Езэкіеля 1 глава

Кніга прарокі Езэкіеля
Пераклад Яна Станкевіча → Cовременный перевод WBTC

 
 

І сталася трыццатага году, чацьвертага месяца, пятага дня месяца, як я быў меж палоненікаў ля ракі Хевар, што адчыніліся нябёсы, і я бачыў Божыя відзені.
 
Я — священник Иезекииль, сын Вузия. Я был в изгнании возле Канала Кебара в земле Вавилонской, когда небо раскрылось и подарило мне видение Бога.

Пятага дня месяца, каторы пятага году палону караля Егояхіна,
 
Это было на пятый день четвертого месяца (июня) тридцатого года. В пятый год изгнания царя Иоакима,

Выразьліва было слова СПАДАРОВА Езэкіелю Вузянку, сьвятару, у зямлі Хальдэйскай, ля ракі Хевар, і рука СПАДАРОВА была там на ім.
 
на пятый день месяца к Иезекиилю пришло слово Господне, снизошла на него сила Господня.

І бачыў я, і вось, буйны вецер веяў з поўначы, вялікі булак, і падаючы агонь ізь зіхценьням навокал яго, а ізь сярэдзіны яго штось бліскала, як бліскучы бруштын, ізь сярэдзіны цяпла.
 
Я, Иезекииль, видел вихрь, идущий с севера. Это была большая туча, из которой рвался огонь, и вокруг нее сиял свет. Она была подобна раскалённому металлу, сияющему в огне.

Таксама ізь сярэдзіны яго вышла падобнасьць чатырох жывых стварэньняў, і такі быў выгляд іх: падобнасьць людзіны ў іх;
 
В середине её я увидел четырёх животных, они выглядели, как люди.

і ў кажнага зь іх чатыры крылы;
 
У каждого из них было по четыре лица и четыре крыла.

І ногі іхныя — простыя ногі, і ступы ног іхных — як ступы нагі цяляці, і блішчэлі, як бліск паліраванае бронзы;
 
Их ноги были прямыми, но ступни были парнокопытны, как у коров, и блестели, как начищенная медь.

І рукі людзкія пад крыламі на чатырох старанах іхных, чатыры віды а чатыры крылы ў вусіх чатырох;
 
Под крыльями у них были человеческие руки, у тех четырёх животных было по четыре лица и четыре крыла.

Крылы іхныя датыкакаліся адно да аднаго; яны не абарачаліся, як яны йшлі; ішлі кажны проста наперад.
 
Животные были соединены в местах соприкосновения крыльев. Каждое из них шло прямо вперёд, не оглядываясь, когда передвигалось.

Што да падобнасьці відаў іхных, то від чалавека й морда лява з права ў вусіх чатырох; і пыск вала зь лева ў вусіх чатырох; і ґлюґа арла таксама ў вусіх чатырох.
 
Каждое из них имело четыре лица, и впереди было лицо человека, справа — лицо льва, слева — лицо быка, а сзади — орла. И все они были похожи.

Гэткія былі віды іхныя. І віды іхныя, і крылы іхныя выцягненыя ўгару, два кажнага датыкаліся адно да аднаго, а два пакрывалі целы іхныя.
 
Их крылья были расправлены сверху. У каждого было два крыла, которые касались крыльев другого. У них также было два крыла, которые они использовали, чтобы укрывать свои тела.

І йшлі кажны проста наперад; куды дух меў ісьці, туды яны йшлі; ідучы не абарачаліся.
 
Они двигались, не поворачиваясь, туда, куда был направлен их взгляд. Они шли туда, куда их вёл ветер.

Што да падобнасьці жывых стварэньняў, то выгляд іх як жарыны, як выгляд палаючых сьветачаў, што хадзілі памеж жывых стварэньняў; цяпло блішчэла, і зь цяпла выходзіла маланка.
 
Они сверкали, словно горящие угли, огонь был, как молнии между одним животным и другим.

І жывыя стварэньні беглі й зварачаліся, як выгляд бліску маланкі.
 
Быстро, как молнии, они переносились в разные стороны.

І як я глядзеў на жывыя стварэньне абачыў адно кола на зямлі каля жывых стварэньняў у чатырох выглядаў іх.
 
Я смотрел на них и видел четыре колеса: по одному — для каждого лица.

Што да выгляду колаў, то падобныя да колеру бэрылу, і падобнасьць адна ў вусіх чатырох; і выгляд іх і выраб іх, быццам было кола ў сярэдзіне кола.
 
Колёса касались земли, и казалось, что они сделаны из драгоценного желтого камня, и внутри каждого колеса было ещё колесо.

Як яны йшлі, яны хадзілі на чатыры стараны свае; як яны йшлі, яны не абарачаліся.
 
Колёса не поворачивались при движении.

Што да абадоў, то яны былі такія высокія, што былі страшныя; і ў вусіх чатырох абадоў было поўна ачоў навокал.
 
А теперь об их спинах: они были высоки и полны глаз повсюду, и все четверо животных были одинаковы.

І як ішлі жывыя стварэньне ішлі й колы ля іх; і як падыймаліся ізь зямлі жывыя стварэньні, падыймаліся й колы.
 
Колёса двигались одновременно с животными, и если животные поднимались ввысь, колёса поднимались вместе с ними.

Куды духу надабе было йсьці, яны йшлі туды; і колы падыймаліся побач іх, бо дух жывых стварэньняў быў у колах.
 
Они шли туда, куда вёл их ветер, и колёса шли вместе с ними, ибо ветер (их дух) был в этих колёсах.

Як ішлі гэныя, ішлі гэтыя; і як гэныя стаялі, стаялі гэтыя; і як гэныя падыймаліся ізь зямлі, колы падыймаліся побач іх, бо дух жывых стварэньняў быў у колах.
 
И если они двигались, то двигались и колёса, а если останавливались, то и колёса замирали. Если колёса поднимались, то и животные поднимались за ними, ибо в этих колёсах был дух.

І падобнасьць над галавамі жывых стварэньняў — прасьцяг, як падобнасьць зумяваючага крышталю, прасьцягненага зьверху над галавамі ў іх.
 
И над их головами было такое, что выглядело, как великолепный хрустальный свод, простирающийся над ними.

І пад прасьцягам былі крылы іхныя, проста адно ля аднаго; у кажнага два — пакрыцьце ім на целы іхныя.
 
Под сводом у каждого из животных было по четыре крыла, по два с каждой стороны от его тела. Два крыла простирались прямо к другим. Другие два крыла покрывали тело.

І як яны йшлі, чуў шум крылаў іхных, як шум вялікіх водаў, як голас Усемагучага, гом сумятні, гоман табару; як яны адзержаваліся — апушчалі крылы свае.
 
И тогда я услышал их крылья. При каждом движении животных крылья их издавали шум, подобный сильной, несущейся рядом воде. Они громкими были, как мимо идущий Господь Всемогущий, как армия или толпа людей. И когда животные останавливались, крылья складывались по бокам.

І быў голас зьверху прасьцягу, каторы над галавамі іхнымі; як яны адзержаваліся, апушчалі крылы свае.
 
Животные останавливались и опускали крылья, и сверху, из свода над ними, раздавался звук громкий над их головами.

І над прасьцягам, што над галавамі іхнымі, быў выгляд шафіру, падобнасьць пасаду; і на падобнасьці пасаду падобнасьць выгляду чалавека, зьверху над ім.
 
Над сводом, который был над их головами, было подобие престола, как сапфир голубой, и на престоле этом некто сидел, собою напоминающий человека.

І я бачыў падобнасьць бруштыну, як выгляд цяпла навокал яго ў ім, ад выгляду сьцёгнаў ягоных угару; і ад выгляду сьцёгнаў ягоных далоў я бачыў быццам выгляд цяпла, і было зьзяньне навокал яго.
 
Я видел его от пояса и выше, он был, как горячий металл, окружённый огнём, и от пояса книзу всё сияло вокруг него неким огнём.

Як выгляд вясёлкі, што ў булаку ў дзень дажджу, такі быў выгляд зьзяньня навокал. Гэта быў выгляд падобнасьці сьці СПАДАРОВАЕ. І як я абачыў, паў на від і чуў голас гукаючага,
 
Вокруг него свет сияющий был, словно радуга. Так выглядела Слава Господня. И пал я на землю и склонился лицом своим к ней, и услышал я голос, говорящий со мной.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.