Римлянам 1 глава

Послание к Римлянам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Сучасний переклад

Я, Павел, раб Христа Иисуса, призван быть апостолом, избран возвещать Божье Евангелие,

1-2 Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний Богом апостол, вибраний для того, щоб нести людям Добру Звістку Божу. Про неї ще раніше сповіщали пороки у Святому Писанні.

предсказанное в священных Писаниях пророками.

Оно возвещает о Сыне Божьем: по плоти он потомок Давида,

3-4 Ця Добра Звістка — про Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа. Як людина Він походив з роду Давидового, але Духом Святим,[1] був проголошений могутнім Сином Божим завдяки воскресінню з мертвих.

а что Он — Сын Божий, показало действие духа святости и воскресение из мертвых Господа нашего Иисуса Христа.

От него мы приняли благодать и апостольство, чтобы во всех народах люди принимали веру в Него,

Від Нього я одержав велику благодать бути апостолом, щоб принести в ім’я Христа всім неюдеям смирення, народжене вірою.

в том числе и вы, кто призван Иисусом Христом.

Серед цих народів і ви, римляни, також покликані Богом належати Ісусу Христу.

Итак, я приветствую всех тех в Риме, кто возлюблен Богом, кто призван и свят: благодать и мир вам от Бога, Отца нашего, и Господа Иисуса Христа.

Звертаюсь я до всіх вас, хто живе в Римі, кого Бог любить і покликав бути святим народом Божим. Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа!

Прежде всего благодарю Бога моего через Иисуса Христа за всех вас, ведь вера ваша известна по всему миру.

Насамперед, я дякую моєму Богу через Ісуса Христа за вас усіх, бо люди всього світу говорять про вашу віру.

Я служу Богу всем своим духом ради Евангелия Его Сына, и Он мне Свидетель: я непрестанно помню о вас

9-10 Богу я служу всім своїм серцем і несу людям Добру Звістку про Його Сина. Бог — свідок мені в тому, що я постійно пам’ятаю вас. У своїх молитвах я завжди прошу Бога, щоб Він дозволив мені прийти до вас.

и в моих молитвах всегда прошу, чтобы было мне дано вас благополучно посетить, если Богу это угодно.

Стремлюсь повидаться с вами и поделиться духовным даром, чтобы вас укрепить,

Бо прагну я вас побачити, щоб розділити з вами той духовний дар, що надасть вам сили.

а точнее — чтобы нам взаимно утешиться верой: мне вашей, а вам — моей.

Я маю на увазі те, що коли ми будемо разом, то зможемо підбадьорити одне одного через нашу віру: ви допоможете мені, а я допоможу вам.

Не стану скрывать от вас, братья: вот уже сколько раз хотел я отправиться к вам, чтобы увидеть плоды своего служения у вас, как и у других народов. Но еще остаются к тому препятствия.

Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що багато разів я збирався до вас, щоб зібрати гарний урожай також серед вас, так само, як я вже зібрав серед інших народів, та на моєму шляху завжди вставали якісь перешкоди.

А я в долгу перед эллинами и варварами, перед мудрецами и невеждами,

Я боржник перед усіма народами: як перед греками, так і перед варварами, як перед ученими, так і перед неосвіченими.

и, конечно же, очень бы желал проповедовать Евангелие и вам — тем, кто в Риме.

Ось чому я прагну проповідувати Добру Звістку і вам, хто живе в Римі.

А Евангелия я не стыжусь, в нем — сила Божья во спасение всякому верующему, сперва иудею, а потом и язычнику.

І не соромлюся я Євангелії, бо це сила Божа для спасіння всіх віруючих — спершу юдеїв, а тоді й поган.

В Евангелии открывается праведность Бога — от веры и ради веры! — как и написано: «праведный жив будет верой».

Бо Добра Звістка відкриває праведність Божу, яка ґрунтується на вірі — з самого початку й до кінця. Про це сказано у Святому Писанні: «Праведний вірою житиме».

Это ведь очевидно: люди попирают истину нечестием, но Бог с небес покарает всякое людское нечестие и неправду.

Гнів Божий сходить з Неба на все лихе й неправедне, що чинять люди. Своєю неправедністю вони пригнічують істину.

Людям известно всё, что только может быть известно о Боге, ведь Он сам это им открыл.

Бог гнівається на них, бо все, що може бути відоме про Бога, досконально ясно, тому що Він зробив це ясним для людей.

А что невидимо — как Его вечная сила и божественность, — то от создания мира открывается человеку в размышлении о сотворенном Богом мире. Так что нет у людей оправдания:

20-21 Від створення світу для людей стали ясними і зрозумілими Його незримі властивості — вічна сила Його і божественність. Це видно по тому, що Бог здійснив. Отже, немає людям виправдання за гріхи їхні, бо навіть знаючи Бога, вони не дякували й не прославляли Його. Вони знікчемніли думками своїми, а їхні нерозумні серця затьмарилися.

познав Бога, они не воздали Ему как Богу славу и благодарность, но предались пустым рассуждениям, их неразумные сердца погрузились во мрак.

Называя себя мудрецами, они поглупели,

Хоча й назвали вони себе мудрими, та стали нерозумними.

славу нетленного Бога променяли на идолов в виде тленных людей, птиц, зверей и пресмыкающихся.

Вони проміняли Славу невмирущого Бога на вигадані образи, подібні до смертних людей, птахів, тварин і гадів.

Потому и Бог позволил им оставаться в нечистоте, такой желанной для них, и они сами оскверняли собственные тела.

Через те Бог віддав їх розпусті разом з гріховними прагненнями їхніх сердець. Він дозволив їм оскверняти свої тіла одне з одним.

Они променяли истину Божью на ложь, они поклонялись и служили сотворенным вещам вместо Творца — благословен Он вовеки, аминь!

Вони проміняли істину про Бога на брехню, оскільки поклонялись і служили радше творінням, аніж Творцю, благословенному в віках. Амінь.

Из-за этого Бог оставил их на волю постыдных страстей. Их женщины ударились в разврат, к тому же противоестественный,

Отож Бог полишив тих людей, віддавши їх ганебним пристрастям: жінки проміняли природні статеві стосунки на протиприродні.

и точно так же мужчины ложились уже не с женщинами, их страстно тянет друг ко другу. Мужчины вступали в позорную связь с мужчинами — так они сами заслуженно наказывали себя за отступничество.

Так само і чоловіки залишили природні статеві стосунки з жінками й запалилися безсоромною пожадливістю одне до одного. Вони почали чинити сором поміж собою, і за те прийняли покарання, яке заслужили за свої збочення.

Они не видели пользы в познании Бога — и Бог позволил им творить непотребства, каких они сами безрассудно пожелали.

Вони не вважали за потрібне визнавати Бога, тож Він віддав їх їхньому ж збоченому розуму, щоб чинили вони те, що не годиться робити.

Вот что у них в изобилии: всякая неправда, злодейство, жадность и порок, зависть, убийство, вражда, ложь, коварство и сплетня,

Ці люди сповнені всілякого гріха, злоби, себелюбства, скнарості, заздрощів, вбивства, розбрату, облуди й лихих думок про інших. Вони поширюють плітки,

ругань, богохульство, гордость и надменность. В злых делах они изобретательны, родителям непокорны;

зводять наклепи, ненавидять Бога. Вони брутальні й самовпевнені, вихваляються перед іншими, вигадують, як вчинити зло, і не шанують своїх батьків.

они неразумны, ненадежны, безжалостны и беспощадны.

Це нерозумні люди, котрі ніколи не виконують обіцянок; вони недобрі й немилосердні.

Зная, что такие дела достойны смертного приговора от Бога, они не только сами так поступают, но и других подговаривают.

Навіть знаючи праведний Наказ Божий, що кожен, хто чинить таке, заслуговує на смерть, вони не лише чинять так, а й схвалюють вчинки подібних до себе.

« 1 глава 2 глава »