Откровение 14 глава

Откровение святого Иоанна Богослова
Перевод Еп. Кассиана → Сучасний переклад

И я увидел, и вот Агнец стоит на горе Сионе, и с Ним сто сорок четыре тысячи, у которых имя Его и имя Отца Его написаны на челах их.

Тоді дивлюсь я, а переді мною на горі Сіон [23] стоїть Ягня, а ним сто сорок чотири тисячи людей, у котрих на чолі було Його ім’я та ім’я Отця Його.

И я услышал голос с неба, словно голос вод многих и словно голос грома великого; и голос, который я услышал, словно играющих на гуслях, сопровождающих гуслями пение свое.

Потім почув я Голос, що линув з Небес. Він був подібний до могутнього водоспаду чи гучного гуркоту грому, але звучав як звук музиків, які грають на кіфарах.

И поют они песнь новую пред престолом и перед четырьмя животными и старцами: и никто не мог научиться этой песне, кроме этих ста сорока четырех тысяч, искупленных от земли.

Люди співали нову пісню перед престолом, чотирма живими істотами і старійшинами. І ніхто не міг вивчити пісні тієї, крім ста сорока чотирьох тисяч, яких було викуплено у світу.

Это те, которые не осквернились с женщинами: ибо они девственники. Это те, которые следуют за Агнцем, куда бы Он ни шел. Они были искуплены от людей, как начаток Богу и Агнцу,

Це ті, хто не осквернили себе статевими стосунками з жінками, бо вони — чисті,[24] та йдуть слідом за Ягням, куди Воно йде. Ці чоловіки були викуплені з-поміж решти людства; вони — перші, хто буде принесений у пожертву Богу і Ягняті.

и в устах их не было найдено лжи: они непорочны.

Їхні уста ніколи не брехали. Вони — непорочні.

И я увидел другого ангела, летящего высоко в небе, имеющего Евангелие вечное, чтобы благовестить сидящим на земле и всякому племени, и колену, и языку и народу.

Тоді я побачив іншого Ангела, який летів високо в небі. У нього було вічне Послання — Євангелія, яку він мав провістити людям землі: кожній нації, племені, мові та народу.

И говорил он голосом великим: убойтесь Бога и воздайте Ему славу, потому что пришел час суда Его, и поклонитесь Сотворившему небо, и землю, и море и источники вод.

Він промовив гучним голосом: «Бійтеся Бога й славте Його! Час Його суду настав. Вклоніться Тому, Хто створив небо й землю, море і всі водні джерела!»

И другой ангел, второй, последовал, говоря: пал, пал Вавилон великий, который напоил все народы от вина ярости и блуда своего.

Слідом за ним другий Ангел каже: «Упав! Великий Вавилон упав! Він змусив усі народи пити вино лютого гніву Божого за свою розпусту».

И еще один ангел, третий, последовал за ними, говоря голосом великим: если кто поклоняется зверю и образу его и принимает клеймо на лоб свой или на руку свою, —

9-10 А слідом і третій Ангел каже гучним голосом: «Хто вклоняється звіру й образу [25] його, та має на руці чи на чолі тавро, той питиме нерозведене вино Божого гніву, й буде мучений у вогні і сірці, у присутності святих Ангелів та Ягняти.

он будет пить от вина ярости Божией, вина цельного, приправленного в чаше гнева Его, и будет мучим в огне и сере перед ангелами святыми и пред Агнцем;

и дым мучения их поднимается во веки веков; и не имеют покоя день и ночь поклоняющиеся зверю и образу его, и всякий, кто принимает клеймо имени его.

Дим їхніх мук здійматиметься повік. Тим, хто вклоняється звіру й образу його й кого позначено звіровим іменем, не буде спочину ні вдень, ні вночі».

Здесь терпение святых: они соблюдают заповеди Божии и веру в Иисуса.

Це означає, що святі люди Божі, які дотримуються Божих заповідей і своєї віри в Ісуса, мусять бути терплячими.

И я услышал голос с неба, говорящий: напиши: «отныне блаженны мёртвые, в Господе умирающие. Да, говорит Дух: пусть они успокоятся от трудов своих; ибо дела их следуют за ними».

Потім я почув, як голос, що линув з Небес, промовив: «Запиши це: віднині блаженні ті, хто вмирає в Господі». «Так, — каже Дух. — Можуть вони тепер відпочити від своєї праці, бо їхні справи йтимуть слідом за ними».

И я увидел, и вот облако белое, и на облаке Сидящий, Подобный сыну человека, имеющий на голове Своей венец золотой и в руке Своей острый серп.

Тоді поглянув я, а переді мною біла хмара, а на хмарі сидить Чоловік, подібний до Сина Людського. На голові у Нього золотий вінець, а в руці — гострий серп.

И другой ангел вышел из храма, взывая голосом великим к Сидящему на облаке: пошли серп Твой и пожни, потому что пришел час жатвы, потому что созрела жатва на земле.

Потім з Храму вийшов інший Ангел і прокричав гучним голосом до того, хто сидів на хмарі: «Бери серп Свій і збирай врожай, бо час жнив настав, врожай на землі вже доспів».

И поверг Сидящий на облаке серп Свой на землю и земля была пожата.

І Той, Хто сидів на хмарі, змахнув серпом Своїм над землею, і на землі врожай було зібрано.

И другой ангел вышел из храма, который на небе, и у него тоже серп острый.

Потім інший Ангел вийшов із Храму Небесного. Він також мав гострий серп.

И другой ангел вышел от жертвенника, имеющий власть над огнем, и возгласил он голосом великим к имеющему серп острый, говоря: пошли острый серп твой и собери гроздья на лозе земной, потому что поспели ягоды её.

І з вівтаря вийшов іще один Ангел, який мав владу над вогнем. Він крикнув гучним голосом до Ангела, який мав гострий серп: «Візьми свій гострий серп і збирай ґрона винограду з земних виноградників, бо виноград вже доспів».

И поверг ангел серп свой на землю и собрал с лозы земной и бросил в великое точило ярости Божией.

І змахнув Ангел серпом своїм над землею і зібрав врожай земного винограду, й кинув його у чавило великого гніву Божого.

И истоптано было точило за городом, и вышла кровь из точила даже до узд конских на тысячу шестьсот стадий.

Виноград було почавлено у тому чавилі за містом. Кров потекла з чавила й піднялася на висоту кінської вуздечки, і розлилась на триста кілометрів [26] навколо.

« 13 глава 15 глава »