Откровение 16 глава

Откровение святого Иоанна Богослова
Перевод Еп. Кассиана → Сучасний переклад

И я услышал великий голос из храма, говорящий семи ангелам: идите и вылейте семь чаш ярости Божией на землю.

Тоді почув я гучний голос, що промовив із Храму до семи Ангелів: «Підіть і вилийте на землю сім чаш Божого гніву».

И пошел первый и вылил чашу свою на землю; и появились гнойные раны жестокие и злокачественные на людях, имеющих клеймо зверя и поклоняющихся образу его.

І пішов перший Ангел і вилив свою чашу на землю, й страшні болючі хвороби обкидали тих людей, які позначені були печаткою звіра і вклонялись образу [29] його.

И второй вылил чашу свою в море: появилась кровь, словно мертвеца, и всё одушевлённое в море умерло.

Потім другий Ангел вилив чашу свою в море. І перетворилося воно на кров, як у мерця, й тоді все, що живе було в морі, загинуло.

И третий вылил чашу свою в реки и источники вод: и появилась кровь.

Тоді третій Ангел вилив чашу свою в річки й водні джерела, й перетворилися вони на кров.

И я услышал ангела вод, говорящего: Праведен Ты, Тот, Кто есть и Кто был, Свят Ты, что Ты так судил,

І почув я голос Ангела води, звернений до Бога: «Ти справедливий у вироках Своїх. Ти Той, Хто є і завжди був, — єдиний святий.

потому что они пролили кровь святых и пророков, и Ты дал им пить кровь. Они того достойны.

Бо пролили люди кров святих і пророків, отож дав Ти і їм крові напитися. Саме на це вони й заслуговують».

И я услышал жертвенник, говорящий: Да, Господи Боже Вседержитель, истинны и праведны суды Твои!

І почув я, як вівтар промовив: «Так, Господи Боже Всемогутній, Твій суд — праведний і справедливий».

И четвёртый вылил чашу свою на солнце: и дано было ему жечь людей огнем.

Тоді четвертий Ангел вилив чашу свою на сонце, й дано йому було спалювати людей у вогні.

И опалены были люди зноем великим и хулили имя Бога, имеющего власть над этими язвами, и не покаялись, чтобы воздать Ему славу.

І спека страшенна палила людей. Вони паплюжили ім’я Боже, у владі Якого були всі ті кари, але не покаялися й не прославили Його.

И пятый вылил чашу свою на престол зверя, и сделалось царство его мрачным, и кусали языки свои от боли.

Коли п’ятий Ангел вилив чашу свою на престол звіра, то затьмарилося царство його. Люди від болю кусали собі язики.

И хулили Бога небесного от страданий своих и от ран своих, и не покаялись в делах своих.

Вони проклинали Бога Небесного за біль й хвороби, але не покаялися у вчинках своїх.

И шестой вылил чашу свою на реку великую Евфрат, и высохла вода её, чтобы приготовлен был путь царям, которые — от востока солнца.

Тоді шостий Ангел вилив чашу свою у велику річку Євфрат, і вода в ній висохла. Тож відкрилася дорога царям зі сходу.

И я увидел выходящих из уст дракона, и из уст зверя и из уст лжепророка, трех духов нечистых словно лягушек.

І побачив я, як вийшли із уст змія, звіра і лжепророка три нечисті духи, немов жаби.

Ибо они — духи бесовские, творящие знамения; они выходят к царям всей вселенной, чтобы собрать их на сражение великого дня Бога Вседержителя.

Ці духи були демонами і вміли чинити дива. Вони пішли до царів усього світу, щоб зібрати їх разом на битву у Великий День Всемогутнього Бога.

Вот, иду как вор: блажен бодрствующий и хранящий одежды свои, чтобы не ходить ему нагим, и чтобы не видели срама его.

«Стережіться! Я з’явлюся несподівано, немов злодій. Щасливий той, хто в цей час не спить і має поруч одяг, щоб не голим вийти і щоб люди не бачили сорому його!»

И они собрали их на место, называемое по-еврейски Армагедон.

Отож зібрали нечисті духи царів у місці, яке гебрейською мовою називається Армаґеддон.

И седьмой вылил чашу свою на воздух: и исшел голос великий из храма от престола, говорящий: сбылось.

Коли сьомий Ангел вилив чашу свою у повітря, то гучний голос долинув з престолу, що у Храмі. Він сказав: «Збулося!»

И произошли молнии и голоса и громы, и землетрясение произошло великое, какого не бывало с тех пор, как человек — на земле, такое сильное, такое великое!

І засвітилися блискавки, почувся гуркіт, розлігся грім, і стався великий землетрус. Це був найстрашніший землетрус за всі часи, відколи людина з’явилася на землі.

И город великий распался на три части, и города народов пали. И Вавилон великий воспомянут был пред Богом, чтобы дать ему чашу вина ярости гнева Его.

Велике місто розкололося на три частини, і впали міста поганські. Бог не забув і про великий Вавилон, й дав йому випити чашу вина Свого страшного гніву.

И всякий остров убежал, и горы не были найдены.

Зникли всі острови й гори.

И град великий, весом словно с талант, падает с неба на людей; и хулили люди Бога за язву града, потому что крайне велика эта язва.

І величезний град, мов каменюки вагою приблизно в тридцять кілограмів,[30] падав на людей з неба, і вони проклинали Бога за цю кару, бо лихо то було страшне.

« 15 глава 17 глава »