Ісаі 1 глава

Кніга Ісаі
Пераклад Чарняўскага 2017 → Синода́льный перево́д

 
 

Бачанне Ісаі, сына Амоса, якое бачыў ён адносна Юды і Ерузаліма ў дні Озіі, Ёатама, Ахаза і Эзэкіі, цароў Юдэйскіх.
 
Виде́ние Иса́ии, сы́на Амо́сова, кото́рое он ви́дел об Иуде́е и Иерусали́ме, во дни О́зии, Иоафа́ма, Аха́за, Езеки́и — царе́й Иуде́йских.

Слухайце, нябёсы, і ты, зямля, настаў вушы, бо Госпад прамаўляе: «Выкарміў сыноў і ўзвысіў, а яны пайшлі супраць Мяне.
 
Слу́шайте, небеса́, и внима́й, земля́, потому́ что Госпо́дь говори́т: Я воспита́л и возвы́сил сынове́й, а они́ возмути́лись про́тив Меня́.

Вол пазнае гаспадара свайго, і асёл — стойла ўласніка свайго, а Ізраэль не пазнаў, народ Мой не зразумеў.
 
Вол зна́ет владе́теля своего́, и осёл — я́сли господи́на своего́; а Изра́иль не зна́ет Меня́, наро́д Мой не разуме́ет.

Гора народу грэшнаму, народу, абцяжаранаму беззаконнем, племю разбэшчанаму, дзецям пагібельным! Яны пакінулі Госпада, пагардзілі Святым Ізраэлевым, павярнуліся спіной.
 
Увы́, наро́д гре́шный, наро́д, обременённый беззако́ниями, пле́мя злоде́ев, сыны́ поги́бельные! Оста́вили Го́спода, презре́ли Свято́го Изра́илева, — поверну́лись наза́д.

Дзе вас яшчэ ўдарыць, калі множыце злачынствы? Уся галава хворая, і ўсё сэрца млоснае;
 
Во что вас бить ещё, продолжа́ющие своё упо́рство? Вся голова́ в я́звах, и всё се́рдце исча́хло.

ад ступні нагі аж да чуба галавы няма на ім месца здаровага: раны, і сінякі, і апухлыя шнары, не агледжаныя, не перавязаныя і алеем не злагоджаныя.
 
От подо́швы ноги́ до те́мени головы́ нет у него́ здоро́вого ме́ста: я́звы, пя́тна, гноя́щиеся ра́ны, неочи́щенные и необвя́занные и не смягчённые еле́ем.

Зямля ваша спустошана, гарады вашы агнём папалены: чужынцы топчуць палеткі вашы на вачах вашых; і апусцела, як па знішчэнні варожым.
 
Земля́ ва́ша опустошена́; города́ ва́ши сожжены́ огнём; поля́ ва́ши в ва́ших глаза́х съеда́ют чужи́е; все опусте́ло, как по́сле разоре́ния чужи́ми.

Дачка Сіёна пакінута, як палатка ў вінаградніку, як шалаш у агародзе, як горад у аблозе».
 
И оста́лась дщерь Сио́на, как шатёр в виногра́днике, как шала́ш в огоро́де, как осаждённый го́род.

Калі б Госпад Магуццяў не пакінуў нам семя, сталіся б мы, як Садом, былі б падобныя да Гаморы.
 
Е́сли бы Госпо́дь Савао́ф не оста́вил нам небольшо́го оста́тка, то мы бы́ли бы то же, что Содо́м, уподо́бились бы Гомо́рре.

Слухайце слова Госпада, князі садомскія, успрыміце вушамі закон Бога нашага, народ Гаморы!
 
Слу́шайте сло́во Госпо́дне, князья́ Содо́мские; внима́й зако́ну Бо́га на́шего, наро́д Гомо́ррский!

«Што Мне безліч ахвяр вашых? — кажа Госпад. — Я здаволены цэласпаленнямі бараноў і тлустасцю адкормленых жывёл; не хачу Я крыві цялячай, ані ягнячай, ані казлінай.
 
К чему́ Мне мно́жество жертв ва́ших? говори́т Госпо́дь. Я пресы́щен всесожже́ниями овно́в и ту́ком отко́рмленного скота́, и кро́ви тельцо́в и а́гнцев и козло́в не хочу́.

Калі прыходзіце ў прысутнасць Маю, хто чакае гэтага з рук вашых і каб вы тапталі панадворак Мой?
 
Когда́ вы прихо́дите явля́ться пред лицо́ Моё, кто тре́бует от вас, что́бы вы топта́ли дворы́ Мои́?

Не складайце больш ахвяры пустой! Каджэнне абрыдла Мне, свята маладзіка, шабат, урачысты сход; не магу вытрываць злачынства побач са святочным зборышчам;
 
Не носи́те бо́льше даро́в тще́тных: куре́ние отврати́тельно для Меня́; новоме́сячий и суббо́т, пра́здничных собра́ний не могу́ терпе́ть: беззако́ние — и пра́зднование!

брыдзіцца душа Мая вашымі святамі маладзіка і ўрачыстасцямі. Сталіся яны Мне цяжарам, мучуся, іх пераносячы!
 
Новоме́сячия ва́ши и пра́здники ва́ши ненави́дит душа́ Моя́: они́ бре́мя для Меня́; Мне тяжело́ нести́ их.

Калі выцягнеце рукі вашы, адвярну вочы Мае ад вас, і нават калі вы павялічыце малітвы, не выслухаю. Рукі бо вашы поўныя крыві.
 
И когда́ вы простира́ете ру́ки ва́ши, Я закрыва́ю от вас о́чи Мои́; и когда́ вы умножа́ете моле́ния ва́ши, Я не слы́шу: ва́ши ру́ки полны́ кро́ви.

Абмыйцеся, будзьце чыстымі! Прыміце ліхасць учынкаў вашых з вачэй Маіх! Перастаньце рабіць зло!
 
Омо́йтесь, очи́ститесь; удали́те злы́е дея́ния ва́ши от оче́й Мои́х; переста́ньте де́лать зло;

Навучыцеся рабіць дабро, рупцеся пра справядлівасць, дапамагайце пакрыўджанаму, заступайцеся за сірот, абараняйце ўдаву!
 
научи́тесь де́лать добро́, ищи́те пра́вды, спаса́йте угнетённого, защища́йте сироту́, вступа́йтесь за вдову́.

Тады прыходзьце і давайце спрачацца па справядлівасці, — кажа Госпад. — Хоць бы грахі вашы былі, як пурпур — як снег, пабялеюць; хоць бы былі чырвоныя, як кармазын, — стануцца белымі, як воўна.
 
Тогда́ приди́те — и рассу́дим, говори́т Госпо́дь. Е́сли бу́дут грехи́ ва́ши, как багря́ное, — как снег убелю́; е́сли бу́дут красны́, как пу́рпур, — как во́лну убелю́.

Калі захочаце і будзеце слухаць Мяне, будзеце спажываць даброцці зямлі.
 
Е́сли захоти́те и послу́шаетесь, то бу́дете вкуша́ть бла́га земли́;

А калі не захочаце і Мяне давядзеце да гневу, вынішчыць вас меч, бо так сказалі вусны Гопада!»
 
е́сли же отречётесь и бу́дете упо́рствовать, то меч пожрёт вас: и́бо уста́ Госпо́дни говоря́т.

Як жа гэта горад верны, поўны праўды, стаўся распусным? Справядлівасць пражывала ў ім, а цяпер, вось, забойцы.
 
Как сде́лалась блудни́цею ве́рная столи́ца, испо́лненная правосу́дия! Пра́вда обита́ла в ней, а тепе́рь — уби́йцы.

Срэбра тваё стала вугалем, віно тваё змяшалася з вадою.
 
Серебро́ твоё ста́ло и́згарью, вино́ твоё испо́рчено водо́ю;

Князі твае няверныя, супольнікі зладзеяў; яны ўсе любяць дарункі і гоняцца за аднагародаю, а не спагадаюць сіраце, справа ўдоў да іх не даходзіць.
 
князья́ твои́ — законопресту́пники и соо́бщники воро́в; все они́ лю́бят пода́рки и гоня́ются за мздо́ю; не защища́ют сироты́, и де́ло вдовы́ не дохо́дит до них.

Дзеля таго кажа Валадар, Госпад Магуццяў, Моцны Ізраэлеў: «О, пацешуся з ворагаў Маіх і буду патрабаваць помсты непрыяцелям Маім.
 
Посему́ говори́т Госпо́дь, Госпо́дь Савао́ф, Си́льный Изра́илев: о, удовлетворю́ Я Себя́ над проти́вниками Мои́ми и отмщу́ врага́м Мои́м!

І павярну Я руку Маю на цябе, і выпалю ўсю чыста руду тваю, і аддзялю ўсё волава тваё.
 
И обращу́ на тебя́ ру́ку Мою́ и, как в щёлочи, очи́щу с тебя́ при́месь, и отделю́ от тебя́ всё свинцо́вое;

І зноў зраблю суддзяў тваіх такімі, як былі раней, і радных тваіх, як былі ў даўнасці. Пасля таго назавуць цябе горадам справядлівасці, сталіцай вернай».
 
и опя́ть бу́ду поставля́ть тебе́ суде́й, как пре́жде, и сове́тников, как в нача́ле; тогда́ бу́дут говори́ть о тебе́: «го́род пра́вды, столи́ца ве́рная».

Сіён адкупіцца законнасцю, а тыя, хто ў ім навярнуліся, — справядлівасцю;
 
Сио́н спасётся правосу́дием, и обрати́вшиеся сыны́ его́ — пра́вдою;

і будзе пагібель злачынцам і грэшнікам разам, і тыя, хто пакінулі Госпада, — будуць знішчаны.
 
всем же отсту́пникам и гре́шникам — поги́бель, и оста́вившие Го́спода истребя́тся.

Сапраўды, сорамна будзе вам дзеля тэрэбінітаў, на якія любуецеся, і засаромеецеся дзеля садоў, якія сабе выбралі.
 
Они́ бу́дут посты́жены за дубра́вы, кото́рые столь вожделе́нны для вас, и посрамлены́ за сады́, кото́рые вы избра́ли себе́;

Бо станецеся, як дуб з завялым лісцем ды як агарод без вады,
 
и́бо вы бу́дете, как дуб, кото́рого лист опа́л, и как сад, в кото́ром нет воды́.

і станецца сіла ваша, як попел пакулля, і справа — як знічка, і загарацца абое разам, і не будзе каму тушыць».
 
И си́льный бу́дет отре́пьем, и де́ло его́ — и́скрою; и бу́дут горе́ть вме́сте, — и никто́ не поту́шит.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.