2 Коринфянам 1 глава

Второе послание к Коринфянам святого апостола Павла
Перевод Еп. Кассиана → Сучасний переклад

Павел, волею Божией апостол Христа Иисуса, и Тимофей брат, церкви Божией, находящейся в Коринфе, со всеми святыми, находящимися в Ахаии,

Від Павла, волею Божою апостола Ісуса Христа, і брата нашого Тимофія до церкви Божої, що в Коринті, і також усім святим людям Божим по всій Ахаї.

— благодать вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа.

Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.

Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, Отец милосердия и Бог всяческого утешения,

Благословенний Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, милосердний Отець, Бог, Який є джерелом всілякої втіхи.

утешающий нас во всей нашей скорби, чтобы мы могли утешать находящихся во всякой скорби тем утешением, которым Бог утешает нас самих.

Він втішає нас у наших скорботах, щоб ми, в свою чергу, втішали інших у всіляких скорботах втіхою, яку ми самі отримали від Бога.

Потому что, как умножаются страдания Христовы в нас, так умножается Христом и утешение наше.

Бо як ми розділяємо страждання Христові, так і втіха приходить до нас через Христа.

А скорбим ли мы, скорбим для вашего утешения и спасения; утешаемся ли, утешаемся для вашего утешения, осуществляющегося стойкостью в тех же страданиях, которые переносим и мы;

Якщо ми страждаємо і терпимо скорботу, то це заради втіхи вашої і спасіння. Якщо ми втішені, то це через вашу втіху. Вона допомагає вам витерпіти ті страждання, які терпимо і ми.

и надежда наша о вас тверда: мы знаем что, как вы общники страданий, так и утешения.

Та ми маємо на вас непохитну надію. Ми знаємо, що як ви поділяєте наші страждання, так само поділяєте і втіхи наші.

Ибо мы не хотим, чтобы вы пребывали в неведении, братья, о скорби нашей, происшедшей в Асии, что мы были удручены чрезмерно, сверх силы, так что мы потеряли надежду и остаться в живых;

Браття і сестри, ми хочемо, щоб знали ви, яких страждань зазнали ми в Азії. Надміру і над силу нашу були ми обтяжені, й вже не мали надії залишитися живими.

но сами в себе мы получили осуждение на смерть, чтобы полагаться нам не на себя, а на Бога, воскрешающего мёртвых,

Так, у серцях ми відчували, що нам оголошено смертельний вирок. Так сталося для того, щоб ми більше не покладали надію на самих себе, а лише на Бога, Який воскрешає мертвих до життя.

Который избавил нас от столь верной смерти и избавит, на Которого мы возложили надежду, что Он и еще избавит,

Він врятував нас від близької смерті й рятує нас зараз. На Нього покладаємо наші надії. Він рятуватиме нас і надалі.

при содействии и вашей молитвы за нас для того, чтобы из многих уст вознесено было о нас благодарение за дарованное нам по молитве многих.

Якщо ви також допомагатимете нам своїми молитвами, тоді багато людей віддячать нам за Божу прихильність, що Він виявить нам завдяки молитвам багатьох людей.

Ибо в том похвала наша, свидетельство совести нашей, что мы в святости и чистоте Божией, не в мудрости плотской, но в благодати Божией прожили в этом мире, особенно же с вами.

Ось чим ми пишаємося і що є свідченням нашого сумління: ми поводимося в цьому світі, особливо з вами, з простотою та щирістю, що ідуть від Бога; не згідно з мудрістю цього світу, та згідно з Божою милістю.

Ибо мы пишем вам не иное как то, что вы читаете, что вы и постигаете, надеюсь же, что постигаете до конца,

Тож ми не пишемо вам нічого, чого б ви не змогли прочитати чи зрозуміти. Я сподіваюся, що ви розумітимете нас повністю,

(как вы отчасти постигли нас), что мы ваша похвала, как и вы — наша, в день Господа нашего Иисуса.

так само, як зрозуміли ви нас частково, і, що ви усвідомите, що зможете пишатися нами, як і ми пишатимемося вами в День пришестя Господа нашого Ісуса.

В этом убеждении я хотел прежде к вам придти, чтобы вы вторично получили благодать,

Впевнений у цьому, вирішив я прибути до вас першим, щоб ви були благословенні вдвічі.

и через ваши места пройти в Македонию и снова из Македонии придти к вам, и вы проводили бы меня в Иудею.

У планах моїх було відвідати вас по дорозі до Македонії, а потім завітати до вас і на зворотньому шляху. Я сподівався, що ви спорядите мене до Юдеї.

Итак что же, желая этого, поступил ли я легкомысленно? Или то, что предпринимаю, по плоти ли предпринимаю, так что было бы у меня одновременно «да, да» и «нет, нет»?

Ви думаєте, що маючи такий задум, я не обмірковував усе ретельно? Чи, будуючи свої плани, я робив це по-мирському, тобто кажучи: «Так» і «ні» — одночасно?

Верен Бог, что слово наше к вам не есть «да» и «нет».

Та Бог — правдивий, і буде Свідком того, що ми ніколи не кажемо вам «так» і «ні» одночасно.

Ибо Божий Сын, Христос Иисус, проповеданный среди вас нами: мною, Силуаном и Тимофеем, не был «да» и «нет», но было «да» в Нем.

Бо Син Божий, Ісус Христос, про Якого Сильван,[1] Тимофій, супутник Павла, і я проповідували вам, не був одночасно «Ні» і «Так». Навпаки, через Нього було сказане останнє «Так».

Ибо все обещания Божии в Нем — «да». Потому и чрез Него «аминь» — от нас, Богу во славу.

Адже хоч би скільки ни було обітниць Божих, Христос на всі з них є «Так». Тому через Христа ми кажемо «амінь», на Славу Бога.

Утверждает же нас с вами во Христе и помазал нас Бог,

А Той, Хто утверджує нас разом з вами у Христі й також помазав [2] нас, є Бог.

Он, Который и запечатлел нас и дал залог Духа в сердца наши.

Він поклав на нас Свою печать, і дав нам Дух у серця наші як завдаток того, що виконає Свою обітницю.

Я же призываю Бога в свидетели на душу мою, что, щадя вас, я не приходил еще в Коринф.

Нехай Бог буде моїм свідком. Я клянуся життям своїм, що не повернувся у Коринт тому, що хотів вас помилувати.

Это не значит, что мы устанавливаем господство над вашей верой, но мы содействуем радости вашей, ибо вы в вере стойте.

І це не означає, що ми хочемо панувати над вашою вірою. Бо ви тверді у своїй вірі, а ми — спільники у ділах ваших для радості вашої.

« 16 глава 2 глава »