2 Коринфянам 1 глава

Второе послание к Коринфянам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Пераклад Сабілы і Малахава

 
 

Павел, по воле Божьей апостол Иисуса Христа, и брат Тимофей пишут Божьей церкви, находящейся в Коринфе, и всем в провинции Ахайя, кто принадлежит к святому Божьему народу:
 
Павал, Апостал Ісуса Хрыста па волі Бога, і Цімахвей брат царкве Бога, якая знаходзіцца ў Карыньце, са ўсімі сьвятымі, што знаходзяцца па ўсёй Ахайі:

благодать вам и мир от Бога, Отца нашего, и Господа Иисуса Христа.
 
Багадаць вам і мір ад Бога Бацькі нашага і Госпада Ісуса Хрыста.

Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа — милосердный Бог, дающий нам всякое утешение Отец.
 
Багаславёны Бог і Бацька Госпада нашага Ісуса Хрыста, Бацька міласэрнасьці і Бог усякага суцяшэньня,

Он утешает нас во всех скорбях, чтобы и мы могли утешать всех скорбящих, когда сами получаем утешение от Бога.
 
Які суцяшае нас у кожным нашым горы, каб мы маглі суцяшаць тых, што знаходзяцца ва ўсякім горы, тым суцяшэньнем, якім Бог суцяшае нас саміх!

И чем больше наши страдания за Христа, тем больше утешение, которое мы получаем через Христа.
 
Бо паколькі памнажаюцца пакуты Хрыста ў нас, пастолькі памнажаецца і суцяшэньне нашае цераз Хрыста.

Что мы страдаем — это для вашего утешения и спасения, а что утешаемся — это чтобы и вы, терпеливо перенося страдания, подобные нашим, тоже получили утешение.
 
Калі ж мы церпім уціск, дык дзеля вашага суцяшэньня і выратаваньня, якое адбываецца цераз ператрываньне тых жа пакутаў, якія і мы трываем. Калі мы суцяшаемы, дык дзеля вашага суцяшэньня і збаўленьня. І надзея нашая на вас цьвёрдая,

Мы крепко надеемся на вас и знаем, что едины с вами как в страданиях, так и в утешении.
 
ведаючы, што вы зьяўляецеся ўдзельнікамі як у пакутах (нашых), так і ў суцяшэньні.

Не хотим оставлять вас в неведении, братья, о той скорби, которая нас постигла в провинции Асия: на нас легла безмерная тяжесть, свыше сил, так что мы и остаться в живых уже не надеялись.
 
Бо ня хочам, каб вы ня ведалі, браты, пра нашае гора, якое здарылася з намі ў Азіі, таму што прыгнечаны мы былí звыш меры (і) звыш сілы, так што мы нават згубілі надзею выжыць.

Сами себя мы считали приговоренными к смерти и полагались уже не на себя, но на Бога, Который и мертвых воскрешает.
 
Але (мы) самі ў сабе мелі прысуд сьмерці, каб спадзявацца (нам) ня на сябе, але на Бога, Які ўваскрашае мёртвых,

Это Он избавил нас от столь близкой смерти — избавит и впредь! Что Он избавит — на то вся наша надежда,
 
Які збавіў нас ад гэткай (жахлівай) сьмерці і (далей) збаўляе, на Якога спадзяёмся, што і яшчэ збавіць

и вы присоединяйтесь к молитве за нас. По молитвам многих людей нам была дарована милость, и пусть еще больше людей благодарят Его за это!
 
і пры спрыяльнай вашай малітве за нас, каб праз (малітвы) многіх аб дару нам, многія атрымалі падставу быць удзячнымі за нас.

Вот чем можем похвалиться, и порукой в том наша совесть: в этом мире, а прежде всего по отношению к вам, мы вели себя с простотой и искренностью пред Богом, следуя не человеческой мудрости, а Божьей благодати.
 
Бо пахвала нашая ёсьць у тым, аб чым сьведчыць (і) сумленьне нашае, што мы жылí ў сьвеце гэтым, асабліва ж у вас, у прастаце і шчырасьці Божай, (кіруючыся) ня мудрасьцяй плоцкай, але Багадацьцю Божай.

В наших письмах нет ничего недоступного для чтения или понимания, и я надеюсь, что вы всё поймете до конца.
 
Таму што мы пішам да вас ня нейкім іншасказаньнем, але тое, што вы чытаеце ці нават разумееце; спадзяюся ж, што і да канца зразумееце,

Да ведь отчасти вы уже нас понимаете, и в день пришествия Господа нашего Иисуса вы будете хвалиться нами, а мы — вами.
 
як вы часткова і зразумелі нас, што мы зьяўляемся пахвалой вашай, як і вы — нашай у дзень Госпада Ісуса.

В этом я уверен, и потому собирался прийти к вам еще раньше, чтобы дважды обрадовать вас своим приходом.
 
З гэткай упэўненасьцяй хацеў я прыйсьці да вас (яшчэ) раней, каб вы ў другі раз атрымалі (гэткую) Багадаць;

Я хотел сначала побывать у вас по дороге в Македонию, из Македонии снова вернуться к вам, а от вас уже отбыть в Иудею.
 
і праз вас прайсьці ў Македонію, ды ізноў із Македоніі прыйсьці да вас, і ад вас быць праведзеным у Юдэю.

Так я и собирался поступить, но вышло иначе — не из-за моего непостоянства. Разве я, как бывает у людей, сам не знаю, чего хочу, и выходит у меня то «да, да», то «нет, нет»?
 
Дык прымаючы гэткі намер, няўжо я тады выявіў лёгкадумнасьць? Ці тое, што я рашаю, рашаю па плоці, так што ў мяне бывае (адначасна) то «так, так», то «не, не»?

Бог — верный свидетель, что мы не говорим вам то «да», то «нет».
 
Верны ж Бог, што слова нашае да вас ня было то «так», то «не».

Мы вместе с Сильваном и Тимофеем возвестили вам о Божьем Сыне Иисусе Христе, и Он не менял «да» на «нет». В Нем только «да»!
 
Таму што Божы Сын, Ісус Хрыстос, Які быў прапаведаны намі сярод вас, (і) мной і Сілуанам, і Цімахвеям, ня быў то «так», то «не», але ў Ім было (толькі) «так».

В Нем «да» — всему, что было обещано Богом. Потому и мы через Него отвечаем «Аминь», прославляя Бога.
 
Бо ўсе абяцаньні Бога ў Ім «так» і ў Ім «амін», — на славу Богу цераз нас.

А Бог укрепляет нас с вами во Христе, Он отметил вас
 
Той жа, Хто ўмацоўвае нас з вамі ў Хрысьце і памазаў нас (ёсьць) Бог,

печатью помазания и вложил в сердца Духа как залог обещанных даров.
 
Які і паклаў на нас (Сваю) пячатку і даў (нам) задатак Духа ў сэрцы нашыя.

И я призываю в свидетели Бога и ручаюсь собственной душой: я не прибыл до сих пор в Коринф лишь потому, что пожалел вас.
 
Я ж заклікаю Бога ў сьведкі на маю душу́, што, шкадуючы вас, я дагэтуль ня прыйшоў у Карынт.

В том, что касается веры, мы не собираемся быть вашими начальниками, пусть лучше наш совместный труд будет вам в радость — а в вере вы тверды.
 
Ня таму, што мы пануем над верай вашай, але спрыяем вам у радасьці вашай; бо ў веры вы стаіце́ цьвёрда.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.