Лукі 1 глава

Евангелле паводле Лукі
Пераклад Чарняўскага 2017 → Синода́льный перево́д

 
 

Паколькі многія ўжо спрабавалі скласці аповед пра падзеі, якія ў нас адбыліся,
 
Как уже́ мно́гие на́чали составля́ть повествова́ния о соверше́нно изве́стных ме́жду на́ми собы́тиях,

як пераказалі нам тыя, што ад пачатку самі бачылі і былі паслугачамі Слова,
 
как переда́ли нам то бы́вшие с са́мого нача́ла очеви́дцами и служи́телями Сло́ва,

таксама і я, старанна разгледзеўшы ўсё ад пачатку, рашыўся па парадку апісаць табе, годны Тэафіле,
 
то рассуди́лось и мне, по тща́тельном иссле́довании всего́ снача́ла, по поря́дку описа́ть тебе́, достопочте́нный Феофи́л,

каб ты ўсведаміў непарушнасць слоў, у якіх ты быў навучаны.
 
что́бы ты узна́л твёрдое основа́ние того́ уче́ния, в кото́ром был наста́влен.

У дні Ірада, цара Юдэі, жыў адзін святар на імя Захарыя, з Абіявай чаргі. Ён меў жонку, з дачок Ааронавых, імя яе Лізавета.
 
Во дни И́рода, царя́ Иуде́йского, был свяще́нник из А́виевой чреды́, и́менем Заха́рия, и жена́ его́ из ро́да Ааро́нова, и́мя ей Елисаве́та.

Яны абое былі справядлівымі перад Богам, беззаганна спаўняючы ўсе пастановы і прыказанні Госпадавы.
 
О́ба они́ бы́ли пра́ведны пред Бо́гом, поступа́я по всем за́поведям и уста́вам Госпо́дним беспоро́чно.

Ды не мелі дзіця, бо Лізавета была няплоднай, а абое былі ўжо на схіле дзён сваіх.
 
У них не́ бы́ло дете́й, и́бо Елисаве́та была́ непло́дна, и о́ба бы́ли уже́ в лета́х прекло́нных.

І сталася, калі ён адбываў службу святарскую перад Богам у сваёй чарзе,
 
Одна́жды, когда́ он в поря́дке свое́й чреды́ служи́л пред Бо́гом,

па жэрабі, як была традыцыя ў святароў, выпала яму ўвайсці ў святыню Госпадаву для каджэння,
 
по жре́бию, как обыкнове́нно бы́ло у свяще́нников, доста́лось ему́ войти́ в храм Госпо́день для кажде́ния,

а ўсё мноства народа ў час каджэння малілася звонку.
 
а всё мно́жество наро́да моли́лось вне во вре́мя кажде́ния, —

І з’явіўся перад ім Анёл Госпадаў, стоячы па правым баку ахвярніка каджэння,
 
тогда́ яви́лся ему́ А́нгел Госпо́день, сто́я по пра́вую сто́рону же́ртвенника кади́льного.

дык Захарыя стрывожыўся, бачачы [гэта], ды [вялікі] страх ахапіў яго.
 
Заха́рия, уви́дев его́, смути́лся, и страх напа́л на него́.

Тады Анёл прамовіў да яго: «Не бойся, Захарыя, бо пачута маленне тваё, вось жа, жонка твая Лізавета народзіць табе сына, і назавеш яго Янам.
 
А́нгел же сказа́л ему́: не бо́йся, Заха́рия, и́бо услы́шана моли́тва твоя́, и жена́ твоя́ Елисаве́та роди́т тебе́ сы́на, и наречёшь ему́ и́мя: Иоа́нн;

Ды будзе табе радасць і пацеха, ды многія будуць радавацца з яго нараджэння.
 
и бу́дет тебе́ ра́дость и весе́лие, и мно́гие о рожде́нии его́ возра́дуются,

Ён будзе вялікім на віду Госпада, і не будзе піць віна і сіцэры, ды яшчэ ад улоння маці сваёй будзе напоўнены Духам Святым,
 
и́бо он бу́дет вели́к пред Го́сподом; не бу́дет пить вина́ и сике́ра, и Ду́ха Свято́го испо́лнится ещё от чре́ва ма́тери свое́й;

і многіх сыноў Ізраэля наверне да Госпада, Бога іх.
 
и мно́гих из сыно́в Изра́илевых обрати́т к Го́споду Бо́гу их;

І пройдзе перад Ім у духу і магутнасці Іллі, каб звярнуць сэрцы бацькоў да дзяцей, а непаслухмяных — да мудрасці справядлівых, каб падгатаваць Госпаду народ падрыхтаваны».
 
и преды́дет пред Ним в ду́хе и си́ле Илии́, что́бы возврати́ть сердца́ отцо́в де́тям, и непокори́вым о́браз мы́слей пра́ведников, дабы́ предста́вить Го́споду наро́д пригото́вленный.

І сказаў Захарыя Анёлу: «З чаго я магу гэта ведаць? Бо я стары, і жонка мая на схіле дзён сваіх».
 
И сказа́л Заха́рия А́нгелу: по чему́ я узна́ю э́то? и́бо я стар, и жена́ моя́ в лета́х прекло́нных.

І, адказваючы, сказаў яму Анёл: «Я — Габрыэль, што стаю перад Богам, і пасланы гаварыць з табою і абвясціць табе гэтую радасную вестку.
 
А́нгел сказа́л ему́ в отве́т: я Гаврии́л, предстоя́щий пред Бо́гом, и по́слан говори́ть с тобо́ю и бла́говестить тебе́ сие́;

І вось, ты будзеш нямым ды не будзеш магчы гаварыць аж да дня, у які гэта здзейсніцца, таму што ты не паверыў словам маім, якія збудуцца ў свой час».
 
и вот, ты бу́дешь молча́ть и не бу́дешь име́ть возмо́жности говори́ть до того́ дня, как э́то сбу́дется, за то, что ты не пове́рил слова́м мои́м, кото́рые сбу́дутся в своё вре́мя.

І народ чакаў Захарыю, і дзівіліся, што ён так доўга марудзіць у святыні.
 
Ме́жду те́м наро́д ожида́л Заха́рию и диви́лся, что он ме́длит в хра́ме.

Выйшаўшы, ён не мог да іх прамаўляць, дык пазналі, што ён бачыў з’яву ў святыні. А ён падаваў ім знакі і заставаўся нямым.
 
Он же, вы́йдя, не мог говори́ть к ним; и они́ по́няли, что он ви́дел виде́ние в хра́ме; и он объясня́лся с ни́ми зна́ками, и остава́лся нем.

І сталася, калі скончыліся дні службы яго, ён вярнуўся ў дом свой.
 
А когда́ око́нчились дни слу́жбы его́, возврати́лся в дом свой.

А праз некалькі дзён жонка яго, Лізавета, пачала дзіця; і пяць месяцаў хавалася, кажучы:
 
По́сле сих дней зачала́ Елисаве́та, жена́ его́, и таи́лась пять ме́сяцев и говори́ла:

«Гэта ўчыніў мне Госпад у дні, у якія зірнуў на мяне, каб зняць ганьбу маю сярод людзей».
 
так сотвори́л мне Госпо́дь во дни сии́, в кото́рые призре́л на меня́, что́бы снять с меня́ поноше́ние ме́жду людьми́.

А ў шосты месяц быў пасланы Богам Анёл Габрыэль у горад у Галілеі, званы Назарэт,
 
В шесто́й же ме́сяц по́слан был А́нгел Гаврии́л от Бо́га в го́род Галиле́йский, называ́емый Назаре́т,

да Дзевы, заручанай мужу, які меў імя Язэп, з дому Давіда, а імя Дзевы — Марыя.
 
к Де́ве, обручённой му́жу, и́менем Ио́сифу, из до́ма Дави́дова; и́мя же Де́ве: Мари́я.

Увайшоўшы да Яе, Анёл прывітаў: «Радуйся, ласкі поўная, дабраславёная Ты між жанчынамі, Госпад з Табою».
 
А́нгел, войдя́ к Ней, сказа́л: ра́дуйся, Благода́тная! Госпо́дь с Тобо́ю; благослове́нна Ты ме́жду жёнами.

А Яна стрывожылася словам яго і думала, што гэта за прывітанне такое?
 
Она́ же, уви́дев его́, смути́лась от слов его́ и размышля́ла, что бы э́то бы́ло за приве́тствие.

І гаворыць Ёй Анёл: «Не бойся, Марыя, бо знайшла Ты ласку ў Бога.
 
И сказа́л Ей А́нгел: не бо́йся, Мари́я, и́бо Ты обрела́ благода́ть у Бо́га;

І вось, пачнеш ва ўлонні і народзіш Сына, і дасі Яму імя Ісус.
 
и вот, зачнёшь во чре́ве, и роди́шь Сы́на, и наречёшь Ему́ и́мя: Иису́с.

Ён будзе вялікім і Сынам Узвышняга будзе названы, і дасць Яму Госпад Бог пасад Давіда, бацькі Яго;
 
Он бу́дет вели́к и наречётся Сы́ном Всевы́шнего, и даст Ему́ Госпо́дь Бог престо́л Дави́да, отца́ Его́;

і будзе Ён валадарыць над домам Якуба вечна, і валадарству Яго не будзе канца».
 
и бу́дет ца́рствовать над до́мом Иа́кова вове́ки, и Ца́рству Его́ не бу́дет конца́.

Марыя ж сказала Анёлу: «Як гэта можа стацца, калі Я мужа не спазнала?»
 
Мари́я же сказа́ла А́нгелу: как бу́дет э́то, когда́ Я му́жа не зна́ю?

І, адказваючы, Анёл сказаў Ёй: «Дух Святы сыдзе на Цябе, і моц Узвышняга агарне Цябе. Таму, што з Цябе народзіцца, Святое, назавецца Сынам Божым.
 
А́нгел сказа́л Ей в отве́т: Дух Свято́й найдёт на Тебя́, и си́ла Всевы́шнего осени́т Тебя́; посему́ и рожда́емое Свято́е наречётся Сы́ном Бо́жиим.

І вось сваячка Твая, Лізавета, і яна пачала дзіця ў старасці сваёй, і ўжо шосты месяц у той, якую завуць няплоднай,
 
Вот и Елисаве́та, ро́дственница Твоя́, называ́емая непло́дною, и она́ зачала́ сы́на в ста́рости свое́й, и ей уже́ шесто́й ме́сяц,

бо ў Бога не бывае немагчымым ніводнае слова».
 
и́бо у Бо́га не оста́нется бесси́льным никако́е сло́во.

Марыя ж сказала: «Вось жа, Я — служка Госпадава, хай Мне станецца паводле твайго слова». І Анёл адышоў ад Яе.
 
Тогда́ Мари́я сказа́ла: се, Раба́ Госпо́дня; да бу́дет Мне по сло́ву твоему́. И отошёл от Неё А́нгел.

У тыя дні Марыя, устаўшы, пайшла паспешліва ў горы, у горад Юды.
 
Встав же Мари́я во дни сии́, с поспе́шностью пошла́ в наго́рную страну́, в го́род Иу́дин,

І ўвайшла ў дом Захарыі, і прывітала Лізавету.
 
и вошла́ в дом Заха́рии, и приве́тствовала Елисаве́ту.

І, калі Лізавета пачула прывітанне Марыі, зварухнулася дзіцятка ва ўлонні яе, і Дух Святы напоўніў Лізавету,
 
Когда́ Елисаве́та услы́шала приве́тствие Мари́и, взыгра́л младе́нец во чре́ве её; и Елисаве́та испо́лнилась Свято́го Ду́ха,

і ўсклікнула яна моцным голасам, кажучы: «Дабраславёная Ты між жанчынамі, і дабраславёны Плод улоння Твайго.
 
и воскли́кнула гро́мким го́лосом, и сказа́ла: благослове́нна Ты ме́жду жёнами, и благослове́н плод чре́ва Твоего́!

А скуль жа мне гэта, што Маці Госпада майго прыйшла да мяне?
 
И отку́да э́то мне, что пришла́ Ма́терь Го́спода моего́ ко мне?

Вось, як толькі загучаў голас прывітання Твайго ў вушах маіх, зварухнулася з радасцю дзіцятка ў маім улонні.
 
И́бо когда́ го́лос приве́тствия Твоего́ дошёл до слу́ха моего́, взыгра́л младе́нец ра́достно во чре́ве моём.

І шчасная Тая, што ўверыла, бо споўніцца сказанае Ёй ад Госпада».
 
И блаже́нна Уве́ровавшая, потому́ что соверши́тся ска́занное Ей от Го́спода.

І сказала Марыя: «Узвялічвае душа Мая Госпада,
 
И сказа́ла Мари́я: вели́чит душа́ Моя́ Го́спода,

і ўзрадаваўся дух Мой у Богу, Збаўцы Маім,
 
и возра́довался дух Мой о Бо́ге, Спаси́теле Моём,

бо зірнуў Ён на пакорлівасць служкі Сваёй. Вось, адгэтуль шчаснай называць Мяне будуць усе роды,
 
что призре́л Он на смире́ние Рабы́ Свое́й, и́бо отны́не бу́дут ублажа́ть Меня́ все роды́;

бо зрабіў Мне вялікае Магутны, і святое імя Яго,
 
что сотвори́л Мне вели́чие Си́льный, и свя́то и́мя Его́;

і міласэрнасць Яго з пакалення ў пакаленне тым, што баяцца Яго.
 
и ми́лость Его́ в роды́ родо́в к боя́щимся Его́;

Выявіў магутнасць рукі Сваёй, разагнаў пыхлівых у намеры сэрца свайго,
 
яви́л си́лу мы́шцы Свое́й; рассе́ял надме́нных помышле́ниями се́рдца их;

спіхнуў моцных з пасадаў і ўзвысіў пакорлівых;
 
низложи́л си́льных с престо́лов, и вознёс смире́нных;

галодных насыціў даброццем, а багацеяў адправіў ні з чым.
 
а́лчущих испо́лнил благ, и богатя́щихся отпусти́л ни с чем;

Прытуліў Ізраэля, слугу Свайго, памятаючы на міласэрнасць,
 
воспри́нял Изра́иля, о́трока Своего́, воспомяну́в ми́лость,

як прадказаў бацькам нашым, Абрагаму і нашчадкам яго навечна».
 
как говори́л отца́м на́шим, к Авраа́му и се́мени его́ до ве́ка.

Ды заставалася з ёю Марыя каля трох месяцаў, і вярнулася ў Свой дом.
 
Пребыла́ же Мари́я с не́ю о́коло трёх ме́сяцев, и возврати́лась в дом свой.

А Лізавеце настаў час нарадзіць, і яна нарадзіла сына.
 
Елисаве́те же наста́ло вре́мя роди́ть, и она́ родила́ сы́на.

Яе суседзі і сваякі, пачуўшы, што ўзвялічыў Госпад у ёй Сваю міласэрнасць, радаваліся разам з ёю.
 
И услы́шали сосе́ди и ро́дственники её, что возвели́чил Госпо́дь ми́лость Свою́ над не́ю, и ра́довались с не́ю.

І сталася: у восьмы дзень сабраліся яны абрэзаць хлопчыка ды назваць яго імем бацькі яго, Захарыем.
 
В восьмо́й день пришли́ обре́зать младе́нца и хоте́ли назва́ть его́, по и́мени отца́ его́, Заха́риею.

І, адказваючы, маці яго сказала: «Ніякім чынам, але будзе названы Ян».
 
На э́то мать его́ сказа́ла: нет, а назва́ть его́ Иоа́нном.

І сказалі ёй: «У родзе тваім няма нікога, хто б называўся гэтым імем».
 
И сказа́ли ей: никого́ нет в родстве́ твоём, кто называ́лся бы сим и́менем.

Дык пыталі на мігі ў бацькі яго, як ён хацеў бы назваць яго.
 
И спра́шивали зна́ками у отца́ его́, как бы он хоте́л назва́ть его́.

А той запатрабаваў дошчачку і напісаў словамі: «Ян імя яго». Дык здзівіліся ўсе.
 
Он потре́бовал доще́чку и написа́л: «Иоа́нн и́мя ему́». И все удиви́лись.

А ў гэты момант раскрыліся вусны яго ды развязаўся язык яго і стаў гаварыць, дабраслаўляючы Бога.
 
И то́тчас разреши́лись уста́ его́ и язы́к его́, и он стал говори́ть, благословля́я Бо́га.

Дык ахапіў страх усіх іх суседзяў, і па ўсіх гарах Юдэі разнесліся словы пра ўсё гэта.
 
И был страх на всех, живу́щих вокру́г них; и расска́зывали обо всём э́том по всей наго́рной стране́ Иуде́йской.

А ўсе, што пра гэта пачулі, разважалі ў сэрцы сваім, кажучы: «Кім жа будзе гэта дзіця?» Бо рука Госпадава была з ім.
 
Все слы́шавшие положи́ли э́то на се́рдце своём и говори́ли: что бу́дет младе́нец сей? И рука́ Госпо́дня была́ с ним.

І Захарыя, бацька яго, напоўнены Духам Святым, праракаваў кажучы:
 
И Заха́рия, оте́ц его́, испо́лнился Свято́го Ду́ха и проро́чествовал, говоря́:

«Дабраславёны Госпад, Бог Ізраэля, бо наведаў і адкупіў народ Свой,
 
благослове́н Госпо́дь Бог Изра́илев, что посети́л наро́д Свой и сотвори́л избавле́ние ему́,

і падняў рог збаўлення нашага ў доме Давіда, паслугача Свайго,
 
и воздви́г рог спасе́ния нам в до́му Дави́да, о́трока Своего́,

як прадказаў вуснамі святых прарокаў Сваіх, якія жылі ад пачатку вякоў,
 
как возвести́л уста́ми бы́вших от ве́ка святы́х проро́ков Свои́х,

збаўленне ад ворагаў нашых ды з рук тых, што ненавідзяць нас;
 
что спасёт нас от враго́в на́ших и от руки́ всех ненави́дящих нас;

каб учыніць міласэрнасць бацькам нашым і ўспомніць святы запавет Свой,
 
сотвори́т ми́лость с отца́ми на́шими и помя́нет свято́й заве́т Свой,

і прысягу, якую даў Абрагаму, бацьку нашаму, даць нам,
 
кля́тву, кото́рою кля́лся Он Авраа́му, отцу́ на́шему, дать нам,

каб без страху, свабодныя ад рук ворагаў нашых, служылі Яму
 
небоя́зненно, по избавле́нии от руки́ враго́в на́ших,

ў святасці і справядлівасці перад Ім ва ўсе дні жыцця нашага.
 
служи́ть Ему́ в свя́тости и пра́вде пред Ним, во все дни жи́зни на́шей.

І ты, дзіця, названы будзеш прарокам Узвышняга, бо пойдзеш перад абліччам Госпада, рыхтаваць дарогі Яму,
 
И ты, младе́нец, наречёшься проро́ком Всевы́шнего, и́бо преды́дешь пред лицо́м Го́спода пригото́вить пути́ Ему́,

каб даць народу Яго навуку збаўлення ў адпушчэнні грахоў іх
 
дать уразуме́ть наро́ду Его́ спасе́ние в проще́нии грехо́в их,

праз міласэрнасць бязмежную Бога нашага, у якой Усход наведаў нас, сыходзячы з вышыняў,
 
по благоутро́бному милосе́рдию Бо́га на́шего, кото́рым посети́л нас Восто́к свы́ше,

каб асвяціць тых, што сядзяць у поцемках і ў засені смерці, каб накіраваць ногі нашы на шлях супакою».
 
просвети́ть сидя́щих во тьме и те́ни сме́ртной, напра́вить но́ги на́ши на путь ми́ра.

А дзіця расло і ўзмацоўвалася духам, і заставалася ў пустыні аж да дня свайго з’яўлення перад Ізраэлем.
 
Младе́нец же возраста́л и укрепля́лся ду́хом, и был в пусты́нях до дня явле́ния своего́ Изра́илю.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.