абачыш Духа, што зыходзе і застаецца на Ім, Тый ё, што хрысьце ў Духу Сьвятым»;
 
и҆ а҆́зъ не вѣ́дѣхъ є҆гѡ̀: но посла́вый мѧ̀ крести́ти водо́ю, то́й мнѣ̀ речѐ: над̾ него́же ѹ҆́зриши дх҃а сходѧ́ща и҆ пребыва́юща на не́мъ, то́й є҆́сть кр҇тѧ́й дх҃омъ ст҃ы́мъ:

І я бачыў, і сьветчыў, што Гэты ё Сын Божы».
 
и҆ а҆́зъ ви́дѣхъ и҆ свидѣ́телствовахъ, ѩ҆́кѡ се́й є҆́сть сн҃ъ бж҃їй.

Назаўтрае ізноў стаяў Яан і двух вучанікаў ягоных.
 
(За҄ 4.) Во ѹ҆́трїй (же) па́ки стоѧ́ше ї҆ѡа́ннъ, и҆ ѿ ѹ҆чени҄къ є҆гѡ̀ два̀.

І, абачыўшы йдучага Ісуса, сказаў: «Гэта Ягнётка Божае».
 
И҆ ѹ҆зрѣ́въ ї҆и҃са грѧдѹ́ща, глаго́ла: сѐ, а҆́гнецъ бж҃їй.

І пачулі два вучанікі, як ён казаў, і пайшлі за Ісусам.
 
И҆ слы́шаста є҆го̀ ѻ҆́ба ѹ҆ченика҄ глаго́лющаго, и҆ по ї҆и҃сѣ и҆до́ста.

Ісус жа, абярнуўшыся і абачыўшы іх ідучых за Ім, кажа ім: «Чаго шукаеце?» А яны сказалі яму: «Раббі! (што знача ў перакладзе: Вучыцелю!) ідзе перабываеш?»
 
Ѡ҆бра́щьсѧ же ї҆и҃съ и҆ ви́дѣвъ ѧ҆̀ по себѣ̀ и҆дѹ҄ща, гл҃а и҆́ма: чесѡ̀ и҆́щета; Ѡ҆́на же рѣ́ста є҆мѹ̀: раввї̀, є҆́же глаго́летсѧ сказа́емо ѹ҆чт҃лю, гдѣ̀ живе́ши;

Кажа ім: «Прыйдзіце й абачча». Дык яны пайшлі й абачылі, ідзе Ён перабывае, і прабылі ў Яго тый дзень. Было каля дзясятае гадзіны.
 
(И҆) гл҃а и҆́ма: прїиди́та и҆ ви́дита. Прїидо́ста и҆ ви́дѣста, гдѣ̀ живѧ́ше, и҆ ѹ҆ негѡ̀ пребы́ста де́нь то́й. Бѣ́ же ча́съ десѧ́тый.

Андрэй, брат Сымона Пётры, быў адзін із двух, што чулі ад Яана і пайшлі за Ім.
 
Бѣ́ (же) а҆ндре́й, бра́тъ сі́мѡна петра̀, є҆ди́нъ ѿ ѻ҆бою̀ слы́шавшєю ѿ ї҆ѡа́нна и҆ по не́мъ ше́дшєю.

Знаходзе ён першы брата свайго собскага Сымона і кажа яму: «Мы знайшлі Месію», што знача ў перакладзе: Хрыстос.
 
Ѡ҆брѣ́те се́й пре́жде бра́та своего̀ сі́мѡна и҆ глаго́ла є҆мѹ̀: ѡ҆брѣто́хомъ мессі́ю, є҆́же є҆́сть сказа́емо [хр҇то́съ].

І прывёў яго да Ісуса. Ісус, гледзячы на яго, сказаў: «Ты Сымон, сын Ёнін; ты будзеш звацца Кіфа, што ў перакладзе: камень.
 
И҆ приведѐ є҆го̀ ко ї҆и҃сови. Воззрѣ́въ же на́нь ї҆и҃съ речѐ: ты̀ є҆сѝ сі́мѡнъ сы́нъ ї҆ѡ́нинъ: ты̀ нарече́шисѧ ки́фа, є҆́же сказа́етсѧ [пе́тръ].

Назаўтрае хацеў Ісус ісьці да Ґалілеі, і знаходзе Піліпа, і кажа яму: «Ідзі за Імною».
 
(За҄ 5.) Во ѹ҆́трїй (же) восхотѣ̀ и҆зы́ти въ галїле́ю: и҆ ѡ҆брѣ́те фїлі́ппа и҆ гл҃а є҆мѹ̀: грѧдѝ по мнѣ̀.

Піліп жа быў зь Віфсаіды, места Андрэявага а Пётравага.
 
Бѣ́ (же) фїлі́ппъ ѿ виѳсаі́ды, ѿ гра́да а҆ндре́ова и҆ петро́ва.

Піліп знаходзе Нафанайлу й кажа яму: «Мы знайшлі Таго, праз Каторага Масей пісаў у законе а прарокі, Ісуса, сына Язэпавага з Назарэту».
 
Ѡ҆брѣ́те фїлі́ппъ наѳана́ила и҆ глаго́ла є҆мѹ̀: є҆го́же писа̀ мѡѷсе́й въ зако́нѣ и҆ про҇ро́цы, ѡ҆брѣто́хомъ ї҆и҃са сн҃а ї҆ѡ́сифова, и҆̀же ѿ назаре́та.

А Нафанайла кажа яму: «Ці можа з Назарэту быць што добрае?» Піліп кажа яму: «Ідзі й глянь».
 
И҆ глаго́ла є҆мѹ̀ наѳана́илъ: ѿ назаре́та мо́жетъ ли что̀ добро̀ бы́ти; Глаго́ла є҆мѹ̀ фїлі́ппъ: прїидѝ и҆ ви́ждь.

Ісус, абачыўшы йдучага да Яго Нафанайлу, кажа празь яго: «Вось, запраўды Ізраелянін, у каторым няма хітрыні».
 
Ви́дѣ (же) ї҆и҃съ наѳана́ила грѧдѹ́ща къ себѣ̀ и҆ гл҃а ѡ҆ не́мъ: сѐ, вои́стиннѹ ї҆и҃лтѧнинъ, въ не́мже льстѝ нѣ́сть.

Нафанайла кажа Яму: «Скуль Ты мяне знаеш?» Адказаў Ісус і сказаў яму: «Уперад чымся Піліп гукнуў цябе, як ты быў пад фіґаю, Я бачыў цябе».
 
Глаго́ла є҆мѹ̀ наѳана́илъ: ка́кѡ мѧ̀ зна́еши; Ѿвѣща̀ ї҆и҃съ и҆ речѐ є҆мѹ̀: пре́жде да́же не возгласѝ тебѐ фїлі́ппъ, сѹ́ща тѧ̀ под̾ смоко́вницею ви́дѣхъ тѧ̀.

Нафанайла адказаў Яму: «Раббі! Ты Сын Божы, Ты Кароль Ізраельскі».
 
Ѿвѣща̀ наѳана́илъ и҆ глаго́ла є҆мѹ̀: раввї̀, ты̀ є҆сѝ сн҃ъ бж҃їй, ты̀ є҆сѝ цр҃ь ї҆и҃левъ.

Ісус адказаў і сказаў яму: «Затым што Я сказаў табе: "Я бачыў цябе пад фіґаю", — ты верыш? абачыш балей за гэта».
 
Ѿвѣща̀ ї҆и҃съ и҆ речѐ є҆мѹ̀: занѐ рѣ́хъ тѝ, ѩ҆́кѡ ви́дѣхъ тѧ̀ под̾ смоко́вницею, вѣ́рѹеши: бѡ́лша си́хъ ѹ҆́зриши.

І кажа яму: «Запраўды, запраўды кажу вам: адгэтуль абачыце неба адчыненае й ангілаў Божых узыходзячых і зыходзячых на Сына Людзкога».
 
И҆ гл҃а є҆мѹ̀: а҆ми́нь, а҆ми́нь гл҃ю ва́мъ, ѿсе́лѣ ѹ҆́зрите не́бо ѿве́рсто и҆ а҆́гг҃лы бж҃їѧ восходѧ́щыѧ и҆ низходѧ́щыѧ над̾ сн҃а чл҃вѣ́ческаго.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.