Якуба 1 глава

Саборнае Пасланьне Якуба
Пераклад Сабілы і Малахава → Переклад Хоменка

Якуб, раб Бога і Госпада Ісуса Хрыста, — дванаццацём родам, што расьцярушаны, — радавацца!

Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!

Лічыце вялікай радасьцю, браты мае, калі трапляеце пад розныя спакушэньні,

Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.

ведаючы, што выпрабава́ньне вашае веры вытварае цярплівасьць;

Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,

цярплівасьць жа хай мае поўнае дзе́яньне, каб вы былі бяззага́ннымі і даскана́лымі, бязь ніякае нястачы.

за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

Калі ж у каго з вас ня хапае мудрасьці, няхай просіць у Бога, Які дае ўсім проста і бяз папро́ку, і будзе яму да́дзена.

Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.

Але няхай просіць зь вераю, ані ня сумнява́ючыся, бо той, хто сумняваецца, падобны да марское хвалі, якую вецер уздымае і разьдзіма́е.

Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.

Дык няхай ня думае гэткі чалавек, што нешта дастане ад Госпада.

Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; —

Чалавек які сумняваецца няцьвёрды на ўсіх сваіх шляхох.

людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.

Няхай жа хва́ліцца брат паніжаны сваёй высокасьцяй,

Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,

а багаты — паніжэньнем сваім, бо праміне, як кветка травы.

а багатий — пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.

Бо ўзыйшло сонца са сьпёкай і высушыла траву, і кветка яе апа́ла, і вонкавае хараство яе счэзла; гэтак і багаты на шляхо́х сваіх засохне.

Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів'яне.

Шчасьлівы чалавек, які выстаяў у спакусе, бо стануўшы выпрабаваным, ён атрымае вянок жыцьця, які абяцаў Госпад тым, хто любіць Яго.

Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.

Будучы спакушаемым ніхто ня кажы: я спакуша́емы Богам, таму што Бог ня спакуша́ецца злом, і Ён ня спакушае нікога.

Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;

А кожны спакушаецца, прываблены і захоплены ўласным пажаданьнем;

кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.

а пасьля пажаданьне, зачаўшы, спараджае грэх; а зроблены грэх спараджае сьмерць.

А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, — породжує смерть.

Ня абманавайцеся, браты мае любасныя.

Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.

Усякі дар добры і ўсякае даяньне дасканалае — зыходзіць з вышыні, ад Ба́цькі сьветлаў, у Якога няма ні зьмяненьня ні ценю паварота.

Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.

Захацеўшы, спарадзіў нас Словам Праўды, каб быць нам нейкім пачаткам тварэньняў Ягоных.

Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.

Дык вось, браты мае любасныя, усякі чалавек няхай будзе хуткі выслухаць, павольны сказаць, павольны на гнеў.

Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,

Бо гнеў чалавека ня творыць Праўды Бога.

бо гнів людини не чинить справедливости Божої.

Пагэтаму адклаўшы ўсякі бруд і лíшак злосьці ў пакоры прымеце наса́джанае Слова, што душы вашыя збавіць можа.

Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.

Будзьце ж выпаўніцелямі Слова, а ня слухача́мі толькі, ашукваючымі самых сябе.

Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.

Бо хто слухае Слова і ня выпаўняе, той падобны да чалавека, які разглядае ў люстэрку рысы твару свайго:

Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:

бо (ён) разглядзеў сябе ды ўраз (жа) забыўся, які ён.

ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.

Але хто ўглыбіўся ў дасканалы Закон свабоды і застаўся (у ім), той, стаўшыся ня слухачом забываючымся, але выканаўцам справы, той шчасьлівы будзе ў дзеяньні сваім.

Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, — не як слухач-забудько, а як виконавець діла, — той щасливий у ділі своїм.

Калі хто сярод вас мяркуе лічыцца багабойным, ня закелзываючы языка свайго, але абманаваючы сэрца сваё, у таго багабойнасьць пустая.

Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.

Чыстая і бяззаганная багабойнасьць перад Богам і Ба́цькам ёсьць гэта: клапаціцца пра сірот і ўдоваў у горы іхным і берагчы сябе няапаганеным ад сьвету.

Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.

« 28 глава 2 глава »