Римлянам 1 глава

Послание к Римлянам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Переклад Хоменка

Я, Павел, раб Христа Иисуса, призван быть апостолом, избран возвещать Божье Евангелие,

Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний апостол, вибраний для Євангелії Божої,

предсказанное в священных Писаниях пророками.

яку Бог наперед був обіцяв через своїх пророків у Святих Писаннях

Оно возвещает о Сыне Божьем: по плоти он потомок Давида,

про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида,

а что Он — Сын Божий, показало действие духа святости и воскресение из мертвых Господа нашего Иисуса Христа.

установленого сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння мертвих, — про Ісуса Христа, Господа нашого,

От него мы приняли благодать и апостольство, чтобы во всех народах люди принимали веру в Него,

через якого ми одержали ласку й апостольство на послух віри між усіма народами на прославу його імени,

в том числе и вы, кто призван Иисусом Христом.

між якими й ви — покликані Ісуса Христа;

Итак, я приветствую всех тех в Риме, кто возлюблен Богом, кто призван и свят: благодать и мир вам от Бога, Отца нашего, и Господа Иисуса Христа.

усім, що в Римі, Божим улюбленим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

Прежде всего благодарю Бога моего через Иисуса Христа за всех вас, ведь вера ваша известна по всему миру.

Насамперед дякую Богові моєму, через Ісуса Христа, за всіх вас, що віра ваша славиться по всьому світі.

Я служу Богу всем своим духом ради Евангелия Его Сына, и Он мне Свидетель: я непрестанно помню о вас

Свідок бо мені Бог, якому я служу духом моїм, благовістуючи його Сина, що я безперестанно згадую про вас

и в моих молитвах всегда прошу, чтобы было мне дано вас благополучно посетить, если Богу это угодно.

і завжди прошу в моїх молитвах, чи врешті-решт пощастить мені, з волі Божої, прийти до вас;

Стремлюсь повидаться с вами и поделиться духовным даром, чтобы вас укрепить,

бо прагну вас бачити, щоб поділитися з вами якимнебудь духовним даром, щоб вас зміцнити,

а точнее — чтобы нам взаимно утешиться верой: мне вашей, а вам — моей.

тобто підбадьоритись разом, між вами, спільною вірою, вашою і моєю.

Не стану скрывать от вас, братья: вот уже сколько раз хотел я отправиться к вам, чтобы увидеть плоды своего служения у вас, как и у других народов. Но еще остаются к тому препятствия.

Не хочу я, брати, від вас таїти, що я часто мав намір прийти до вас, — та досі завжди мені щось ставало на перешкоді, — щоб мати якийнебудь плід і між вами, як і між іншими народами.

А я в долгу перед эллинами и варварами, перед мудрецами и невеждами,

Я почуваю себе боржником перед греками і чужинцями, розумними і неуками:

и, конечно же, очень бы желал проповедовать Евангелие и вам — тем, кто в Риме.

тож, щодо мене, я готовий і вам, що мешкаєте в Римі, проповідувати Євангелію.

А Евангелия я не стыжусь, в нем — сила Божья во спасение всякому верующему, сперва иудею, а потом и язычнику.

Бо я не соромлюся Євангелії: вона бо — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує: перше юдеєві, а потім грекові, —

В Евангелии открывается праведность Бога — от веры и ради веры! — как и написано: «праведный жив будет верой».

справедливість бо Божа об'являється в ній з віри у віру, як написано: «Праведник з віри буде жити.»

Это ведь очевидно: люди попирают истину нечестием, но Бог с небес покарает всякое людское нечестие и неправду.

Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду спиняють несправедливістю;

Людям известно всё, что только может быть известно о Боге, ведь Он сам это им открыл.

тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об'явив;

А что невидимо — как Его вечная сила и божественность, — то от создания мира открывается человеку в размышлении о сотворенном Богом мире. Так что нет у людей оправдания:

невидиме ж його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання.

познав Бога, они не воздали Ему как Богу славу и благодарность, но предались пустым рассуждениям, их неразумные сердца погрузились во мрак.

Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували, але осуєтились у своїх мудруваннях, і притемнилося їхнє нерозумне серце.

Называя себя мудрецами, они поглупели,

Заявляючи, що вони мудрі, стали дурними

славу нетленного Бога променяли на идолов в виде тленных людей, птиц, зверей и пресмыкающихся.

і проміняли славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, четвероногих і гадів.

Потому и Бог позволил им оставаться в нечистоте, такой желанной для них, и они сами оскверняли собственные тела.

Тому й передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою.

Они променяли истину Божью на ложь, они поклонялись и служили сотворенным вещам вместо Творца — благословен Он вовеки, аминь!

Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь.

Из-за этого Бог оставил их на волю постыдных страстей. Их женщины ударились в разврат, к тому же противоестественный,

За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні;

и точно так же мужчины ложились уже не с женщинами, их страстно тянет друг ко другу. Мужчины вступали в позорную связь с мужчинами — так они сами заслуженно наказывали себя за отступничество.

так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.

Они не видели пользы в познании Бога — и Бог позволил им творить непотребства, каких они сами безрассудно пожелали.

І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще:

Вот что у них в изобилии: всякая неправда, злодейство, жадность и порок, зависть, убийство, вражда, ложь, коварство и сплетня,

вони — сповнені всякої неправости, лукавства, захланности, злоби, повні заздрости, убивства, колотнечі, підступу, злоби;

ругань, богохульство, гордость и надменность. В злых делах они изобретательны, родителям непокорны;

вони — обмовники, наклепники, богоненавидники, зухвальці, горді, хвальки, винахідники зла, неслухняні батькам,

они неразумны, ненадежны, безжалостны и беспощадны.

нерозумні, зрадливі, безсердечні, немилосердні.

Зная, что такие дела достойны смертного приговора от Бога, они не только сами так поступают, но и других подговаривают.

Вони, хоч спізнали Божий присуд, що, хто таке чинить, заслугує на смерть, не тільки це роблять, але й схвалюють це в тих, що таке чинять.

« 1 глава 2 глава »