1 хр. в Коринфе 15 глава

Первое послание апостола Павла христианам в Коринфе
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

Хочу пояснить вам, братья, суть Благой Вести, которую уже проповедовал вам и в которой, приняв ее, вы утвердились.1

Звіщаю вам, брати, Євангеліє, яке я вам сповістив, яке ви прийняли, в якому стоїте і

Через эту Весть спасаетесь, если остаетесь верными тому, что я возвещал вам; иначе ваша вера была с самого начала напрасной.

яким спасаєтеся, коли дотримуєте слово таким, яким я вам його сповістив; якщо ж ні, — ви повірили надаремно.

Ведь я передал вам, как самое важное, то, что и сам принял, — весть, что Христос, по Писанию, за грехи наши умер

Найперше я вам передав те, що й прийняв, що Христос, згідно з Писанням, помер за наші гріхи,

и погребен был, а в третий день воскрешен, как о том в Писании и говорилось,

і Він був похований, і третього дня воскрес, згідно з Писанням;

и что явился Он Кифе, затем — Двенадцати,

і з’явився Кифі, тоді дванадцятьом;

а однажды — более чем пятистам братьям сразу (из них большинство еще живо, а некоторые уже умерли).2

після того Він з’явився одночасно понад п’ятистам братам, з яких багато хто живе ще й донині, а деякі спочили.

После того явился Он Иакову, а потом — всем апостолам,

Пізніше з’явився Якову, а тоді — усім апостолам;

и уже после всех явился и мне, недостойному.3

нарешті з’явився і мені, — наче якомусь недоноскові.

Я ведь из апостолов — наименьший и даже называться апостолом не вправе, потому что преследовал церковь Божию.

Адже я найменший з апостолів, недостойний називатися апостолом, оскільки я переслідував Божу Церкву.

Но по Божией благодати4 я есть то, что есть, и благодать Его во мне не тщетной оказалась. Нет, я даже более, чем все они, трудился и сделал, не я, впрочем, — благодать Божия была со мной.

Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа благодать, що була зі мною.

Не в том, однако, дело, я или они, — мы все так проповедуем, и вы так уверовали.

Тож чи я, чи вони, але ми так проповідуємо, і так ви повірили.

Мы проповедуем Христа воскресшего, — как же могут иные из вас говорить, что нет воскресения мертвых!

Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то як деякі з вас кажуть, що немає воскресіння мертвих?

Ведь если нет воскресения мертвых, то и Христос не воскрес,

Якщо немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес.

а если Христос не воскрес, тщетна наша проповедь и вера ваша тщетна.

А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша.

Но тогда получается, что мы и о Боге ложно свидетельствовали, мы ведь свидетельствовали, что Бог Христа воскресил, а Он — если воскресения мертвых и в самом деле нет — Христа не воскрешал.

Ми ж виявляємося неправдивими Божими свідками, бо засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа, Якого не воскресив, якщо насправді мертві не воскресають.

Ибо, снова скажу, если нет воскресения мертвых, то и Христос не воскрес.

Адже коли мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.

Ну, а если Христос не воскрес, немногого стоит ваша вера: вы всё еще во грехах ваших.

Якщо ж Христос не воскрес, тоді віра ваша марна: ви все ще в гріхах ваших.

Тогда безнадежно погибли и те, кто умер с верою во Христа.

Тоді й ті, які упокоїлися у Христі, загинули!

Если вся наша надежда на Христа связана только с этой жизнью, мы несчастнее всех людей.

Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей!

Но воистину воскрес Христос из мертвых, и это было начало.5

Та тепер Христос устав з мертвих, — первісток з покійних.

Ведь если смерть пришла в мир через человека, то и воскресение мертвых — через Человека.

Оскільки смерть через людину, — то через людину й воскресіння мертвих.

И так же, как связанные происхождением с Адамом6 все умирают, связанные верой со Христом все будут оживотворены.

Як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть.

Но каждый в свой черед: первый — Христос как «начаток», потом — Христовы, в пришествие Его.

Кожний у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, які Христові, — під час Його приходу,

И тогда наступит конец, когда Он, упразднив всякое иное начальство, всякую иную власть и силу, передаст Царство Богу Отцу.

а потім — кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяку владу, усяке панування та силу.

Ибо царствовать Ему надлежит до тех пор, пока не повергнет Он всех врагов под ноги Свои;

Бо Йому належить царювати, доки не покладе всіх Своїх ворогів Собі під ноги.

последний же враг истребится — смерть.

Останній ворог, який буде знищений, — це смерть,

Бог7 ведь всё в знак подчинения положил к ногам Его.8 Но когда было сказано «всё», это явно не включало Того, Кто всё Ему и подчинил.

бо все підкорив Йому під ноги. Коли ж каже, що все вже підкорене, то ясно, що це за винятком Того, Хто підкорив Йому все.

Когда же всё будет подчинено Ему, тогда [и] Сам Сын подчинится Тому, Кто подчинил Ему всё, чтобы воистину Бог был «всё» во всём.9

Коли ж підкорить Йому все, тоді й Сам Син підкориться Тому, Хто підкорив Йому все, щоб Він був Богом усім і в усьому.

Если всё это не так, что тогда, по-вашему, делают те, которые за мертвых принимают крещение? Зачем они за мертвых принимают крещение, если те не воскресают?

Бо що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві взагалі не встають, то навіщо хреститися задля мертвих?

Да и мы зачем тогда ежечасно подвергаемся опасностям?

Для чого ми постійно наражаємося на небезпеки?

Я каждый день лицом к лицу сталкиваюсь со смертью.10 И это, [братья], так же верно, как и то, что я во Христе Иисусе, Господе нашем, горжусь вами.

Я щодня помираю; така ваша похвала, брати, яку маю в Христі Ісусі, нашому Господі.

Если из простых человеческих побуждений боролся я «с дикими зверями» в Эфесе, чего я этим достиг? Если мертвые не воскресают, «будем есть и пить, ибо завтра умрем!»11

Коли я боровся зі звірами в Ефесі як людина, то яка мені від того користь? Якщо мертві не встають, то «будемо їсти і пити, бо завтра помремо».

Не обманывайтесь: в дурном обществе и добрые нравы растлеваются.

Не давайте себе обманути: погане товариство псує добрі звичаї.

Образумьтесь же, наконец, и более не грешите; из вас же иные до сих пор не имеют никакого представления о Боге — к стыду вашему говорю это.

Станьте насправді тверезими й не грішіть, бо деякі, кажу вам на сором, Бога не знають.

Но кто-то спросит: «Как можно воскресить мертвых? И в каком теле они явятся?»

Але дехто скаже: Як же мертві встануть? В якому тілі прийдуть?

Какое безумство! Что сеешь ты, не будет ведь оно оживотворено, если не умрет прежде.

Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре.

И сеешь ты вовсе не то тело, коему только предстоит явиться, а голое зерно, пшеничное или другое какое.

І те, що ти сієш, то не майбутнє тіло сієш, а тільки зерно, яке прийдеться, — пшениці чи чогось іншого.

Бог же по Своему усмотрению дает ему тело, каждому семени — свое.

А Бог дає йому тіло, яке забажає: кожному насінню — власне тіло.

У каждой плоти свои особенности: одна плоть у людей, другая — у животных, своя плоть у птиц, иная — у рыб.

Не кожне тіло є таким самим тілом; інше тіло в людей, інше — у тварин, інше — в риб, інше — у птахів.

Это как тела есть небесные и земные; но своя красота12 у небесных тел, у земных же — другая.

Є тіла небесні й тіла земні. Але одна слава в небесних, а інша — у земних.

В небесах свое сияние у солнца, другое — у луны, иное — у звезд; и звезда от звезды отличается тоже. 13

Інша слава в сонця, інша слава в місяця, інша слава в зірок, бо зірка від зірки відрізняється славою.

Вот и при воскресении мертвых так: сеется в тлении, воскрешается в нетлении;

Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, встає в нетлінні;

предается земле14 в унижении, воскрешается в славе; сеется в слабости, воскрешается в силе.

сіється в неславі, встає в славі; сіється в немочі, встає в силі;

Погребается тело земное,15 воскрешается — духовное. Ведь если есть тело земное, то есть и тело духовное.

сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне.

По Писанию, «первый человек, Адам, стал душою живою»,16 Адам же последний — жизнетворным духом.

Так і написано: Перша людина — Адам — став живою душею, а останній Адам — Дух, Який оживляє.

И не духовное прежде, а душевное, лишь потом — духовное.

Але не духовний спочатку, а душевний; потім — духовний.

Первый человек — от земли, он — существо земное,17 второй Человек — с неба.18

Перша людина — із землі, земна. Друга Людина, [Господь], — з неба.

Каков первый из праха, таковы и все из праха; и каков Тот, Кто с неба, таковы и все небесные.

Який земний — такі й земні, і Який небесний — такі й небесні.

И как были мы подобны тому, кто из праха, так уподобимся19 и Небесному.

І як ми носили образ земного, так носитимемо образ небесного.

Я говорю о том, братья, что плоть и кровь не могут наследовать Царства Божьего и тление не наследует нетления.

Ось що кажу, брати: тіло й кров Божого Царства успадкувати не можуть, і тління нетлінного не успадковує.

И еще скажу вам тайну: не все мы умрем,20 но все преобразимся.

Ось кажу вам таємницю: не всі ми впокоїмося, але всі перемінимося, —

Свершится это быстро, во мгновение ока, при последней трубе. Вострубит она, и мертвые воскреснут нетленными, мы же окажемся преображенными,

раптово, миттєво, при останній сурмі; вона засурмить — і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимося.

ибо должно это тленное облечься в нетление и это смертное — в бессмертие.

Адже це тлінне має зодягнутися в нетління, і це смертне має зодягнутися в безсмертя.

Когда же тленное это облечется в нетление и смертное это — в бессмертие, сбудется сказанное в Писании: «Поглощена смерть победою».21

Коли ж це тлінне зодягнеться в нетління, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудуться написані слова: Смерть поглинута перемогою!

«Смерть, где твоя победа? Где твое жало, смерть?»22

Смерте, де твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?

Жало ведь смерти — грех, и сила его от Закона.23

Жало смерті — це гріх, а сила гріха — Закон.

Но Богу благодарение: через Господа нашего Иисуса Христа Он дарует нам победу.

Та подяка Богові, що Він дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.

Так будьте тверды и неколебимы, братья мои возлюбленные. Отдавайте себя беспредельно делу Господню, определенно зная, что труд ваш не тщетен в Нем.

Тому, мої любі брати, будьте стійкі, непохитні, завжди відзначайтеся в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця в Господі не даремна.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Или: стоите.

6 [2] — Букв.: уснули.

8 [3] — Букв.: недоноску. Некоторые считают, что таким было прозвище, данное апостолу его противниками. Скорее же всего, здесь апостол образным языком утверждает, что он был лишен духовной жизни, когда Христос явился ему по дороге в Дамаск. Апостол, как видно, с присущим ему смирением считает себя недостойным доверенного ему служения из-за того, что он был гонителем христиан и сам не смог своевременно обратиться ко Христу.

10 [4] — Или: милостью.

20 [5] — Букв.: начаток из усопших; использование здесь слова «начаток» связано с древним установлением о посвящении Богу первого плода жатвы («начатка»); см. Исх 22:29.

22 [6] — См. в Словаре Адам.

27 [7] — Букв.: Он.

27 [8] — Букв.: подчинил под ноги; Пс 8:7.

28 [9] — Или: во всех.

31 [10] — Букв.: умираю.

32 [11] — Ис 22:13 (LXX).

40 [12] — Или: сияние/великолепие/слава; то же в ст. 41.

41 [13] — Букв.: отличается сиянием/славой.

43 [14] — Букв.: сеется; то же в ст. 44.

44 [15] — Или: душевное, т.е. недуховное, подверженное ограниченности и проблемам временного существования; здесь и далее переведено с греч. псюхикос; см. в Словаре Душа.

45 [16] — Быт 2:7 (LXX).

47 [17] — Букв.: состоящий из земли/праха.

47 [18] — В некот. рукописях: Человек — Господь с неба.

49 [19] — Букв.: носили образ… будем носить образ.

51 [20] — Букв.: уснем.

54 [21] — Ис 25:8.

55 [22] — Ос 13:14.

56 [23] — Букв.: сила греха — закон; см. Рим 7:7−11.

« 14 глава 16 глава »