Второзаконие 1 глава

Второзаконие, Пятикнижие Моисея
Под редакцией Кулаковых → Переклад Куліша та Пулюя

 
 

Вот слова, с которыми обратился Моисей ко всему народу Израиля в пустыне, за Иорданом, на восточном берегу реки, на равнине, неподалеку от Суфа, между Параном, Тофелом, Лаваном, Хацеротом и Ди-Захавом.
 
Се слова, що промовляв Мойсей до всього Ізраїля по сїм боцї Йорданї, в степу, на поділлї, проти Червоного моря, між Параном і Тофельом і Лабаном і Газеротом і Ди-Сагабом.

(От Хорива до Кадеш-Барнеа — одиннадцать дней пути, если идти дорогой по направлению к Сеирским горам.)
 
Одинайцять день ходи від Гореба, по дорозї від Сеїр-гори до Кадес-Барнеї.

В первый день одиннадцатого месяца сорокового года после ухода из Египта Моисей обратился к сынам Израилевым, напоминая им обо всех тех заповедях, которые ГОСПОДЬ дал ему для них.
 
І сталося в сороковому роцї, в одинайцятому місяцї, на первий день місяця, що промовляв Мойсей до синів Ізраїля усе, що Господь заповідав йому про них.

Произошло это после того, как одержали они победу над Сихоном, царем амореев, который правил в Хешбоне, и Огом, царем Башана, что правил в Аштароте и в Эдреи.
 
Після того, як він побив Сигона, царя Аморійського, та Ога, царя Базанського, що жив в Астаротї і в Єдреї.

За Иорданом, в землях Моава, начал Моисей изъяснять Божьи законы и наставления.1 Такими были его слова:
 
По тїм боцї Йорданї, в Моаб землї, почав Мойсей викладати закон сей, говорючи:

«Еще у Хорива, говоря с нами, ГОСПОДЬ, Бог наш, сказал: „Долго вы здесь задержались, у этой горы.
 
Господь, Бог наш, промовив до нас на Горебі так:

Поднимайтесь и трогайтесь в путь. Идите в горы амореев и ко всем их соседям, что живут на равнине, на холмах и в низинах,2 в Негев3 и на морское побережье, в земли Ханаана и в Ливан, до самой великой реки Евфрат.
 
Доволї побули ви під сією горою: Обернїтесь і рушайте та й ідїть до гори Аморіїв і до всїх сусїдів їх на поділлї, по горах і по долинах і на полуднї і на березї моря, в Канаан землю і до Либану, аж до великої ріки, до ріки Евфрата.

Знайте! Я отдал вам эту землю. Ступайте туда и овладейте землей, которую клятвенно обещал Я4 еще праотцам вашим: Аврааму, Исааку, Иакову, — им обещал отдать и потомкам их“.
 
Дивітесь, надїлив я вам сю землю; ідїть і займіть землю, що про неї клявсь Господь батькам вашим, Авраамові, Ізаакові і Яковові, що оддасть їм і насїнню їх по них.

А я сказал вам тогда: „Нести на себе все заботы о вас мне одному — сверх моих сил.
 
І того часу промовив я до вас так: Не здолїю один вести вас.

ГОСПОДЬ, Бог ваш, благоволил вам стать столь многочисленными, что теперь вас, словно звезд на небе, не счесть.
 
Господь, Бог ваш, намножив вас, і нинї ви лїчбою як зорі небесні стали.

(И пусть ГОСПОДЬ, Бог отцов ваших, сделает вас еще в тысячу раз многочисленнее и благословит вас, как Он обещал это сделать.)
 
Господь, Бог ваш, нехай прибавить до вас тисячу разів стілько, скілько вас тепер є, і нехай благословить вас, як говорив про вас!

Но как могу нести я один это тяжкое бремя: и вас самих, и беспрестанные распри ваши?
 
Як би міг я один нести тягарі ваші і журбу вашу і сварки ваші?

В каждом из ваших колен выберите себе людей способных, разумных и достойных уважения, чтобы я поставил их над вами“.
 
Возьміть собі людей мудрих, і що знаєте їх, по ваших поколїннях, щоб я поставив їх головами над вами.

Вы тогда согласились со мною: „Хорошее решение ты предложил“.
 
І відказали ви менї кажучи: Добре так буде, як ти вчинити кажеш.

И вот взял я тех выбранных вами в ваших коленах мужей, способных и достойных уважения, и поставил их начальниками тысяч, сотен, полусотен и десятков человек и на посты иные5 в каждом колене людей назначил.
 
І взяв я голови з поколїнь ваших, людей мудрих і знаточних, і поставив їх головами над вами, тисячниками і сотниками і пятьдесятниками і десятниками, і правителями поколїнь ваших.

Тогда же я дал такой наказ вашим судьям: „Разбирайте тяжбы между братьями вашими и судите справедливо, будь то тяжба между вашими братьями, израильтянами, или между кем-то из них и переселенцем.
 
І заповідав я суддям вашим того часу так: Вислуховуйте змагання між братами вашими і судїте праведно між чоловіком і братом його, і між ним і приходнем, що в його.

Будьте беспристрастными на суде, внимательно выслушивайте и человека простого, и знатного,6 никого не боясь, ибо вы отправляете суд Божий. Всякое дело, для вас слишком трудное, мне передавайте — я выслушаю его“.
 
Не вважати мете на лиця судячи; як малого, так і великого вислуховуйте, нї перед ким не бійтесь, бо суд Божий. А котра справа за важка для вас, передавайте до мене, щоб я вислухав її.

Обо всех ваших обязанностях я дал вам тогда наставления.
 
І заповідав я вам того часу все, що чинити маєте.

И отправились мы от Хорива и одолели огромную и ужасную пустыню, на которую вы достаточно насмотрелись на пути к горам амореев, — всё, как повелел нам ГОСПОДЬ, Бог наш, — и достигли Кадеш-Барнеа.
 
І рушили ми від Гореба та й пійшли, як заповідав нам Господь, Бог наш, усїм оцїм великим і страшним степом, що вбачали ви, та й прийшли в Кадес-Барне.

Я сказал вам тогда: „Вот и пришли мы в горную страну амореев, которую дает нам ГОСПОДЬ, Бог наш.
 
І промовив я до вас: Дойшли ви до гір Аморіїв, що дав нам їх Господь, Бог наш.

Да будет вам известно, что ГОСПОДЬ, Бог ваш, отдал эту страну вам. Идите же и завладейте ею во исполнение обещания, которое ГОСПОДЬ, Бог ваших отцов, дал вам. Не бойтесь и не падайте духом!“
 
Глань, Господь, Бог твій, надїлив тобі сю землю; ійди, займи її, як казав тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійсь і не падай духом!

Вы тогда7 пришли ко мне и сказали, что хотели бы прежде послать несколько человек, чтобы они разведали местность и рассказали о пути, которым придется нам идти, и о городах, к которым мы подойдем.
 
Но всї ви приступили до мене і мовляли: Пошлемо поперед людей, щоб розгледїли нам сю землю та й дали знати, якою дорогою нам підійматись, і на які городи йти нам.

Я нашел эту мысль разумной и отобрал двенадцать человек — от каждого колена по одному.
 
І добре було по моїй думцї се дїло; і взяв я зміж вас дванайцять чоловіка, по чоловікові з поколїння.

Они отправились в путь, прошли по горам до долины Эшкол и осмотрели ее.
 
І рушили вони і знялись на гори, та й дійшли до Єколь-долини, та й розгледїли землю.

Взяв некоторые из плодов той страны, наши посланники принесли их с собой и в своем рассказе об увиденном утверждали: „Земля, что дарует нам ГОСПОДЬ, Бог наш, прекрасна!“
 
І набравши плодів землї, спустились вони до нас. І принесли нам вістку кажучи: Добра земля, що дає нам Господь, Бог наш.

Вы, однако, не захотели совершить тот переход, восстали против повеления ГОСПОДА, Бога вашего,
 
Та не хотїли ви ійти і противились слову Господа, Бога вашого.

и ворчали у себя в шатрах: „Ненавидит нас ГОСПОДЬ. Он вывел нас из Египта, чтобы бросить амореям на истребление.
 
І стали ви бурмотїти по наметах ваших, мовляючи: Зненавидїв нас Господь і вивів нас із Египецької землї, щоб нас віддати в руки Аморіям та й вигубити нас.

Как можем мы идти туда? Мы, выслушав рассказ братьев наших, что ходили смотреть ту землю, боимся людей тех, ведь они и сильнее, и выше, чем мы; города там огромные, с укреплениями до небес. И потомков Анака видели они в той стране“.
 
Куди нам ійти? Браттє наше взяло нам одвагу сказавши: Люд більший і рослїйший від нас, міста великі і утверджені під небо, і навіть синів Енакових ми там бачили!

Я пытался рассеять ваши страхи: „Не бойтесь вы их!
 
Тодї промовив я до вас: Не лякайтесь і не бійтесь їх!

ГОСПОДЬ, Бог ваш, идет впереди и будет опять за вас сражаться, как Он сделал это когда-то в Египте на ваших глазах,
 
Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він воювати ме за вас, як се вчинив в Египецькій землї перед очима вашими.

а потом и в этой пустыне, — вы видели сами, как Он носил вас, как ребенка носит отец, и так было на всем вашем пути, пока не пришли вы сюда“.
 
І в степу, де бачив єси, що Господь, Бог твій, нїс тебе, як чоловік носить сина свого, по всїй дорозї, що нею йшли ви, поки дійшли до місця сього.

Но, несмотря на это, вы не доверились ГОСПОДУ, Богу вашему,
 
Та не вірували ви Господеві, Богу вашому,

Тому, Кто всегда и везде шел пред вами, подыскивая места для ваших стоянок и указывая вам дорогу: по ночам огнем, а днем облаком.
 
Що йшов поперед вами в дорозї, щоб вишукати вам місце, де можна вам отаборитись; поночі в поломї, щоб бачити вам дорогу, що нею йшли ви, а за дня у хмарі.

Когда услышал ГОСПОДЬ ваши жалобы,8 разгневался Он и поклялся:
 
І почув Господь голос ваших розмов, і запалав гнївом, і поклявся словами:

„Ни один из людей сих, из этого погрязшего в пороках поколения, не увидит той прекрасной земли, которую Я клятвенно обещал праотцам их.
 
Не бачити ме нїхто з сїх людей, із сього злого кодла тієї доброї землї, що я клявся дати батькам вашим,

Ни один — кроме Халева, сына Ефуннэ. Он увидит ее. Ему и потомкам его отдам Я ту землю, по которой прошел он уже однажды; отдам ему — он безгранично предан Мне“.9
 
Окрім Калеба Єфуненка! Він бачити ме її, і дам йому і синам його землю, по котрій ступав, він бо зовсїм йшов слїдом за Господом.

И на меня разгневался ГОСПОДЬ из-за вас. „Ты тоже не войдешь в ту страну, — сказал Он. —
 
І на мене теж розгнївивсь Господь кажучи:

Но войдет в нее тот, кто служит при тебе ныне, — Иисус Навин. Поддержи его в решимости его, ведь он должен добиться того, чтоб Израиль унаследовал эту землю.
 
І ти не прийдеш туди! Йозей Нуненко, що стоїть перед тобою, він прийде туди; утверди його, він бо має віддати її в наслїддє Ізрайлеві.

С ним, с Иисусом, пойдут ваши дети, о которых вы сокрушались, что станут они военной добычей; ваши сыновья, которые еще не ведают ни добра, ни зла, войдут в эту землю. Им отдам Я ее, и они будут владеть ею.
 
А дїточки ваші, що про них ви казали: на здобич будуть вони, і сини ваші, що тепер не розберуть ще добра від зла, вони прийдуть туди, і їм дам її, і вони запанують над нею.

А вы поворачивайте и ступайте в пустыню дорогой, что ведет к Красному морю“.10
 
Ви ж повернїтесь і рушайте в степ, в дорогу Червоного моря!

Тогда вы заговорили: „Согрешили мы перед ГОСПОДОМ! Но теперь мы пойдем и будем сражаться, как велел нам ГОСПОДЬ, Бог наш!“ Вооружились вы и готовы уж были пойти безоглядно в нагорную страну.
 
І відказали ви й промовили до мене: Согрішили ми перед Господом; пійдемо в гори і бити мемось, як заповідав Господь, Бог наш. І підперезавши кожен з вас зброю свою, пустились ви в гори, не обдумавши.

Но ГОСПОДЬ повелел мне сказать вам: „Не поднимайтесь в горы, не начинайте там битву, потому что Я не с вами, вы потерпите поражение от ваших врагов“.
 
І рече менї Господь: Промов до них: Не йдїть і не бийтесь, бо не буде мене серед вас; щоб не побили вас вороги ваші!

Передал я вам волю ГОСПОДА, однако вы не вняли: вы восстали против Его повеления и, возомнив о себе, двинулись в горы.
 
І промовив я до вас, та ви не послухали; і спротивились ви слову Господньому, і як очайдухи пустились в гори.

Но против вас вышли амореи, что жили в горах; они преследовали вас, словно потревоженный пчелиный рой; нанеся вам сокрушительное поражение, они гнали вас по Сеиру до самой Хормы.
 
І вийшли проти вас Аморії, що жили на горах тих, та й гнались за вами ройом, і розпорошили вас від Сеїру до Горми.

Возвратившись с позором, рыдая, взывали вы к ГОСПОДУ; но не стал Он вас слушать, вашим воплям не внял.11
 
Вернувшись ви стали плакати перед Господом; та не слухав Господь голосу вашого і не вважав на вас.

Вот и пришлось вам долго оставаться в Кадеше — всё то время, что провели вы там.
 
І пробували ви в Кадесї довго, лїчивши днї, скільки ви були там.

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
5  [1] — Букв.: изъяснять эту Тору. Из сказанного выше в книгах Исход, Левит и Числа следует, что, освободив из египетского рабства Свой избранный народ, Бог дал ему свод законов, который регламентировал всю жизнь израильтян. Они называли этот кодекс Тора. Спектр значений этого слова чрезвычайно широк: от любого «повеления Божьего» и Его наставления или указания до детально разработанного свода законов, данного Богом Израилю через Моисея. В большинстве случаев это понятие переводится как «Закон» или «закон Моисеев».
7  [2] — Или: в Шефелу.
7  [3] — Или: на юг.
8  [4] — Букв.: Господь.
15  [5] — Евр. шотерим — лица, ответственные за отправление правосудия и поддержание общественного порядка, приставники.
17  [6] — Букв.: малого и большого.
22  [7] — Показательно, что, обращаясь к новому поколению, родившемуся и выросшему после описанных событий, Моисей делает их как бы участниками случившегося, что могло быть знаком единения каждого поколения людей с их предшественниками и призывом принимать во внимание уроки истории.
34  [8] — Или.: слова.
36  [9] — Букв.: Господу.
40  [10] — Или: к Тростниковому морю; или: к морю Суф; Син. пер.: к Чермному морю.
45  [11] — Букв.: не приблизил к вам Свое ухо.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.