Эзэкіэля 1 глава

Кніга Эзэкіэля
Пераклад Чарняўскага 2017 → Синода́льный перево́д

 
 

І здарылася гэта ў трыццаты год, у пяты дзень чацвёртага месяца, калі я знаходзіўся сярод палонных ля ракі Кэбар, што адкрыліся нябёсы і бачыў я з’яву Божую.
 
И бы́ло в тридца́тый год, в четвёртый ме́сяц, в пя́тый день ме́сяца, когда́ я находи́лся среди́ переселе́нцев при реке́ Хова́ре, отве́рзлись небеса́, и я ви́дел виде́ния Бо́жии.

У пяты дзень месяца, а гэта быў пяты год ад перасялення цара Ёахіна,
 
В пя́тый день ме́сяца (э́то был пя́тый год от плене́ния царя́ Иоаки́ма),

Госпад прамовіў да святара Эзэкіэля, сына Буза, у зямлі халдэяў ля ракі Кэбар; і супачыла на ім там рука Госпада.
 
бы́ло сло́во Госпо́дне к Иезекии́лю, сы́ну Ву́зия, свяще́ннику, в земле́ Халде́йской, при реке́ Хова́ре; и была́ на нём там рука́ Госпо́дня.

І я паглядзеў: і вось, віхор дзьмуў з поўначы, і велізарная хмара, і агонь палымнеючы, ды бляск кругом яго, і з сярэдзіны яго — штосьці накшталт злітка золата са срэбрам, — гэта значыць з сярэдзіны агню;
 
И я ви́дел, и вот, бу́рный ве́тер шёл от се́вера, вели́кое о́блако и клубя́щийся ого́нь, и сия́ние вокру́г него́,

і ў сярэдзіне яго — штосьці накшталт чатырох істот жывых; і мелі яны такі выгляд: быў у іх выгляд чалавека.
 
а из среди́ны его́ как бы свет пла́мени из среди́ны огня́; и из среди́ны его́ ви́дно бы́ло подо́бие четырёх живо́тных, — и тако́в был вид их: о́блик их был как у челове́ка;

Кожная з іх мела па чатыры твары і па чатыры крылы;
 
и у ка́ждого четы́ре лица́, и у ка́ждого из них четы́ре крыла́;

ногі іх былі прамыя, а ступні ног іх былі падобныя да ступняў ног цяляці, і блішчалі яны, як медзь ззяючая.
 
а но́ги их — но́ги прямы́е, и ступни́ ног их — как ступня́ ноги́ у тельца́, и сверка́ли, как блестя́щая медь.

І пад крыламі мелі яны рукі чалавечыя па чатырох баках. Твары ж і крылы былі ва ўсіх чатырох:
 
И ру́ки челове́ческие бы́ли под кры́льями их, на четырёх сторона́х их;

крылы іх прылягалі адны да другіх; яны не адварочваліся, калі ішлі; але кожная істота ішла проста перад сабою.
 
и ли́ца у них и кры́лья у них — у всех четырёх; кры́лья их соприкаса́лись одно́ к друго́му; во вре́мя ше́ствия своего́ они́ не обора́чивались, а шли ка́ждое по направле́нию лица́ своего́.

Падабенства ж твараў іх: кожная з чатырох істот мела з правага боку аблічча чалавека і выгляд ільва, а з левага боку кожная з чатырох мела выгляд вала і выгляд арла.
 
Подо́бие лиц их — лицо́ челове́ка и лицо́ льва с пра́вой стороны́ у всех их четырёх; а с ле́вой стороны́ лицо́ тельца́ у всех четырёх и лицо́ орла́ у всех четырёх.

І крылы іх былі скіраваныя ўгару; два крылы прылягалі адно да аднаго, і два закрывалі целы іх.
 
И ли́ца их и кры́лья их све́рху бы́ли разделены́, но у ка́ждого два крыла́ соприкаса́лись одно́ к друго́му, а два покрыва́ли тела́ их.

І кожная ішла напрасткі: ішлі туды, куды іх вяло імкненне духу, і, ідучы, не адварочваліся.
 
И шли они́ ка́ждое в ту сто́рону, кото́рая пред лицо́м его́; куда́ дух хоте́л идти́, туда́ и шли; во вре́мя ше́ствия своего́ не обора́чивались.

І ў сярэдзіне між тымі істотамі жывымі — штосьці накшталт вугалёў, падобных да паходняў, што рухаюцца між тымі істотамі жывымі; і агонь кідаў яркі бляск, ды з агню ўздымаліся маланкі.
 
И вид э́тих живо́тных был как вид горя́щих угле́й, как вид лампа́д; ого́нь ходи́л ме́жду живо́тными, и сия́ние от огня́ и мо́лния исходи́ла из огня́.

І істоты жывыя ішлі і вярталіся назад, накшталт маланкі, што бліскае.
 
И живо́тные бы́стро дви́гались туда́ и сюда́, как сверка́ет мо́лния.

І калі прыгледзеўся я да тых істот жывых, то пры кожнай з тых істот жывых знаходзілася на зямлі адно кола.
 
И смотре́л я на живо́тных, и вот, на земле́ по́дле э́тих живо́тных по одному́ колесу́ пе́ред четырьмя́ ли́цами их.

І выгляд тых колаў, і выраб іх — накшталт хрызаліта, і ўсе чатыры мелі аднолькавы выгляд; і здавалася, што былі яны зроблены так, што адно кола было ў другім.
 
Вид колёс и устрое́ние их — как вид топа́за, и подо́бие у всех четырёх одно́; и по ви́ду их и по устрое́нию их каза́лось, бу́дто колесо́ находи́лось в колесе́.

Маглі яны хадзіць у чатырох напрамках; і, калі ішлі, не адварочваліся.
 
Когда́ они́ шли, шли на четы́ре свои́ сто́роны; во вре́мя ше́ствия не обора́чивались.

А абады іх былі велізарныя і жахлівага выгляду; і абады іх былі поўныя вачэй вакол усіх чатырох.
 
А обо́дья их — высоки́ и страшны́ бы́ли они́; обо́дья их у всех четырёх вокру́г полны́ бы́ли глаз.

А калі гэтыя істоты жывыя рухаліся, таксама і колы іх рухаліся разам з імі; і калі істоты падымаліся з зямлі, падымаліся таксама і колы.
 
И когда́ шли живо́тные, шли и колёса по́дле них; а когда́ живо́тные поднима́лись от земли́, тогда́ поднима́лись и колёса.

Куды кіраваў іх дух, каб ісці, туды ішлі, і колы адначасова падымаліся, ідучы за імі; бо дух жывых істот знаходзіўся ў колах.
 
Куда́ дух хоте́л идти́, туда́ шли и они́; куда́ бы ни пошёл дух, и колёса поднима́лись наравне́ с ни́ми, и́бо дух живо́тных был в колёсах.

Калі рухаліся гэтыя істоты, рухаліся і колы, і калі спыняліся, таксама і колы затрымліваліся; і калі яны падымаліся з зямлі, і колы падымаліся таксама, і колы ішлі за імі, бо дух жывых істот знаходзіўся ў колах.
 
Когда́ шли те, шли и они́; и когда́ те стоя́ли, стоя́ли и они́; и когда́ те поднима́лись от земли́, тогда́ наравне́ с ни́ми поднима́лись и колёса, и́бо дух живо́тных был в колёсах.

І над галовамі гэтых істот жывых было штосьці накшталт цвярдыні нябеснай, быццам крышталь ірдзеючы, раскінуты над іх галовамі ўгары.
 
Над голова́ми живо́тных бы́ло подо́бие сво́да, как вид изуми́тельного криста́лла, простёртого све́рху над голова́ми их.

А пад цвярдыняй былі паднятыя крылы іх, адно каля аднаго; і кожная жывая істота пакрывала сваё цела двума крыламі.
 
А под сво́дом простира́лись кры́лья их пря́мо одно́ к друго́му, и у ка́ждого бы́ли два крыла́, кото́рые покрыва́ли их, у ка́ждого два крыла́ покрыва́ли тела́ их.

І калі яны ішлі, чуў я шум крылаў, як шум многіх водаў, як голас Усемагутнага: калі яны ішлі, быў водгук аглушальны, як шум лагера ваеннага; і калі яны спыняліся, крылы мелі апушчаныя.
 
И когда́ они́ шли, я слы́шал шум кры́льев их, как бы шум мно́гих вод, как бы глас Всемогу́щего, си́льный шум, как бы шум в во́инском ста́не; а когда́ они́ остана́вливались, опуска́ли кры́лья свои́.

Бо калі чуўся голас над цвярдыняй нябеснай, якая была над іх галовамі, яны спыняліся і крылы мелі апушчаныя.
 
И го́лос был со сво́да, кото́рый над голова́ми их; когда́ они́ остана́вливались, тогда́ опуска́ли кры́лья свои́.

І над цвярдыняю нябеснаю, якая ўзвышалася над іх галовамі, было штосьці, што мела выгляд каменя сапфіравага, накшталт пасада; і на ім быццам постаць чалавека зверху.
 
А над сво́дом, кото́рый над голова́ми их, бы́ло подо́бие престо́ла по ви́ду как бы из ка́мня сапфи́ра; а над подо́бием престо́ла бы́ло как бы подо́бие челове́ка вверху́ на нём.

І ўбачыў я штосьці накшталт злітка золата са срэбрам, які выглядаў, як агонь кругом яго, пачынаючы ад таго, што выглядала, як сцёгны, і вышэй; і ўніз ад таго, што выглядала, як сцёгны, убачыў я штосьці, як агонь, які ззяе вакол яго.
 
И ви́дел я как бы пыла́ющий мета́лл, как бы вид огня́ внутри́ него́ вокру́г; от ви́да чресл его́ и вы́ше и от ви́да чресл его́ и ни́же я ви́дел как бы не́кий ого́нь, и сия́ние бы́ло вокру́г него́.

Як з’яўленне вясёлкі на воблаку ў дажджлівы дзень, такі быў той бляск наўкола.
 
В како́м ви́де быва́ет ра́дуга на облака́х во вре́мя дождя́, тако́й вид име́ло э́то сия́ние круго́м.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.