Песьня над песьнямі 1 глава

Кніга Песні над Песьнямі Салямонавае
Пераклад Яна Станкевіча → Синода́льный перево́д

 
 

Песьня над песьнямі Салямонава. О, калі б ён цалаваў мяне цалаваньням вуснаў сваіх! бо любосьць твая лепшая за віно;
 
Да лобза́ет он меня́ лобза́нием уст свои́х! И́бо ла́ски твои́ лу́чше вина́.

Масьці твае прыемныя нюхаць, імя твае — вылітая масьць; за тое дзявушчыя любяць цябе.
 
От благово́ния масте́й твои́х и́мя твоё — как разли́тое ми́ро; поэ́тому деви́цы лю́бят тебя́.

Цягні мяне за сабою, пабяжым; павёў мяне кароль да пакояў сваіх; мы радавацца а цешыцца зь цябе будзем; успамінаем любосьць тваю болей як віно; пасьцівыя любяць цябе.
 
Влеки́ меня́, мы побежи́м за тобо́ю; — царь ввёл меня́ в черто́ги свои́, — бу́дем восхища́ться и ра́доваться тобо́ю, превозноси́ть ла́ски твои́ бо́льше, не́жели вино́; досто́йно лю́бят тебя́!

Чарнявая я, але харошая, дачкі ерузалімскія! як буданы кідарскія, як заслоны Салямонавы.
 
— Дще́ри Иерусали́мские! черна́ я, но краси́ва, как шатры́ Кида́рские, как заве́сы Соломо́новы.

Не глядзіце на мяне, што я чарнявая, што загарэла ад сонца: сынове маці мае ўгневаліся на мяне, пастанавілі сьцерагчы вінішчы, свайго ж вінішча я не ўсьцерагла.
 
Не смотри́те на меня́, что я смугла́, и́бо со́лнце опали́ло меня́: сыновья́ ма́тери мое́й разгне́вались на меня́, поста́вили меня́ стере́чь виногра́дники, — моего́ со́бственного виногра́дника я не стерегла́.

Скажы імне, любовы душою маёй: ідзе ты пасьвішся? ідзе супачываеш паўднём? чаму імне быці як аднэй, што круціцца памеж стадаў таварышаў тваіх?
 
— Скажи́ мне, ты, кото́рого лю́бит душа́ моя́: где пасёшь ты? где отдыха́ешь в по́лдень? к чему́ мне быть скита́лицею во́зле стад това́рищей твои́х?

Калі ня ведама тэ, найпазарнейшая із жанок, то йдзі сабе па сьлядох авец і пасьві казяняты свае ля сялібаў пастускіх.
 
— Е́сли ты не зна́ешь э́того, прекра́снейшая из же́нщин, то иди́ себе́ по следа́м ове́ц и паси́ козля́т твои́х по́дле шатро́в пасту́шеских.

Да жаробанькі свае ў цялежках фараонавых я прыраўнаў цябе, о прыяцелка мая!
 
— Кобыли́це мое́й в колесни́це фарао́новой я уподо́бил тебя́, возлю́бленная моя́.

Якія харошыя шчокі твае ў прыборах, шыя твая ў кралях.
 
Прекра́сны лани́ты твои́ под подве́сками, ше́я твоя́ в ожере́льях;

Прыборы залатыя мы зробім табе із срэбнымі бодкамі.
 
золоты́е подве́ски мы сде́лаем тебе́ с сере́бряными блёстками.

Пакуль кароль узьлягае, нард мой выдаець пах свой.
 
— Доко́ле царь был за столо́м свои́м, нард мой издава́л благово́ние своё.

Пучок міровы любовы мой у мяне, меж пелькаў маіх супачывае.
 
Ми́рровый пучо́к — возлю́бленный мой у меня́, у груде́й мои́х пребыва́ет.

Гранка кіпра любовы мой у мяне, у вінішчах Енґедзкіх.
 
Как кисть ки́пера, возлю́бленный мой у меня́ в виногра́дниках Енге́дских.

О, ты пазорная, прыяцелка мая, о, ты пазорная! вочы твае галубіныя.
 
— О, ты прекра́сна, возлю́бленная моя́, ты прекра́сна! глаза́ твои́ голуби́ные.

О, ты пазорны, любовы мой, і прыемны! і пасьцеля наша — зяленіва;
 
— О, ты прекра́сен, возлю́бленный мой, и любе́зен! и ло́же у нас — зе́лень;

Балькі дамоў нашых — кедры, шалёўкі нашы — кіпрысы.
 
кро́вли домо́в на́ших — ке́дры, потолки́ на́ши — кипари́сы.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.