1 Иоанна 1 глава

Первое послание апостола Иоанна
Под редакцией Кулаковых → Сучасний переклад

Мы пишем вам о Слове Жизни, Которое было от самого начала. Мы сами слышали Его, видели своими собственными глазами, да, мы видели Его и прикасались к Нему руками своими.1

Про те, що було споконвіку, про що ми самі чули, свідками чого ми були, що бачили на власні очі й чого торкалися власними руками, про Слово [1] Життя ми свідчимо.

Явной Жизнь эта стала, мы увидели ее и вот свидетельствуем о ней, возвещаем вам Жизнь вечную, Которая вместе с Отцом была в начале всего и наконец открылась нам.

Той, Хто є Життям з’явився нам і ми бачили Його й зараз свідчимо про Нього. Тепер ми сповіщаємо про Вічне Життя, яке було з Отцем, і було явлене нам.

О том, что мы видели и слышали, возвещаем вам, чтобы и вы могли разделить общение с нами, а вместе с нами — и с Богом Отцом общение и Сыном Его, Иисусом Христом.

Ми бачили й чули Його і тепер сповіщаємо про Нього і вам, щоб ви також мали спільність [2] із нами. А наша спільність — з Отцем і Його Сином Ісусом Христом.

Пишем это, чтобы преисполнились мы все радости.

Отож і пишемо ми про це, щоб радість наша [3] була повною!

И вот весть, которую услышали мы от Сына и теперь возвещаем вам: Бог — это свет, и нет в Нем никакой тьмы.

Ось Послання, яке ми почули від Ісуса Христа і сповіщаємо вам: «Бог є Світло, і темряви в Ньому немає зовсім».

Если мы говорим, что в общении с Ним, а сами во тьме живем, то лжем и об истине забыли.2

Якщо ж ми говоримо, що прилучилися до Бога, але й продовжуємо жити в темряві гріха, то обманюємо самі себе й не наслідуємо істини.

Если же во свете живем, подобно Ему, Который во свете, то остаемся в общении друг с другом, и кровь Иисуса, Сына Его, очищает нас от греха, каким бы он ни был.

Але якщо ми живемо в Світлі та праведності, як і Він живе у Світлі, то маємо спільність одне з одним, а кров Ісуса, Сина Божого, очищає нас від усіх гріхів.

Когда говорим, что мы без греха, обманываем самих себя, и нет в нас истины.

Якщо ж ми стверджуємо, що не маємо гріха, то обдурюємо самі себе. Це означає, що немає в нас правди.

Если же мы свои грехи признаём,3 то Бог, верный и праведный, прощает нам их и очищает нас от всякого нечестия.

Якщо ж ми визнаємо свої гріхи, то Всевишній, справедливий і праведний, прощає їх і очищає нас від усієї неправедності.

Говоря, что никогда не грешили, мы Его Самого лжецом представляем, и нет в нас слова Его.

Якщо ж ми кажемо, що ми не чинили гріха, то робимо з Нього брехуна, і Послання Його — не в наших серцях.[4]

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: (о том), что было от начала, что мы слышали, что видели своими глазами, что мы созерцали и руки наши осязали, о Слове Жизни (пишем).

6 [2] — Букв.: и не поступаем по истине.

9 [3] — Или: сознаём/исповедуем.

« 3 глава 2 глава »