3 Царств 1 глава

Третья книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Давид состарился, достиг преклонных лет, и, как ни укрывали его одеждами, не мог он согреться.

А Давид поста́рів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому те́пло.

Слуги сказали ему: «Пусть поищут для владыки нашего царя непорочную девушку — предстанет она перед царем,1 будет о нем заботиться и, лежа с ним в постели, согреет господина нашего царя».

І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“

Искали юную красавицу по всем пределам Израиля и выбрали Авишагу из Шунема. Привели ее к царю.

І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя.

Девушка была очень красива, она стала ухаживать за царем и прислуживать ему, но царь ее не познал.

А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її.

Тем временем Адония, сын Хаггит, возгордился: «Царем буду я!» Он завел себе колесницу, всадников и пятьдесят стражников, которые сопровождали его.

А Адо́нія, син Хаґґітин, бундю́чився та говорив: „Я буду царювати!“ І справив він собі по́воза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою.

Отец его Давид ни разу не упрекнул его, не спросил: «Что ты делаешь?» Адония родился после Авессалома и был очень красив.

А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі.

Он вступил в сговор с Йоавом, сыном Церуи, и со священником Эвьятаром: были они с ним заодно.

І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії.

Но священник Цадок, Беная, сын Ехояды, пророк Натан, Шими, Реи и крепкие воины, что были у Давида, не были за Адонию.

А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.

Однажды Адония устроил празднество у камня Зохелет, что около Эн-Рогеля, и, пригласив царских сыновей, своих братьев, и иудеев, служивших царю, принес в жертву быков, телят и баранов.

І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг.

А пророка Натана, Бенаю, могучих воинов из окружения Давида и брата своего Соломона он не пригласил.

А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав.

Тогда Натан сказал Вирсавии, матери Соломона: «Ты слышала, что Адония, сын Хаггит, провозгласил себя царем? А владыка наш Давид даже не знает об этом.

І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?

Послушай моего совета, чтобы спасти свою жизнь и жизнь сына своего Соломона!

А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на!

Иди к царю Давиду и скажи ему: „Разве не клялся ты, владыка мой царь, своей служанке, что сын твой Соломон станет царем после тебя и взойдет на престол твой, — отчего же царем стал Адония?“

Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія?

И едва ты успеешь договорить, как войду я, чтобы подтвердить справедливость твоих слов».

Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“.

Вирсавия вошла в царские покои — царь был уже очень стар, и ему прислуживала Авишага из Шунема.

І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві.

Поклонившись царю, Вирсавия пала перед ним ниц, и царь спросил ее: «Чего ты хочешь?»

І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“

Она ответила: «Владыка мой, ты клялся своей служанке ГОСПОДОМ, Богом твоим, что сын твой Соломон будет царем после тебя и взойдет на престол твой.

І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм.

Но теперь воцарился Адония — а ты, владыка мой царь, даже не знаешь об этом.

А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те.

Он принес в жертву много быков, телят и баранов, пригласив всех царских сыновей, священника Эвьятара и военачальника Йоава, а слугу твоего Соломона не пригласил.

І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав.

И теперь, владыка мой царь, на тебя смотрит весь Израиль — объяви, кто взойдет на престол владыки моего царя после тебя!

А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.

А не то, лишь только владыка мой царь отойдет к праотцам, меня и сына моего Соломона признают виновными».

Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“.

Едва успела она договорить, как вошел пророк Натан.

І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н.

«Пророк Натан пришел!» — доложили царю, и тот вошел и поклонился царю до земли.

І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі.

«Владыка мой царь! — сказал Натан. — Разве ты говорил, что Адония будет царем после тебя и взойдет на твой престол?

І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм?

А он сегодня отправился приносить жертвы: много быков, телят и баранов — и пригласил царских сыновей, военачальников и священника Эвьятара; они уже пируют с ним и кричат: „Да здравствует царь Адония!“

Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія!

Но ни меня, твоего слугу, ни священника Цадока, ни Бенаю, сына Ехояды, ни слугу твоего Соломона он не пригласил.

А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав.

Если это произошло по воле владыки моего царя, отчего ты не поведал слуге своему, кто взойдет на престол твой после тебя, владыки моего царя?»

Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“

Тогда царь сказал: «Позовите мне Вирсавию». Она вошла к царю и встала перед ним.

А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем.

И царь произнес клятву: «Жив ГОСПОДЬ, избавивший жизнь мою от всякой беды!

І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, —

Я клялся тебе ГОСПОДОМ, Богом Израилевым, что сын твой Соломон будет царем и взойдет на престол мой после меня, — сейчас это я и исполню!»

як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“

Вирсавия, поклонившись царю, пала ниц и сказала: «Да живет владыка мой царь Давид вечно!»

І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“

Царь Давид велел позвать к нему священника Цадока, пророка Натана и Бенаю, сына Ехояды. Они предстали перед царем.

І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя.

«Возьмите с собой слуг вашего владыки, — приказал им царь, — посадите сына моего Соломона на царского мула и идите с ним в Гихон.

І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону.

Там священник Цадок и пророк Натан пусть помажут его в цари над Израилем, а вы протрубите в рог и провозгласите: „Да здравствует царь Соломон!“

А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!

Потом возвращайтесь с ним во главе, и пусть он взойдет на мой престол. Это ему быть царем после меня, его я поставил правителем над Израилем и Иудеей».

Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“.

Беная, сын Ехояды, отвечал царю: «Аминь! Пусть скажет так и ГОСПОДЬ, Бог владыки моего царя!

І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя!

Как был ГОСПОДЬ с владыкой моим царем, так пусть будет он и с Соломоном. И пусть ГОСПОДЬ возвеличит его престол более, чем престол владыки моего, царя Давида».

Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“

Отправились тогда священник Цадок, пророк Натан, Беная, сын Ехояды, и керетеи с пелетеями; посадили они Соломона на мула царя Давида и привезли его в Гихон.

І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону.

Священник Цадок взял рог с елеем из Шатра Откровения и помазал Соломона. Протрубил рог, и народ провозгласил: «Да здравствует царь Соломон!»

І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“

Затем народ пошел за ним, играя на флейтах и ликуя от радости, так что земля дрожала от этого шума.

І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу!

Этот шум услышали Адония и все его гости, едва лишь закончили пировать. Различив звуки трубящего рога, Йоав спросил: «Что это за шум и волнение в городе?»

І почув це Адонія та всі покли́кані, що були з ним, а вони тількищо скінчи́ли їсти. І почув Йоав голос сурми́ та й сказав: „Що це за крик та гамір у місті?“

Не успел он договорить, как вошел Ионафан, сын Эвьятара. Адония сказал: «Входи! Ты достойный человек и наверняка несешь добрую весть».

Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“

«О нет! — отвечал Адонии Ионафан. — Владыка наш царь Давид возвел Соломона на царство.

І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона!

Царь послал с ним священника Цадока, пророка Натана, Бенаю, сына Ехояды, и керетеев с пелетеями. Они посадили его на царского мула,

І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю.

а священник Цадок и пророк Натан помазали его в Гихоне и вернулись оттуда торжествуя — этот шум городской толпы ты и слышишь.

І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули.

Соломон взошел на царский престол,

І Соломон уже засів на троні царства.

и царские слуги уже пришли и благословили владыку нашего царя Давида такими словами: „Пусть прославит ГОСПОДЬ имя Соломона превыше твоего имени, пусть возвеличит его престол превыше твоего престола!“ И царь, лежа в постели, присоединился к их словам.

І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм.

Царь так и сказал: „Благословен ГОСПОДЬ, Бог Израилев, Который дал мне сегодня увидеть моего наследника на престоле моем!“»

І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“

Тогда все гости Адонии в испуге вскочили и разбежались кто куда.

І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою...

Адония в страхе перед Соломоном кинулся к жертвеннику и ухватился за его рога.

А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника.

Соломону донесли, что Адония испугался царя Соломона и держится за рога жертвенника, повторяя: «Пусть поклянется царь Соломон, что не убьет мечом своего слугу!»

І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“

Соломон ответил: «Если будет вести себя достойно — и волос не упадет с головы его, а если обнаружится за ним зло — умрет».

І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“.

Царь Соломон послал за ним, и его привели от жертвенника. Он поклонился царю Соломону, и тот сказал ему: «Иди домой».

І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — Или: будет прислуживать царю.

« 24 глава 2 глава »