Якава 1 глава

Суборны ліст сьвятога Якава апостала
Пераклад Яна Станкевіча → Переклад Хоменка

Якаў, нявольнік Божы і Спадара Ісуса Хрыста, двананцацём плямёнам у расьцярушэньню,— здарованьне.

Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!

За ўсю радасьць майце, браты мае, як упадаеце ў розныя дазнаньні,

Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.

Ведаючы, што прабаваньне веры вашае вытварае цярплівосьць;

Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,

А цярплівосьць няхай вырабляе дасканальнае дзеяньне, каб вы былі дасканальныя а супоўныя, бязь ніякае нястачы.

за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

Калі ж у каго з вас не стаець мудрасьці, няхай просе ў Бога, Каторы даець усім шчодра і ня ўпікае, — і дасца яму.

Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.

Але няхай просе зь вераю, ані не сумляючыся, бо хто сумляецца, тый падобны да морскае хвалі, ветрам узьніманай а разьвяванай.

Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.

Дык няхай такая людзіна не гадае, што яна адзяржыць што-колечы ад Спадара.

Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; —

Людзіна з дваячнымі думкамі не кажначасная ў вусіх дарогах сваіх.

людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.

Няхай хваліцца брат паніжаны вывышэньням сваім,

Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,

А багаты — паніжэньням сваім, бо ён мінець, як краса на траве.

а багатий — пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.

Усходзе сонца з палючым вадам сваім, і трава ссохла, і краса ейная апала, і харашыня выгляду ейнага шчэзла; так і багаты зьвяне ў дарогах сваіх.

Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів'яне.

Дабраславёная людзіна, каторая вытрывала дазнаньні, бо, будучы выпрабаваная, адзяржыць карону жыцьця, што Ён абяцаў тым, каторыя любяць Яго.

Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.

Няхай ніхто, прабаваны, ня кажа: «Я спакушаны Богам», бо Бог ня можа быць спакушаны ліхам, і Ён Сам нікога не спакушае,

Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;

Але кажны спакушаецца собскімі жадлівасьцьмі сваімі, каторыя яго захапляюць а надзяць.

кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.

Жадлівасьць жа, пачаўшы, родзе грэх; а супоўна разьвіты грэх прыводзе да сьмерці.

А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, — породжує смерть.

Ня блудзіце, браты мае любовыя.

Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.

Кажнае добрае даньне і кажны дасканальны дар зыходзе з гары, ад Айца сьвятліні, у Каторага няма зьмены ані сьценю адвярненьня.

Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.

Подле собскае волі Свае зрадзіў Ён нас словам праўды, каб мы былі некатрым пачаткам стварэньняў Ягоных.

Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.

Дык, браты мае любовыя, няхай кажная людзіна будзе борздая да слуханьня, памальная да гавары, памальная да гневу;

Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,

Бо гнеў людзкі ня чыне справядлівасьці Божае.

бо гнів людини не чинить справедливости Божої.

Затым, адхінуўшы кажную бруду і збуялае сердаво, у лагоднасьці прыміце саджанае слова, каторае можа спасьці душы вашы.

Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.

Але будзьце дзейнікамі Слова, а ня слухачымі толькі, што зводзяць самых сябе.

Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.

Бо слухачы Слова, а ня дзейнік, падобны да людзіны, што прыроджаныя рысы віду свайго разглядае ў глядзелцы;

Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:

Бо ён паглядзеў на сябе і адышоў, і якга забыўся, якоў ён.

ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.

Бо хто ўцеміцца ў дасканальнае права, права свабоды, і трывае ў ім, будучы не забудзькам слухачым, але дзейнікам учынку, тый будзе дабраславёны ў вучынку сваім.

Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, — не як слухач-забудько, а як виконавець діла, — той щасливий у ділі своїм.

Калі хто думае празь сябе, што ён набожны, ня кілзаючы языка свайго, але зводзячы сэрца свае, у тога набожнасьць пустая.

Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.

Чыстая а беззаганная набожнасьць перад Богам а Айцом ё гэта: давядацца сіротаў а ўдоваў у ватугах іхных, дзяржаць сябе незабрудзяненым ад сьвету.

Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.

« 28 глава 2 глава »