Ісаі 1 глава

Відзень прарокі Ісаі
Пераклад Яна Станкевіча → Синода́льный перево́д

 
 

Відзень Ісаі Амасёнка, каторую ён відзеў узглядам Юдэі а Ерузаліму, за дзён Узі, Ёфама, Агаза, Гэзэкі, каралёў Юдэйскіх.
 
Виде́ние Иса́ии, сы́на Амо́сова, кото́рое он ви́дел об Иуде́е и Иерусали́ме, во дни О́зии, Иоафа́ма, Аха́за, Езеки́и — царе́й Иуде́йских.

Слухайце, нябёсы, і ўважай, зямля; бо СПАДАР казаў: «Сыноў узгадаваў Я й вывышыў, але яны зрабілі выступ супроці Мяне.
 
Слу́шайте, небеса́, и внима́й, земля́, потому́ что Госпо́дь говори́т: Я воспита́л и возвы́сил сынове́й, а они́ возмути́лись про́тив Меня́.

Вол знае собсьніка свайго, і асёл ясьлі спадара свайго; а Ізраель ня знае, люд Мой не разумее».
 
Вол зна́ет владе́теля своего́, и осёл — я́сли господи́на своего́; а Изра́иль не зна́ет Меня́, наро́д Мой не разуме́ет.

Гора народу грэшнаму, люду ацяжаранаму бяспраўям, насеньню ліхадзеяў, сыном згубцаў: яны пакінулі СПАДАРА, пагрэбавалі сьвятым Ізраелявым, адчураліся, пайшлі назад.
 
Увы́, наро́д гре́шный, наро́д, обременённый беззако́ниями, пле́мя злоде́ев, сыны́ поги́бельные! Оста́вили Го́спода, презре́ли Свято́го Изра́илева, — поверну́лись наза́д.

Чаму вы маеце быць біты болей? Дадаіце бунт. Уся галава хворая, і ўсе сэрца замлелае;
 
Во что вас бить ещё, продолжа́ющие своё упо́рство? Вся голова́ в я́звах, и всё се́рдце исча́хло.

Ад ступы нагі аж да галавы ў яго няма нічога цэлага: раны а сінякі а загноеныя болькі, ня выцісьненыя ані завязаныя, ані зьмякчаныя масьцяй.
 
От подо́швы ноги́ до те́мени головы́ нет у него́ здоро́вого ме́ста: я́звы, пя́тна, гноя́щиеся ра́ны, неочи́щенные и необвя́занные и не смягчённые еле́ем.

Край ваш пусты; месты вашыя спаленыя цяплом; зямля вашая, перад вамі жаруць чужнікі яе, — і запушчаная, як спустошаная чужнікамі.
 
Земля́ ва́ша опустошена́; города́ ва́ши сожжены́ огнём; поля́ ва́ши в ва́ших глаза́х съеда́ют чужи́е; все опусте́ло, как по́сле разоре́ния чужи́ми.

І засталася дачка Сыёну, як будан у вінішчу, як начулішча ў гародзе, як абляганае места.
 
И оста́лась дщерь Сио́на, как шатёр в виногра́днике, как шала́ш в огоро́де, как осаждённый го́род.

Калі б СПАДАР войскаў не пакінуў нам астачы, то мы сталі б траха тым жа, чым Содома, сталі б падобныя да Ґоморы.
 
Е́сли бы Госпо́дь Савао́ф не оста́вил нам небольшо́го оста́тка, то мы бы́ли бы то же, что Содо́м, уподо́бились бы Гомо́рре.

Чуйце слова СПАДАРОВА, дзяржаўцы Содомы; ўважай на права Бога нашага, людзе Ґоморы!
 
Слу́шайте сло́во Госпо́дне, князья́ Содо́мские; внима́й зако́ну Бо́га на́шего, наро́д Гомо́ррский!

«Нашто Імне множасьць аброкаў вашых?» — кажа СПАДАР. «Насычаны Я ўсепаленьнямі бараноў і тукам кормных, і крыві быкоў а баранчыкаў а казлоў не хачу.
 
К чему́ Мне мно́жество жертв ва́ших? говори́т Госпо́дь. Я пресы́щен всесожже́ниями овно́в и ту́ком отко́рмленного скота́, и кро́ви тельцо́в и а́гнцев и козло́в не хочу́.

Як прыходзіў бачыць від Мой, то хто вымагае ад вас, каб вы тапталі панадворкі Мае?
 
Когда́ вы прихо́дите явля́ться пред лицо́ Моё, кто тре́бует от вас, что́бы вы топта́ли дворы́ Мои́?

Наперад ня прыносьце пустых дароў: кадзеньне агіда Імне; маладзіка а сыботы, згуканьня збораў не магу цярпець: бяспраўе і — сьвяты збор!
 
Не носи́те бо́льше даро́в тще́тных: куре́ние отврати́тельно для Меня́; новоме́сячий и суббо́т, пра́здничных собра́ний не могу́ терпе́ть: беззако́ние — и пра́зднование!

Маладзікі вашы, прызначаныя поры вашы ненавідзе душа Мая: яны вялічныя Імне, Я стамаваўся насіць іх.
 
Новоме́сячия ва́ши и пра́здники ва́ши ненави́дит душа́ Моя́: они́ бре́мя для Меня́; Мне тяжело́ нести́ их.

І як вы выцягнеце рукі свае, Я хаваю ад вас вока Свае; нават як вы павялічаеце малітву, Я ня чую: рукі вашы поўныя крыві.
 
И когда́ вы простира́ете ру́ки ва́ши, Я закрыва́ю от вас о́чи Мои́; и когда́ вы умножа́ете моле́ния ва́ши, Я не слы́шу: ва́ши ру́ки полны́ кро́ви.

Абмыйцеся, ачысьціцеся; аддальце ліха справаў вашых ад аччу Маіх, перастаньце рабіць ліха.
 
Омо́йтесь, очи́ститесь; удали́те злы́е дея́ния ва́ши от оче́й Мои́х; переста́ньте де́лать зло;

Наўчыцеся рабіць дабро: шукайце суду, будзьце пасьцівымі з уцісьненымі, судзіце сірату, прычыняйцеся за справу ўдавы.
 
научи́тесь де́лать добро́, ищи́те пра́вды, спаса́йте угнетённого, защища́йте сироту́, вступа́йтесь за вдову́.

Прыходзьце ж цяпер, і разважма разам, — кажа СПАДАР, — хоць грахі вашыя будуць, як шкарлат, яны зьбялеюць, як сьнег; калі яны будуць чырвоныя, як чырва, стануцца, як воўна.
 
Тогда́ приди́те — и рассу́дим, говори́т Госпо́дь. Е́сли бу́дут грехи́ ва́ши, как багря́ное, — как снег убелю́; е́сли бу́дут красны́, как пу́рпур, — как во́лну убелю́.

Калі вы будзеце зычыць гэтага і будзеце паслухняныя, то паспытаецеся дабра зямлі;
 
Е́сли захоти́те и послу́шаетесь, то бу́дете вкуша́ть бла́га земли́;

Калі ж вы адмовіцеся й будзеце бунтоўныя, — меч зжарэць вас; бо вусны СПАДАРОВЫ вымавілі».
 
е́сли же отречётесь и бу́дете упо́рствовать, то меч пожрёт вас: и́бо уста́ Госпо́дни говоря́т.

Як стала бязуляю сталіца верная! была поўная суду, справядлівасьць жыла ў ёй, а цяпер — убіўцы.
 
Как сде́лалась блудни́цею ве́рная столи́ца, испо́лненная правосу́дия! Пра́вда обита́ла в ней, а тепе́рь — уби́йцы.

Срэбра твае стала шумаўём, віно твае зьмешанае з вадою.
 
Серебро́ твоё ста́ло и́згарью, вино́ твоё испо́рчено водо́ю;

Князі твае ўпорлівыя й сябры зладзеяў; усі яны любяць лапаны й гоняцца за надгародамі; яны ня судзяць сіротаў ані справа ўдавы прыходзе да іх.
 
князья́ твои́ — законопресту́пники и соо́бщники воро́в; все они́ лю́бят пода́рки и гоня́ются за мздо́ю; не защища́ют сироты́, и де́ло вдовы́ не дохо́дит до них.

Затым агалашае Спадар, СПАДАР войскаў, Дужы Ізраеляў: «Бяда ім! Я пацешуся з праціўнікаў Сваіх і памшчуся варагом Сваім.
 
Посему́ говори́т Госпо́дь, Госпо́дь Савао́ф, Си́льный Изра́илев: о, удовлетворю́ Я Себя́ над проти́вниками Мои́ми и отмщу́ врага́м Мои́м!

І ўзноў абярну руку Сваю на цябе, і ачышчу жлуктаю шумаўё твае, і аддзялю ўсю цыну тваю;
 
И обращу́ на тебя́ ру́ку Мою́ и, как в щёлочи, очи́щу с тебя́ при́месь, и отделю́ от тебя́ всё свинцо́вое;

І ўзноў пастанаўлю судзьдзяў табе, як уперад, і райцаў табе, як спачатку: просьле гэтага ты будзеш названы местам справядлівым, сталіцаю вернай».
 
и опя́ть бу́ду поставля́ть тебе́ суде́й, как пре́жде, и сове́тников, как в нача́ле; тогда́ бу́дут говори́ть о тебе́: «го́род пра́вды, столи́ца ве́рная».

Сыён выкупіцца судам і наверненыя яго — справядлівасьцяй.
 
Сио́н спасётся правосу́дием, и обрати́вшиеся сыны́ его́ — пра́вдою;

Узрушыцелі ж права й грэшнікі разам будуць патрышчаны, і пакідаючыя СПАДАРА будуць выгублены;
 
всем же отсту́пникам и гре́шникам — поги́бель, и оста́вившие Го́спода истребя́тся.

Бо яны будуць засарамочаны за дубы, каторых вы жадалі, і засаромлены за гароды, што вы абралі;
 
Они́ бу́дут посты́жены за дубра́вы, кото́рые столь вожделе́нны для вас, и посрамлены́ за сады́, кото́рые вы избра́ли себе́;

Бо вы будзеце, як тый дуб, у каторага лісьцё зьвяла, і як гарод, у каторым няма вады;
 
и́бо вы бу́дете, как дуб, кото́рого лист опа́л, и как сад, в кото́ром нет воды́.

І дужы будзе як рызьзё, і справа ягоная скрою; і будуць гарэць абое разам, і ніхто ня згасе.
 
И си́льный бу́дет отре́пьем, и де́ло его́ — и́скрою; и бу́дут горе́ть вме́сте, — и никто́ не поту́шит.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.