Судьи 1 глава

Книга Судей израилевых
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

После смерти Иисуса Навина стали израильтяне1 вопрошать ГОСПОДА: «Какому из наших колен первым идти войной на ханаанеев?»

По смерті Ісуса сини Ізраїля спитали в Господа: “Хто з нас має виступати першим проти ханаанян, щоб воювати з ними?”

ГОСПОДЬ ответил: «Идти первым колену Иуды. Я отдаю в его руки эту страну».

І сказав Господь: “Юда нехай виступає. Ось я віддаю край йому в руки.”

Тогда воины из колена Иуды сказали своим братьям из колена Симеона: «Пойдемте вместе, отвоюем у ханаанеев удел, доставшийся нам по жребию, а потом отвоюем ваш удел». И колено Симеона примкнуло к колену Иуды.

Юда й сказав своєму братові Симеонові: “Йди зо мною в мою частку, й будемо воювати з ханаанянами; а потім піду й я з тобою в твою частку.” І пішов Симеон разом з ним.

Когда же племя Иуды пошло в наступление, ГОСПОДЬ отдал им в руки ханаанеев и периззеев, и десять тысяч из вражеского войска пало в Везеке.

Виступив Юда, і віддав Господь ханаанян та перізіїв йому на поталу, і розбили вони з них під Безеком десять тисяч чоловік.

Там столкнулись израильтяне и с самим правителем Везека,2 и вступили в бой с ним, и нанесли поражение ханаанеям и периззеям.

Біля Безеку зіткнулись вони з Адонівезеком, вдарили на нього й розбили ханаанян та перізіїв.

Правитель Везека бежал, но они пустились в погоню за ним и, поймав его, отрубили ему большие пальцы на руках и на ногах.

Адонівезек утік, та вони кинулися за ним, схопили його й повтинали йому на руках і на ногах великі пальці.

Тогда сказал правитель Везека: «Семьдесят царей, которым я отрубил большие пальцы рук и ног, кормились объедками с моего стола. Воздал мне Бог по моим делам!» Его увели в Иерусалим, там он и умер.

Сказав тоді Адонівезек: “Сімдесят царів з повідтинаними пальцями на руках і ногах збирали кришки під столом у мене. Як я вчинив, так Господь відплатив мені!” І привели вони його в Єрусалим, де він і вмер.

Иудеяне3 пошли войной на Иерусалим, овладели им, перебили жителей его мечом, а город предали огню.

І вдарили сини Юди на Єрусалим, опанували його, винищили лезом меча, а місто спалили.

Потом иудеяне двинулись на ханаанеев, которые населяли нагорье, пустыню Негев и предгорья.

Потім сини Юди спустились, щоб воювати з ханаанянами, що жили в горах, на півдні, та по узгір'ях.

Также пошли они войной против ханаанеев, живших в Хевроне (который прежде назывался Кирьят-Арбой), и поразили Шешая, Ахимана и Талмая.

Далі виступив Юда проти ханаанян, що жили в Хевроні, — Хеврон же звавсь раніше Кіріят-Арба, — і розбили Шешая, Ахімана й Талмая.

Оттуда они пошли4 против жителей Девира (что прежде назывался Кирьят-Сефером).

А звідтіля пішов на мешканців Девіру, що звався колись Кіріят-Сефер.

Халев же пообещал: «Тому, кто нападет на Кирьят-Сефер и возьмет его, я отдам в жены свою дочь Ахсу».

І обіцяв тоді Калев: “Хто нападе на Кіріят-Сефер і візьме його, за того віддам дочку мою Ахсу.”

Отниэль, сын Кеназа, младший брат Халева, захватил этот город, и Халев отдал ему в жены свою дочь Ахсу.

І взяв його Отнієл, син Кеназа, меншого Калевового брата, і віддав він за нього дочку свою Ахсу.

Однажды, когда они навещали Халева,5 Ахса уговорила Отниэля6 выпросить у ее отца земельный надел. Когда сошла она со своего осла, Халев спросил ее о том, чего она желает. Она ответила:

А коли вона прибула, він підмовив її просити в батька поле; і як зіскочила з осла, Калев спитав її; “Що тобі?”

«Прошу тебя о благословенном даре!7 Ты дал мне земли в Негеве,8 так дай мне и водные источники!» И он отдал ей верхние и нижние источники.9

А та до нього: “Дай мені, — каже, — благословення: дав бо єси мені суху землю, дай мені і джерела вод! І дав він їй горішні й долішні джерела.

А кенеи, потомки тестя Моисея, отправились из Города пальм вместе с иудеянами в Иудейскую пустыню, то есть в Негев около Арада. Там они и поселились среди того народа.

Сини кенія Ховава, Мойсеєвого тестя, з Пальмового міста, повиходили разом із синами Юди в пустиню Юди, що на південь від Араду; пішли вони й оселились з амалекитянами.

Колено Иуды вместе с коленом Симеона, своими братьями, пошли войной на ханаанеев, что жили в Цефате, разбили их и предали Цефат заклятью. И стали с тех пор называть это место Хорма.10

Згодом двигнувся Юда з братом Симеоном, і розбили вони ханаанян, що жили в Цефаті, і цілком знищили його, тим і прозвано те місто Хорма.

Также захватили они и Газу с ее землями, и Ашкелон, и Экрон с их землями.

Далі завоював Юда Газу з її околицею, Аскалон з околицею й Екрон з околицею.

И ГОСПОДЬ был с коленом Иуды, и они завоевали земли нагорья. Но они не смогли одолеть жителей долин, потому что у тех были колесницы, окованные железом.

Господь був з Юдою, так що він посів гори. Подолян же не здолав прогнати, бо в них були залізні колісниці.

Халеву, как заповедал Моисей, отдали Хеврон, и он изгнал оттуда трех потомков11 Анака.

І дали вони Калевові Хеврон, як заповідав Мойсей, і повиганяв він звідтіль трьох синів Анака.

А евусеев, живших в Иерусалиме, вениаминитяне так и не изгнали, и живут евусеи с вениаминитянами по сей день.

Євусіїв же, мешканців Єрусалиму, не повиганяли сини Веніямина, так що живуть євусії в Єрусалимі з синами Веніямина по цей день.

Потомки Иосифа12 также пошли войной на Бет-Эль, и ГОСПОДЬ был с ними.

Дім Йосифа виступив і собі проти Бетела, і Господь був з ними;

Когда их лазутчики осматривали укрепления Бет-Эля (прежнее имя этого города было Луз),

бо як вони розглядали Бетел, що звався перше Луз,

им попался человек, выходивший из города. Они попросили его: «Покажи нам, как пробраться в город, и мы отплатим тебе добром!»13

побачили розглядачі чоловіка, що виходив з міста, і сказали йому “Покажи нам, де можна вломитись у місто, й ми тебе помилуємо.”

Он показал им, как пробраться в город, и они вошли и перебили жителей мечом, а человека того вместе со всей родней отпустили.

І він показав їм вхід до міста, й вони побили його вістрям меча, чоловіка ж того й усю родину відпустили.

Отправился он в землю хеттов, и основал там город, и назвал его Луз. И это имя сохранилось за ним по сей день.

Пішов той чоловік у хеттитську землю, збудував місто й назвав його Луз. Так зветься воно й по цей день.

Но колено Манассии не сумело захватить Бет-Шеан и Таанах и их окрестные селения и изгнать жителей Дора и Ивлеама и Мегиддо и всех живущих в окрестностях этих городов, так как ханаанеи крепко держались за эти земли.

Манассія не прогнав мешканців Бетшеану з його присілками, ані мешканців Танаху з його присілками, ані мешканців Дору з його присілками, ані мешканців Ївлеаму з його присілками, ані мешканців Мегіддо з його присілками. І зостались ханааняни вперто жити в цій країні.

Когда же израильтяне прочно обосновались там, 14 то заставили ханаанеев работать на себя, так и не изгнав их полностью.

Як же Ізраїль вбився в потугу, зробив він їх рабами, повиганяти ж їх — не повиганяв він.

И потомки Ефрема тоже не изгнали ханаанеев, живших в Гезере, — они так и остались жить в Гезере среди ефремлян.

Та й Ефраїм теж не повиганяв ханаанян, що жили в Гезері, так і зостались ханааняни жити в Гезері.

И потомки Завулона не изгнали обитателей Китрона и обитателей Нахалола и потому ханаанеи жили среди потомков Завулона15 и работали на них.

Завулон не повиганяв мешканців Кітрону і Нагалолу. Так і жили ханааняни поміж ними, але були їхніми рабами.

Также и потомки Асира не изгнали обитателей Акко, Сидона, Ахлава, Ахзива, Хелбы, Афика и Рехова.

Ашер не повиганяв мешканців Акко й мешканців Сидону, Хелеву, Ахзіву, Хелви, Афеку і Рехову,

И потомки Асира так и жили среди населявших ту землю ханаанеев, не сумев завладеть их землями.

і жили ашерії серед ханаанян, мешканців краю, бо вони їх не повиганяли.

Колено Неффалима не изгнало обитателей Бет-Шемеша и Бет-Аната — так и жили они среди ханаанеев, населявших ту землю, а обитателей Бет-Шемеша и Бет-Аната заставили работать на себя.

Нафталі не повиганяв мешканців Бетшемешу і Бет-Анату, і жив серед ханаанян, що перебували в цій країні, але мешканці Бетшемешу і Бет-Анату стали їхніми рабами.

Амореи тем временем оттеснили потомков Дана в нагорье и не пускали их на равнину.

Аморії ж відкинули даніїв у гори й не давали їм спускатись у долину.

И амореям удалось закрепиться на склонах горы Херес, в Аялоне и Шаалвиме, но когда потомки Иосифа взяли верх и одолели их,16 то заставили амореев работать на себя.

І жили аморії й далі в Гархересі, в Аялоні й у Шаалвімі. Як же почав дім Йосифа брати над ними гору, вони стали їхніми кріпаками.

(Пределы аморейские начинаются от подъема Акраббим,17 от Селы и далее.)

Границя ж аморіїв ішла від узвозу Акраббім і від Селі далі вгору.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: сыны Израилевы; то же далее.

5 [2] — Или: Адони-Везеком; то же в ст. 6 и 7.

8 [3] — Букв.: сыны Иуды — в знач. евреи, принадлежавшие к колену Иуды; то же ниже.

11 [4] — Букв.: он пошел.

14 [5] — Или: когда подошла Ахса.

14 [6] — LXX: Отниэль побуждал ее. Эту историю мы находим также в Нав 15:13−19.

15 [7] — Букв.: дай мне благословение.

15 [8] — Или: ты дал мне южные (сухие) земли.

15 [9] — Или: земли Верхний Гуллот и Нижний Гуллот.

17 [10] — Т. е. заклятие, полное уничтожение.

20 [11] — Букв.: сынов.

22 [12] — Букв.: дом Иосифа.

24 [13] — Или: поступм с тобой милостиво.

28 [14] — Или: стали сильнее.

30 [15] — Букв.: среди него.

35 [16] — Букв.: но рука дома Иосифа тяготела (над ними).

36 [17] — Или: от подъема Скорпионов.

« 24 глава 2 глава »