Откровение 14 глава

Откровение святого Иоанна Богослова
Перевод Еп. Кассиана → Переклад Куліша та Пулюя

И я увидел, и вот Агнец стоит на горе Сионе, и с Ним сто сорок четыре тысячи, у которых имя Его и имя Отца Его написаны на челах их.

І поглянув я, і ось, Агнець стоїть на горі Сіон, а з ним сто сорок чотири тисяч, у котрих імя Отця Його написано на чолї їх.

И я услышал голос с неба, словно голос вод многих и словно голос грома великого; и голос, который я услышал, словно играющих на гуслях, сопровождающих гуслями пение свое.

І чув я голос із неба, наче голос многих вод, і наче голос великого грому; і чув я голос кобзарів, що грали на кобзах своїх.

И поют они песнь новую пред престолом и перед четырьмя животными и старцами: и никто не мог научиться этой песне, кроме этих ста сорока четырех тысяч, искупленных от земли.

І сьпівають, як би нову пісню, перед престолом, і перед чотирма животними і старцями. І нїхто не зміг навчитись піснї, тільки сто сорок чотири тисячі, що викуплені від землї.

Это те, которые не осквернились с женщинами: ибо они девственники. Это те, которые следуют за Агнцем, куда бы Он ни шел. Они были искуплены от людей, как начаток Богу и Агнцу,

Се що не опоганились з жінками, вони бо чисті. Се що йдуть слїдом за Агнцем, де б Він не йшов. Се що викуплені від людей, первістки Богу і Агнцеві.

и в устах их не было найдено лжи: они непорочны.

І в устах їх не знайшов ся підступ; вони бо непорочні перед престолом Божим.

И я увидел другого ангела, летящего высоко в небе, имеющего Евангелие вечное, чтобы благовестить сидящим на земле и всякому племени, и колену, и языку и народу.

І бачив я иншого ангела, що летїв серед неба, а в нього Євангелия вічна, що мав її благовіствувати домуючим на землї, і всякому народові, і родові, і язикові, і людові,

И говорил он голосом великим: убойтесь Бога и воздайте Ему славу, потому что пришел час суда Его, и поклонитесь Сотворившему небо, и землю, и море и источники вод.

глаголючи голосом великим: Бійте ся Бога, і дайте славу Йому, прийшла бо година суду Його; і покланяйтесь Тому, що створив небо і землю і море і жерела вод.

И другой ангел, второй, последовал, говоря: пал, пал Вавилон великий, который напоил все народы от вина ярости и блуда своего.

І другий ангел ішов слїдом (за ними), глаголючи: Упав, упав Вавилон, великий город, що пристрастним вином блудодїяння свого напоїв всї народи.

И еще один ангел, третий, последовал за ними, говоря голосом великим: если кто поклоняется зверю и образу его и принимает клеймо на лоб свой или на руку свою, —

І третїй ангел ійшов слїдом за ними, глаголючи голосом великим: Коли хто покланяєть ся перед зьвіром і образом його, і приймає пятно на чоло своє, або на руку свою,

он будет пить от вина ярости Божией, вина цельного, приправленного в чаше гнева Его, и будет мучим в огне и сере перед ангелами святыми и пред Агнцем;

той пити ме також од вина гнїва Божого, немішаного, наточеного в чашу гнїва Його; і буде мучений в огнї і сїрцї перед сьвятими ангелами і перед Агнцем.

и дым мучения их поднимается во веки веков; и не имеют покоя день и ночь поклоняющиеся зверю и образу его, и всякий, кто принимает клеймо имени его.

А дим їх муки буде зноситись по вічні віки; і не мають впокою день і ніч ті, що покланяють ся зьвірові і образові його, і коли хто приймає пятно імени його.

Здесь терпение святых: они соблюдают заповеди Божии и веру в Иисуса.

Ось терпиливість сьвятих; ось ті, що хоронять заповідї Божі і віру Ісуса.

И я услышал голос с неба, говорящий: напиши: «отныне блаженны мёртвые, в Господе умирающие. Да, говорит Дух: пусть они успокоятся от трудов своих; ибо дела их следуют за ними».

І чув я голос з неба, що глаголав менї: напиши: Блаженні мертві, що в Господеві вмирають від нинї. Так глаголе Дух, щоб впокоїлись від трудів своїх; дїла ж їх ідуть слїдом за ними.

И я увидел, и вот облако белое, и на облаке Сидящий, Подобный сыну человека, имеющий на голове Своей венец золотой и в руке Своей острый серп.

І поглянув я, і ось, біла хмара, а на хмарі сидїв подібний Синові чоловічому, а на голові Його вінець золотий, а в руцї Його гострий серп.

И другой ангел вышел из храма, взывая голосом великим к Сидящему на облаке: пошли серп Твой и пожни, потому что пришел час жатвы, потому что созрела жатва на земле.

Ще инший ангел вийшов з храму і покликнув голосом великим до сидячого на хмарі: Пішли серпа твого, і жни; бо прийшла для тебе година жати, достигло бо жниво землї.

И поверг Сидящий на облаке серп Свой на землю и земля была пожата.

І скинув сидячий на хмарі серп свій на землю, і земля була пожата.

И другой ангел вышел из храма, который на небе, и у него тоже серп острый.

І вийшов инший ангел із храму, що в небі, а мав і він гострий серп.

И другой ангел вышел от жертвенника, имеющий власть над огнем, и возгласил он голосом великим к имеющему серп острый, говоря: пошли острый серп твой и собери гроздья на лозе земной, потому что поспели ягоды её.

І вийшов инший ангел із жертівнї, в котрого власть над огнем, і покликнув покликом великим на того, що мав гострий серп, глаголючи: Пішли твій гострий серп і збирай грозна з виноградини земної, вже бо доспіли грозна її.

И поверг ангел серп свой на землю и собрал с лозы земной и бросил в великое точило ярости Божией.

І кинув ангел серп свій на землю, і зібрав виноград земний, і кинув у велику винотоку гнїва Божого.

И истоптано было точило за городом, и вышла кровь из точила даже до узд конских на тысячу шестьсот стадий.

І товчено осторонь города в винотоцї, і вийшла кров з винотоки аж по узди кінські на тисячу шістьсот стадий.

« 13 глава 15 глава »