Захарыі 1 глава

Кніга Захарыі
Пераклад Чарняўскага 2017 → Синода́льный перево́д

 
 

У восьмы месяц на другі год Дарыя прамовіў Госпад да прарока Захарыі, сына Барахіі, сына Адо, кажучы:
 
В восьмо́м ме́сяце, во второ́й год Да́рия, бы́ло сло́во Госпо́дне к Заха́рии, сы́ну Варахи́ину, сы́ну Аддо́ву, проро́ку:

«Загневаўся вельмі Госпад на бацькоў вашых.
 
прогне́вался Госпо́дь на отцо́в ва́ших вели́ким гне́вом,

Ды скажы ім: гэта кажа Госпад Магуццяў: “Звярніцеся да Мяне, — кажа Госпад Магуццяў. —
 
и ты скажи́ им: так говори́т Госпо́дь Савао́ф: обрати́тесь ко Мне, говори́т Госпо́дь Савао́ф, и Я обращу́сь к вам, говори́т Госпо́дь Савао́ф.

Не будзьце, як бацькі вашы, якіх заклікалі даўнейшыя прарокі і казалі: “Пакіньце шляхі вашы ліхія і намеры вашы благія, — гэта кажа Госпад Магуццяў”; і яны не паслухалі і не звярнулі ўвагі на Мяне, — кажа Госпад. —
 
Не бу́дьте таки́ми, как отцы́ ва́ши, к кото́рым взыва́ли пре́жде бы́вшие проро́ки, говоря́: «так говори́т Госпо́дь Савао́ф: обрати́тесь от злых путе́й ва́ших и от злых дел ва́ших»; но они́ не слу́шались и не внима́ли Мне, говори́т Госпо́дь.

Дзе цяпер бацькі вашы? Ды ці ж прарокі жывуць вечна?”
 
Отцы́ ва́ши — где они́? да и проро́ки, бу́дут ли они́ ве́чно жить?

А ўсё ж такі ці ж словы Мае і загады Мае, якія даручыў Я слугам Маім, прарокам, ці ж не закранулі яны бацькоў вашых? І яны навярнуліся і казалі: “Як маніўся Госпад Магуццяў зрабіць з намі адносна паводзін нашых і ліхоццяў нашых — так і зрабіў з намі”».
 
Но слова́ Мои́ и определе́ния Мои́, кото́рые запове́дал Я раба́м Мои́м, проро́кам, ра́зве не пости́гли отцо́в ва́ших? и они́ обраща́лись и говори́ли: «как определи́л Госпо́дь Савао́ф поступи́ть с на́ми по на́шим путя́м и по на́шим дела́м, так и поступи́л с на́ми».

У дваццаць чацвёрты дзень адзінаццатага месяца, гэта значыць месяца Тэбэт, у другі год Дарыя Госпад прамовіў да прарока Захарыі, сына Барахіі, сына Адо, кажучы:
 
В два́дцать четвёртый день оди́ннадцатого ме́сяца, — э́то ме́сяц Шева́т, — во второ́й год Да́рия, бы́ло сло́во Госпо́дне к Заха́рии, сы́ну Варахи́ину, сы́ну Аддо́ву, проро́ку:

«Бачанне меў я ноччу: і вось, коннік на рыжым кані стаяў сярод міртаў у лагчыне; і за ім коні рыжыя, рабыя і белыя.
 
ви́дел я но́чью: вот, муж на ры́жем коне́ стои́т ме́жду ми́ртами, кото́рые в углубле́нии, а позади́ него́ ко́ни ры́жие, пе́гие и бе́лые, —

І я запытаўся: “Што значаць яны, гаспадару мой?” І анёл загаварыў са мной, і сказаў мне: “Я растлумачу табе, што яны азначаюць”.
 
и сказа́л я: кто они́, господи́н мой? И сказа́л мне А́нгел, говори́вший со мно́ю: я покажу́ тебе́, кто они́.

І сказаў коннік, які стаяў сярод міртаў, гэтыя словы: “Гэта, вось, тыя, каго Госпад паслаў абысці зямлю”.
 
И отвеча́л муж, кото́рый стоя́л ме́жду ми́ртами, и сказа́л: э́то те, кото́рых Госпо́дь посла́л обойти́ зе́млю.

І яны адказалі анёлу Госпадаваму, які стаяў сярод міртаў, і паведамілі: “Абышлі мы зямлю, і вось, уся зямля абжытая і жыве спакойна”.
 
И они́ отвеча́ли А́нгелу Госпо́дню, стоя́вшему ме́жду ми́ртами, и сказа́ли: обошли́ мы зе́млю, и вот, вся земля́ населена́ и споко́йна.

І сказаў анёл Госпадаў гэтыя словы: “Госпадзе Магуццяў, як доўга яшчэ Ты не злітуешся над Ерузалімам і гарадамі Юды, на якія загневаўся? Гэта сямідзесяты год”.
 
И отвеча́л А́нгел Госпо́день и сказа́л: Го́споди Вседержи́телю! Доко́ле Ты не умилосе́рдишься над Иерусали́мом и над города́ми Иу́ды, на кото́рые Ты гне́ваешься вот уже́ се́мьдесят лет?

Ды адказаў Госпад анёлу, які гаварыў да мяне, словамі добрымі, словамі суцяшальнымі.
 
Тогда́ в отве́т А́нгелу, говори́вшему со мно́ю, изрёк Госпо́дь слова́ благи́е, слова́ утеши́тельные.

І анёл, які гаварыў да мяне, сказаў: “Абвясці: вось што кажа Госпад Магуццяў: “Любоў апякуючая ў Мяне да Ерузаліма і Сіёна з вялікай руплівасцю,
 
И сказа́л мне А́нгел, говори́вший со мно́ю: провозгласи́ и скажи́: так говори́т Госпо́дь Савао́ф: возревнова́л Я о Иерусали́ме и о Сио́не ре́вностью вели́кою;

але вялікім гневам Я гневаюся на пыхлівыя народы, бо Я крыху загневаўся, а яны павялічылі ліха”.
 
и вели́ким негодова́нием негоду́ю на наро́ды, живу́щие в поко́е; и́бо, когда́ Я ма́ло прогне́вался, они́ уси́лили зло.

Таму вось што кажа Госпад: “Вяртаюся ў Ерузалім з міласэрнасцю. У ім будзе пабудаваны Мой дом, — кажа Госпад Магуццяў, — і грунтвага пройдзе над Ерузалімам”.
 
Посему́ так говори́т Госпо́дь: Я обраща́юсь к Иерусали́му с милосе́рдием; в нём сооруди́тся дом Мой, говори́т Госпо́дь Савао́ф, и землеме́рная вервь протя́нется по Иерусали́му.

Ды яшчэ абвяшчай: гэта кажа Госпад Магуццяў: “Зноў перапоўняцца гарады мае маёмасцю, і зноў пацешыць Госпад Сіён, і зноў абярэ Ерузалім”».
 
Ещё провозгласи́ и скажи́: так говори́т Госпо́дь Савао́ф: сно́ва перепо́лнятся города́ Мои́ добро́м, и уте́шит Госпо́дь Сио́н, и сно́ва изберёт Иерусали́м.

І зноў падняў я вочы свае і ўбачыў: і вось, чатыры рогі;
 
И подня́л я глаза́ мои́ и уви́дел: вот четы́ре ро́га.

і запытаўся я ў анёла, які гаварыў да мяне: «Што гэта?» І ён сказаў мне: «Гэта рогі, якія паразганялі Юду, і Ізраэль, і Ерузалім».
 
И сказа́л я А́нгелу, говори́вшему со мно́ю: что э́то? И он отве́тил мне: э́то ро́ги, кото́рые разброса́ли Иу́ду, Изра́иля и Иерусали́м.

І паказаў мне Госпад чатырох рамеснікаў;
 
Пото́м показа́л мне Госпо́дь четырёх рабо́чих.

і я запытаўся: «Што яны маюць рабіць?» Адказаў ён, кажучы: «Гэта рогі, якія паразганялі Юду, паасобна кожнага чалавека, каб ніводзін з іх не мог падняць галавы сваёй; а яны прыйшлі настрашыць іх, каб збіць рогі народаў, якія паднялі рог супраць зямлі Юды, каб расцярушыць яе».
 
И сказа́л я: что они́ иду́т де́лать? Он сказа́л мне так: э́ти ро́ги разброса́ли Иу́ду, так что никто́ не мо́жет подня́ть головы́ свое́й; а сии́ пришли́ устраши́ть их, сбить ро́ги наро́дов, подня́вших рог свой про́тив земли́ Иу́ды, что́бы рассе́ять её.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.