Римлянам 1 глава

Послание к Римлянам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Пераклад Анатоля Клышкi

 
 

Я, Павел, раб Христа Иисуса, призван быть апостолом, избран возвещать Божье Евангелие,
 
Павел, раб Ісуса Хрыста; пакліканы Апостал, выбраны для дабравешчання Божага,

предсказанное в священных Писаниях пророками.
 
якое Ён раней абяцаў праз Сваіх прарокаў у святых Пісаннях,

Оно возвещает о Сыне Божьем: по плоти он потомок Давида,
 
пра Яго Сына, які нарадзіўся целам з патомства Давідавага

а что Он — Сын Божий, показало действие духа святости и воскресение из мертвых Господа нашего Иисуса Христа.
 
і адкрыўся Сынам Божым у сіле, паводле Духу святасці праз уваскрэсення мёртвых, пра Ісуса Хрыста, нашага Госпада,

От него мы приняли благодать и апостольство, чтобы во всех народах люди принимали веру в Него,
 
праз Якога мы атрымалі ласку і апостальства для паслушэнства веры ва ўсіх народах дзеля Яго імя,

в том числе и вы, кто призван Иисусом Христом.
 
між якіх і вы, пакліканыя Ісусам Хрыстом, —

Итак, я приветствую всех тех в Риме, кто возлюблен Богом, кто призван и свят: благодать и мир вам от Бога, Отца нашего, и Господа Иисуса Христа.
 
усім, хто ў Рыме, улюбёным Божым, пакліканым святым, — ласка вам і мір ад Бога, нашага Бацькі, і Госпада Ісуса Хрыста.

Прежде всего благодарю Бога моего через Иисуса Христа за всех вас, ведь вера ваша известна по всему миру.
 
Перш за ўсё дзякую майму Богу праз Ісуса Хрыста за ўсіх вас, таму што ваша вера абвяшчаецца ва ўсім свеце.

Я служу Богу всем своим духом ради Евангелия Его Сына, и Он мне Свидетель: я непрестанно помню о вас
 
Бо сведка мне Бог, Якому служу сваім духам у дабравешчанні Яго Сына, як я безупынна ўспамінаю вас,

и в моих молитвах всегда прошу, чтобы было мне дано вас благополучно посетить, если Богу это угодно.
 
заўсёды просячы ў маіх малітвах, ці не ўдасца мне неяк цяпер нарэшце воляю Божаю прыйсці да вас.

Стремлюсь повидаться с вами и поделиться духовным даром, чтобы вас укрепить,
 
Бо я прагну ўбачыць вас, каб перадаць вам нейкі духоўны дар дзеля вашага ўмацавання,

а точнее — чтобы нам взаимно утешиться верой: мне вашей, а вам — моей.
 
гэта значыць, каб разам з вамі суцешыцца агульнаю вераю, вашаю і маёю.

Не стану скрывать от вас, братья: вот уже сколько раз хотел я отправиться к вам, чтобы увидеть плоды своего служения у вас, как и у других народов. Но еще остаются к тому препятствия.
 
І я не хачу, каб вы не ведалі, браты, што я шмат разоў намерваўся прыйсці да вас, (але я дагэтуль сустракаў перашкоды), каб мець нейкі плод і ў вас, які ў астатніх народаў.

А я в долгу перед эллинами и варварами, перед мудрецами и невеждами,
 
Даўжнік я і элінам, і варварам, і мудрым, і неразумным.

и, конечно же, очень бы желал проповедовать Евангелие и вам — тем, кто в Риме.
 
Дык, што да мяне, то я гатовы дабравесціць і вам, якія ў Рыме.

А Евангелия я не стыжусь, в нем — сила Божья во спасение всякому верующему, сперва иудею, а потом и язычнику.
 
Бо я не саромеюся дабравесця [Хрыстовага], бо яно ёсць сіла Божая да выратавання кожнаму верніку, і іудзею, па-першае, і эліну.

В Евангелии открывается праведность Бога — от веры и ради веры! — как и написано: «праведный жив будет верой».
 
Бо ў ім адкрываецца з веры ў веру праведнасць Божая, як напісана: «А праведны будзе жыць вераю».

Это ведь очевидно: люди попирают истину нечестием, но Бог с небес покарает всякое людское нечестие и неправду.
 
Бо адкрываецца з неба гнеў Божы на ўсялякую бязбожнасць і няправеднасць людзей, што заглушаюць праўду няправеднасцю.

Людям известно всё, что только может быть известно о Боге, ведь Он сам это им открыл.
 
бо тое, што вядома пра Бога, яўна для іх, бо ім Бог выявіў гэта.

А что невидимо — как Его вечная сила и божественность, — то от создания мира открывается человеку в размышлении о сотворенном Богом мире. Так что нет у людей оправдания:
 
Бо Яго нябачнае — і Яго вечная сіла і Боскасць — ясна відаць ад стварэння свету праз разважанне над тварэннямі, так што няма ім выбачэння,

познав Бога, они не воздали Ему как Богу славу и благодарность, но предались пустым рассуждениям, их неразумные сердца погрузились во мрак.
 
таму што, спазнаўшы Бога, яны Яго як Бога не праславілі і не падзякавалі Яму, а сталі марнымі ў сваіх разважаннях, і запамарочылася іх нецямлівае сэрца.

Называя себя мудрецами, они поглупели,
 
Сцвярджаючы, што яны мудрыя, яны падурнелі,

славу нетленного Бога променяли на идолов в виде тленных людей, птиц, зверей и пресмыкающихся.
 
і памянялі славу нятленнага Бога на падабенства вобраза тленнага чалавека, птушак, чатырохногіх і паўзуноў.

Потому и Бог позволил им оставаться в нечистоте, такой желанной для них, и они сами оскверняли собственные тела.
 
Таму Бог перадаў іх у пажадлівасці іх сэрцаў нечысціні, так што яны апаганьваюць свае целы між сабою;

Они променяли истину Божью на ложь, они поклонялись и служили сотворенным вещам вместо Творца — благословен Он вовеки, аминь!
 
яны замянілі Божую праўду маною і пакланіліся і служылі стварэнню замест Творцы, Які добраславёны навекі, амін.

Из-за этого Бог оставил их на волю постыдных страстей. Их женщины ударились в разврат, к тому же противоестественный,
 
З-за гэтага Бог перадаў іх ганебным пажадлівасцям: бо і іх жанчыны перамянілі натуральныя зносіны на ненатуральныя;

и точно так же мужчины ложились уже не с женщинами, их страстно тянет друг ко другу. Мужчины вступали в позорную связь с мужчинами — так они сами заслуженно наказывали себя за отступничество.
 
а гэтак і мужчыны, пакінуўшы натуральныя зносіны з жанчынаю, распаліліся ў сваёй пажадлівасці адзін да аднаго, мужчыны з мужчынамі, чынячы сорам і атрымліваючы ў саміх сабе належную адплату за сваю аблуду.

Они не видели пользы в познании Бога — и Бог позволил им творить непотребства, каких они сами безрассудно пожелали.
 
І як яны не ўважалі за патрэбнае мець Бога ў пазнанні, Бог перадаў іх перакручанаму розуму — чыніць непрыстойнае;

Вот что у них в изобилии: всякая неправда, злодейство, жадность и порок, зависть, убийство, вражда, ложь, коварство и сплетня,
 
яны напоўненыя ўсялякай няправеднасцю, подласцю, хцівасцю, зласлівасцю, поўныя зайздрасці, забойства, сваркі, ашуканства, благіх звычаяў, нашэптванняў,

ругань, богохульство, гордость и надменность. В злых делах они изобретательны, родителям непокорны;
 
паклёпнікі, боганенавіснікі, крыўдзіцелі, ганарліўцы, самахвалы, выдумшчыкі ліхога, непаслухмяныя бацькам,

они неразумны, ненадежны, безжалостны и беспощадны.
 
неразумныя, падступныя, непрыязныя, неміласэрныя,

Зная, что такие дела достойны смертного приговора от Бога, они не только сами так поступают, но и других подговаривают.
 
якія, пазнаўшы праведны суд Божы1 — што тыя, хто робіць такое, вартыя смерці — не толькі гэта чыняць, але і ўхваляюць тых, хто гэта робіць.

Примечания:

 
 
Пераклад Анатоля Клышкi
32 1: Або: праведнае патрабаванне.
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.