Ёны 1 глава

Кніга Ёны
Пераклад Чарняўскага 2017 → Синода́льный перево́д

 
 

І было слова Госпада да Ёны, сына Амаці:
 
И бы́ло сло́во Госпо́дне к Ио́не, сы́ну Ама́фиину:

«Устань ды ідзі ў Нініву, вялікі горад, і праракуй у ёй, бо злачыннасць яе дайшла да Мяне».
 
встань, иди́ в Ниневи́ю, го́род вели́кий, и пропове́дуй в нём, и́бо злодея́ния его́ дошли́ до Меня́.

Дык устаў Ёна, каб уцячы ў Тарсіс ад аблічча Госпада, і сышоў у Ёпэ, і знайшоў карабель, які плыў у Тарсіс, і заплаціў належную плату ды сеў у яго, каб плысці з імі ў Тарсіс ад аблічча Госпада.
 
И встал Ио́на, что́бы бежа́ть в Фарси́с от лица́ Госпо́дня, и пришёл в Ио́ппию, и нашёл кора́бль, отправля́вшийся в Фарси́с, отда́л пла́ту за прово́з и вошёл в него́, что́бы плыть с ни́ми в Фарси́с от лица́ Го́спода.

А Госпад кінуў на мора моцны вецер, і паднялася вялікая бура на моры, так што караблю пагражала разбіццё.
 
Но Госпо́дь воздви́г на мо́ре кре́пкий ве́тер, и сде́лалась на мо́ре вели́кая бу́ря, и кора́бль гото́в был разби́ться.

Дык напалохаліся маракі, і кожны прызываў свайго бога, і кінулі яны ў мора ладунак, які быў на караблі, каб зрабіць яго лягчэйшым. А Ёна сышоў у нутро карабля, лёг і моцна заснуў.
 
И устраши́лись корабе́льщики, и взыва́ли ка́ждый к своему́ бо́гу, и ста́ли броса́ть в мо́ре кладь с корабля́, что́бы облегчи́ть его́ от неё; Ио́на же спусти́лся во вну́тренность корабля́, лёг и кре́пко засну́л.

І прыйшоў да яго стырнавы, і сказаў яму: «Што ты спіш? Устань і прызывай Бога твайго, можа, Бог успомніць пра нас, і мы не папрападаем».
 
И пришёл к нему́ нача́льник корабля́ и сказа́л ему́: что ты спишь? встань, воззови́ к Бо́гу твоему́; мо́жет быть, Бог вспо́мнит о нас и мы не поги́бнем.

І казалі маракі адзін другому: «Хадзем, кіньма жэрабя і даведаемся, чаму гэтае няшчасце прыйшло на нас». І кінулі жэрабя, і жэрабя выпала на Ёну.
 
И сказа́ли друг дру́гу: пойдём, бро́сим жре́бии, что́бы узна́ть, за кого́ постига́ет нас э́та беда́. И бро́сили жре́бии, и пал жре́бий на Ио́ну.

Дык спыталіся ў яго: «Скажы нам, з якой прычыны гэтае няшчасце напаткала нас? Чым ты займаешся і адкуль ты ідзеш? Якая зямля твая ды з якога ты народа?»
 
Тогда́ сказа́ли ему́: скажи́ нам, за кого́ пости́гла нас э́та беда́? како́е твоё заня́тие и отку́да идёшь ты? где твоя́ страна́ и из како́го ты наро́да?

І сказаў ён ім: «Я — гебрай, і баюся Госпада, Бога Нябеснага, Які стварыў мора і сухмень».
 
И он сказа́л им: я Евре́й, чту Го́спода Бо́га небе́с, сотвори́вшего мо́ре и су́шу.

Тады вялікі страх ахапіў людзей, і яны пыталіся ў яго: «Чаму ты гэта зрабіў?» Даведаліся бо людзі, што ён уцякаў ад аблічча Госпада, бо ён сам прызнаўся ім.
 
И устраши́лись лю́ди стра́хом вели́ким и сказа́ли ему́: для чего́ ты э́то сде́лал? И́бо узна́ли э́ти лю́ди, что он бежи́т от лица́ Госпо́дня, как он сам объяви́л им.

І яны пыталіся ў яго: «Што маем зрабіць з табою, каб мора перастала бушаваць вакол нас?» Бо мора ўсё болей і болей хвалявалася.
 
И сказа́ли ему́: что сде́лать нам с тобо́ю, что́бы мо́ре ути́хло для нас? И́бо мо́ре не перестава́ло волнова́ться.

І сказаў ён ім: «Вазьміце мяне і кіньце ў мора, і мора перастане хвалявацца супраць вас; бо ведаю, што дзеля мяне паднялася гэтая бура супраць вас».
 
Тогда́ он сказа́л им: возьми́те меня́ и бро́сьте меня́ в мо́ре, и мо́ре ути́хнет для вас, и́бо я зна́ю, что ра́ди меня́ пости́гла вас э́та вели́кая бу́ря.

І веславалі людзі гэтыя, каб вярнуцца да сухмені, але не маглі, бо мора падымалася супраць іх.
 
Но э́ти лю́ди на́чали уси́ленно грести́, что́бы приста́ть к земле́, но не могли́, потому́ что мо́ре всё продолжа́ло бушева́ть про́тив них.

Дык прызывалі яны Госпада і казалі: «О Госпадзе, просім Цябе, хай не загінем мы з прычыны душы гэтага чалавека, і не абцяжарвай нас крывёю нявіннаю, бо Ты, Госпадзе, як захочаш, так і зробіш».
 
Тогда́ воззва́ли они́ к Го́споду и сказа́ли: мо́лим Тебя́, Го́споди, да не поги́бнем за ду́шу челове́ка сего́, и да не вмени́шь нам кровь неви́нную; и́бо Ты, Го́споди, соде́лал, что уго́дно Тебе́!

І ўзялі яны Ёну, і кінулі ў мора, і мора перастала шалець.
 
И взя́ли Ио́ну и бро́сили его́ в мо́ре, и ути́хло мо́ре от я́рости свое́й.

І агарнуў людзей вялікі страх перад Госпадам, і складалі яны ахвяры Госпаду, і давалі прырачэнні.
 
И устраши́лись э́ти лю́ди Го́спода вели́ким стра́хом, и принесли́ Го́споду же́ртву, и да́ли обе́ты.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.