2 Тимофею 1 глава

Второе послание апостола Павла Тимофею
Под редакцией Кулаковых → Сучасний переклад

Павел, волею Божией апостол Иисуса Христа, призванный по данному Богом обещанию жизни во Христе Иисусе, —

1-2 Вітання від Павла, волею Божею апостола Ісуса Христа, посланого розповісти людям про обітницю життя в Ісусі Христі, до Тимофія, улюбленого сина. Нехай благодать, милість і мир від Бога Отця і від Господа нашого Ісуса Христа будуть з тобою.

возлюбленному сыну моему Тимофею: благодать, милость и мир тебе от Бога Отца и Христа Иисуса, Господа нашего.

Вспоминая тебя постоянно в молитвах моих, — днем ли, ночью ли, — я всякий раз благодарю за тебя Бога, Которому, как и предки мои, служу с чистой совестью.

Я дякую Богові, Якому служу, як і прабатьки мої, з чистим сумлінням, що постійно згадую тебе у своїх молитвах вдень і вночі.

Я вспоминаю о слезах твоих и горю желанием видеть тебя, чтобы преисполниться мне радости.

Пам’ятаючи сльози твої, я палко бажаю побачити тебе, щоб сповнитися радістю.

Часто я думаю1 об искренней вере твоей, вере, что прежде жила в сердце твоей бабки Лоиды и матушки твоей Евники; уверен, что она живет и в твоем сердце.2

Я згадую про твою щиру віру, яку перше мали твоя бабуся Лоїда і твоя матір Евнікія. Я певний, що ти маєш таку ж саму віру.

Потому и говорю тебе не в первый раз: не дай угаснуть пламени того дара Божия, особого дара служения, которым владеешь ты с тех пор, как я рукоположил тебя.

Тому нагадую тобі, і надалі розпалюй полум’я дару Божого, що ти дістав, коли я поклав свої руки на тебе.

Бог дал нам не духа боязни, но духа силы, любви и самообладания.3

Бог дарував нам не Дух боягузства, а дух сили, любові й самовладання.

Потому не стыдись свидетельствовать о Господе4 нашем и меня, который ради Него ныне в узах, не стыдись, а, как и я, полагаясь на Бога, участвуй со мной в страданиях за благовестие.5

Тож не соромся свідчити про Господа нашого і не соромся мене, кинутого за грати заради Нього. Приєднайся до мене в стражданнях моїх за Добру Звістку з силою, дарованою тобі Богом.

Он спас нас от погибели и призвал к святой жизни,6 не за дела наши призвал, но по замыслу Своему и Своей благодати, дарованной нам во Христе Иисусе еще до начала времен7

Всевишній спас нас і покликав до святого життя не за те, що ми зробили, а через волю Його і благодать, які були вже дані нам в Христі Ісусі перед початком часів.

и ныне открывшейся в пришествии Спасителя нашего Христа Иисуса. Власть смерти Он разрушил и через свет Благой Вести соделал ведомыми жизнь и бессмертие,

Але лише тепер вона виявилася нам, коли прийшов Ісус Христос, наш Спаситель. Він знищив смерть й, через Добру Звістку, відкрив нам шлях до життя і безсмертя.

глашатаем и апостолом которой поставлен я, чтобы учить всему этому людей. 8

Для того, щоб поширювати цю Добру Звістку, мене було призначено проповідником, апостолом і вчителем.

За то и оказался я в нынешнем моем положении.9 Но не стыжусь этого, ибо знаю, в Кого уверовал, и нет у меня сомнений в том, что дело, вверенное мне, надежно будет сохранено Им до великого Дня того.10

І саме з цієї причини зараз я страждаю, але не соромлюся, бо знаю Того, в Кого повірив. Я певний, що Він здатний захистити усе, що довірив мені,[1] аж поки той День не настане.

С верой и любовью во Христе Иисусе держись того, что слышал от меня, как образца здравого учения.

Тримайся того зразка істинного вчення, що почув від мене, роби це з вірою і любов’ю, які ми маємо в Ісусі Христі.

То драгоценное, что доверено тебе, оберегай пребывающим в нас Духом Святым.

Зберігай це дорогоцінне вчення, яке було довірено тобі Духом Святим, котрий живе в нас.

Ты знаешь, что покинули меня все асийские,11 и среди них — Фигел и Ермоген.

Як ти знаєш, усі, хто з Азії, покинули мене. Серед них Фіґел та Ґермоґен.

А я прошу Господа оказать милость дому Онисифора, который часто ободрял меня и не стыдился меня, узника, посещать,

Нехай Бог явить милість дому Онисифора, бо він багато разів підбадьорював мене і не соромився, що я знаходився у в’язниці.

но, напротив, придя в Рим, усердно разыскивал меня, пока наконец не нашел.

Навпаки, прибувши до Рима, він наполегливо розшукував мене, аж поки не знайшов.

Да поможет ему Господь обрести милость Свою в День тот! Ты очень хорошо знаешь, как помогал он мне в Эфесе.

Нехай же Господь пішле йому милість того Дня. Ти сам дуже добре знаєш, скільки він допомагав мені в Ефесі.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

5 [1] — Букв.: получив напоминание.

5 [2] — Или: ты унаследовал ее; букв.: она и в тебе.

7 [3] — Или: рассудительности.

8 [4] — Букв.: свидетельства Господа.

8 [5] — Букв.: но со (мной) страдай за Евангелие по силе (или: силой) Божьей.

9 [6] — Букв.: призвал призывом/призванием святым; это может пониматься двояко: призыв верующих ко спасению (ср. Рим 1:6,7; 8:28) или как указание на состояние, к которому верующие призваны.

9 [7] — Букв.: до времен вечных.

11 [8] — Некот. рукописи добавляют: язычников.

12 [9] — Букв.: по этой причине я и переношу это страдание.

12 [10] — Друг. возм. пер.: что Он в силе сохранить вверенное мною (или: вклад мой) Ему на тот День.

15 [11] — См. в Словаре Асия.

« 6 глава 2 глава »