Деяния 1 глава

Деяния апостолов
Под редакцией Кулаковых → Сучасний переклад

В первом моем повествовании я поведал тебе, Феофил,1 обо всем, что совершал Иисус и чему учил Он с самого начала,

1-2 У першій своїй книзі, Теофіле, [1] я писав про вчинки і вчення Ісуса — від того часу, коли Він почав Свою службу, і до Його вознесіння на Небо. Але спершу Він обрав апостолів і дав їм Свій Заповіт через Святого Духа.

вплоть до дня Его вознесения, когда избранные Им апостолы2 через Святого Духа получили от Него последние повеления.

После крестных мук Своих Иисус предстал пред ними живым и дал им возможность удостовериться в этом:3 сорок дней Он являлся им и говорил о Царстве Божием.

Після Своєї смерті Ісус з’явився апостолам. Він дав їм чимало переконливих доказів того, що Він живий. Протягом сорока днів Ісус з’являвся їм і розповідав про Царство Боже.

И однажды, встретившись с апостолами,4 Иисус повелел им не отлучаться из Иерусалима, а ждать там обещанного Отцом, добавив: «Вы слышали от Меня об этом обещании.

І одного разу, обідаючи з апостолами, Ісус наказав їм: «Не йдіть із Єрусалиму. Чекайте на те, що Отець Мій обіцяв. Та пам’ятайте, що ви почули це від Мене.

Ведь Иоанн крестил водою, а вы уже через несколько дней будете крещены Духом Святым».

Бо Іоан хрестив людей водою, а ви будете хрещені Духом Святим. І мине не так багато днів, перш ніж це станеться».

Собравшись в следующий раз, апостолы спросили Его: «Господи, не теперь ли восстановишь Ты царство народа израильского?»

Тож коли апостоли зібралися разом, вони запитали Його: «Господи, чи повернеш ти цього разу царство Ізраїлю?»

Он же сказал им: «Вы не можете знать времена и сроки, которые Отец установил Своей властью.

Ісус відповів: «Вам не дано знати часи чи дні, що Отець встановив Своєю владою.

Но вы обретете силу, когда снизойдет на вас Святой Дух, и станете свидетельствовать обо Мне5 и в Иерусалиме, и [по] всей Иудее, и в Самарии, и даже до концов земли».

Але ви одержите силу, коли Дух Святий зійде на вас. Ви будете Моїми свідками в Єрусалимі, Юдеї, Самарії, і по всій землі».

После этих слов прямо у них на глазах Он был вознесен, и облако скрыло Его из виду.

Після цих слів Ісус на очах у апостолів був узятий на Небо. І хмара сховала Його від їхнього зору.

И когда они во время Его вознесения продолжали пристально смотреть на небо, вдруг предстали перед ними двое в белых одеждах6

Апостоли пильно вдивлялися в небо, де Він зник, коли раптом поруч із ними з’явилися двоє чоловіків у білому вбранні.

и сказали: «Галилеяне! Что стоите вы здесь и смотрите на небо? Этот Иисус, ныне взятый от вас на небо, вернется точно таким же образом, как только что покинул вас!»7

Вони сказали: «Люди з Ґалилеї, чому ви стоїте тут, вдивляючись у небеса? Ісус, Який був узятий від вас на Небо, повернеться. І це буде так само, як ви бачили, коли Він вознісся на Небеса».

Тогда ученики возвратились в Иерусалим с горы, которая называлась Масличной8 и находилась недалеко от города, всего лишь на расстоянии субботнего пути.9

Після того апостоли пішли з Оливної гори до Єрусалиму, яка знаходилася на відстані приблизно одного кілометра [2] від міста.

Пришли они в тот дом, где обычно собирались, и поднялись в горницу. Это были Петр, Иоанн, Иаков и Андрей, Филипп и Фома, Варфоломей и Матфей, Иаков, сын Алфея, и Симон Зилот, и Иуда, сын Иакова.

Повернувшись, вони зайшли до кімнати, де на той час мешкали. То були Петро, Іоан, Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфіїв та Симон-Зилот і Юда, син Якова.

Все они единодушно и непрестанно молились10 вместе с некоторыми женщинами, а также с Марией, матерью Иисуса, и братьями Его.

Всі вони постійно молилися разом. З ними було й кілька жінок, а також Марія, Ісусова мати, і Його брати.

В один из тех дней Петр, встав посреди собравшихся11 (а было их около ста двадцати человек), сказал:

Через кілька днів відбулося зібрання Ісусових послідовників (їх налічувалося близько 120 чоловік). Петро підвівся і сказав:

«Братья мои!12 Надлежало исполниться тому пророчеству Писания, где Дух Святой устами Давида13 предсказал участь Иуды, того, кто указал путь пришедшим схватить Иисуса, —

«Брати і сестри мої, мусило збутися те, що Дух Святий проголосив у Святому Писанні через Давида про Юду, який привів тих, хто схопили Ісуса.

он был одним из нас и совершал то же самое, что и мы, служение.14

Він був одним із нас і мав свою частку в тій справі, якій ми служимо».

Но, купив поле ценой собственного нечестия, он кончил тем, что низвергся на землю вниз головой так, что тело его разорвалось надвое и выпали все внутренности его.

(Цей чоловік одержав гроші за свій злочин і придбав на них шмат землі. Але він впав униз головою, і тіло його луснуло, аж нутрощі вивалилися.

Об этом узнали все жители Иерусалима, и стали они называть на своем языке это место Акелдама, что значит „кровавое поле“.

Це стало відомо всім мешканцям Єрусалима. Тож поле це стало називатися їхньою мовою «Акельдама», що означає «Криваве поле»).

А в книге Псалмов, — добавил Петр, — написано: „Да придет в запустение жилище его, да не останется живущего в нем“;15 и еще сказано: „Обязанности его да примет другой“.16

Петро сказав: «Адже так сказано в книзі Псалмів про Юду: „Нехай спустошена буде його оселя, і ніхто хай не житиме в ній”. І ще сказано: „Нехай інший візьме на себе його служіння”.

И теперь нужно, чтобы один из тех, кто постоянно был с нами, когда жил среди нас Господь Иисус, —

21-22 Отже, необхідно обрати одного з тих, хто був серед нас весь той час, коли Господь Ісус був з нами — від Іоанового хрещення й до часу, коли Ісус був вознесений на Небеса. Цей обраний чоловік мусить стати разом з нами свідком Ісусового воскресіння».

начиная со времени, как Иоанн крестил Его, до того дня, когда Он был вознесен от нас, — присоединился к нам как свидетель Его воскресения».

Собравшиеся предложили двоих: Иосифа Юста, называемого также Варсаввой, и Матфия.

Запропоновано було двох: Йосипа, якого називали Варсавою (він був також відомий під іменем Юст), та Маттія.

И в молитве просили они: «Господи, Тебе открыто сердце каждого, покажи, кого из них двоих Ты избрал

24-25 Потім вони почали молитися такими словами: «Господи, Тобі відомі серця всіх людей. Покажи нам, кого з цих двох Ти обрав взяти на апостольську службу, яку Юда залишив, щоб іти туди, куди йому належало».

для служения этого17 и для апостольства, которое оставил Иуда, уйдя туда, где ему место».18

Они бросили жребий,19 и выпал жребий Матфию. Тогда он был сопричислен к одиннадцати апостолам.

І апостоли кинули жереб між двома, й він упав на Маттія. Тож він долучився до одинадцяти апостолів.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Речь идет о Евангелии по Луке. См. в Словаре Евангелие.

2 [2] — См. в Словаре Апостол.

3 [3] — Букв.: показал Себя живым… со многими доказательствами.

4 [4] — Букв.: собравшись/будучи с ними; друг. возм. пер.: во время трапезы.

8 [5] — Букв.: будете Моими (в некот. рукописях: Мне) свидетелями.

10 [6] — Так в Священном Писании нередко говорится об ангелах.

11 [7] — Букв.: как вы видели Его восходящим на небо.

12 [8] — Или: Елеонской.

12 [9] — Расстояние около 1 км, которое иудею позволялось пройти в субботу.

14 [10] — Некот. рукописи добавляют.: и просили.

15 [11] — Букв.: братьев. В некот. рукописях: учеников.

16 [12] — Букв.: мужи братья — гебраизм, обычно используемый при обращении; то же в 2:29,37; 7:2; 13:15,26,38; 15:7,13; 22:1; 23:1,6; 28:17. Подобные же случаи и в других обращениях: например, «мужи израильтяне» (2:22), передаются нами как «братья израильтяне» или иначе, в зависимости от контекста.

16 [13] — См. в Словаре Давид.

17 [14] — Букв.: он был причислен к нам и получил жребий этого служения.

20 [15] — Пс 69 (68):26.

20 [16] — Пс 109 (108):8.

25 [17] — Букв.: принять место (в некот. рукописях: жребий) этого служения.

25 [18] — Букв.: чтобы пойти в свое место (погибели).

26 [19] — Букв.: им дали жребии.

« 21 глава 2 глава »