Римлянам 1 глава

Послание к Римлянам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Українська Біблія. Турконяк

Я, Павел, раб Христа Иисуса, призван быть апостолом, избран возвещать Божье Евангелие,

Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для Божого Євангелія, [1]

предсказанное в священных Писаниях пророками.

яке Він заздалегідь пообіцяв через Своїх пророків у Святих Писаннях,

Оно возвещает о Сыне Божьем: по плоти он потомок Давида,

про Свого Сина, Який тілом був нащадком Давида

а что Он — Сын Божий, показало действие духа святости и воскресение из мертвых Господа нашего Иисуса Христа.

і настановлений Сином Божим у силі, за Духом Святості, через воскресіння з мертвих — про Ісуса Христа, Господа нашого,

От него мы приняли благодать и апостольство, чтобы во всех народах люди принимали веру в Него,

через Якого ми прийняли благодать і апостольство, щоби через Його Ім’я були послушні вірі всі народи,

в том числе и вы, кто призван Иисусом Христом.

між якими і ви, покликані Ісуса Христа, —

Итак, я приветствую всех тех в Риме, кто возлюблен Богом, кто призван и свят: благодать и мир вам от Бога, Отца нашего, и Господа Иисуса Христа.

усім, хто в Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать і мир вам від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа!

Прежде всего благодарю Бога моего через Иисуса Христа за всех вас, ведь вера ваша известна по всему миру.

Насамперед дякую моєму Богові через Ісуса Христа за всіх вас, що ваша віра звіщається в усьому світі.

Я служу Богу всем своим духом ради Евангелия Его Сына, и Он мне Свидетель: я непрестанно помню о вас

І свідком мені є Бог, Якому служу своїм духом у Євангелії Його Сина, що завжди про вас пам’ятаю,

и в моих молитвах всегда прошу, чтобы было мне дано вас благополучно посетить, если Богу это угодно.

постійно прошу у своїх молитвах, щоб колись вдалося, з Божої волі, відвідати вас.

Стремлюсь повидаться с вами и поделиться духовным даром, чтобы вас укрепить,

Прагну побачити вас, щоби передати вам якийсь духовний дар для вашого зміцнення;

а точнее — чтобы нам взаимно утешиться верой: мне вашей, а вам — моей.

тобто разом з вами втішитися спільною вірою — вашою і моєю.

Не стану скрывать от вас, братья: вот уже сколько раз хотел я отправиться к вам, чтобы увидеть плоды своего служения у вас, как и у других народов. Но еще остаются к тому препятствия.

Не хочу, брати, щоб ви не знали того, як часто я бажав, аби мати якийсь плід і серед вас, як і серед інших язичників, прийти до вас, але все щось перешкоджало — аж до сьогодні.

А я в долгу перед эллинами и варварами, перед мудрецами и невеждами,

Я боржник перед греками і варварами, мудрими і немудрими;

и, конечно же, очень бы желал проповедовать Евангелие и вам — тем, кто в Риме.

тому, щодо мене, то я готовий і вам, які в Римі, звістити Євангеліє.

А Евангелия я не стыжусь, в нем — сила Божья во спасение всякому верующему, сперва иудею, а потом и язычнику.

Адже я не соромлюся Радісної Звістки [Христа], тому що вона — Божа сила на спасіння кожному, хто вірить: перше — юдеєві, а тоді — грекові.

В Евангелии открывается праведность Бога — от веры и ради веры! — как и написано: «праведный жив будет верой».

Адже праведність Божа відкривається в ній з віри у віру, як написано: А праведний вірою житиме.

Это ведь очевидно: люди попирают истину нечестием, но Бог с небес покарает всякое людское нечестие и неправду.

Оскільки гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність і неправедність людей, які правду стримують неправедністю;

Людям известно всё, что только может быть известно о Боге, ведь Он сам это им открыл.

адже те, що можна знати про Бога, відоме їм, тому що Бог їм відкрив.

А что невидимо — как Его вечная сила и божественность, — то от создания мира открывается человеку в размышлении о сотворенном Богом мире. Так что нет у людей оправдания:

Тож Його невидиме — Його вічна сила і Божественність — від створення світу через творіння стає зрозумілим. Так що немає їм виправдання.

познав Бога, они не воздали Ему как Богу славу и благодарность, но предались пустым рассуждениям, их неразумные сердца погрузились во мрак.

Адже пізнавши Бога, вони не прославили Його як Бога, не подякували Йому. Але їхні думки стали нікчемними, а нерозумні їхні серця — оповиті темрявою.

Называя себя мудрецами, они поглупели,

Називаючи себе мудрими, вони стали нерозумними,

славу нетленного Бога променяли на идолов в виде тленных людей, птиц, зверей и пресмыкающихся.

і славу нетлінного Бога вони замінили подобою тлінної людини, птахів, чотириногих і плазунів.

Потому и Бог позволил им оставаться в нечистоте, такой желанной для них, и они сами оскверняли собственные тела.

Тому Бог через пожадання їхніх сердець віддав їх нечистоті, щоб вони самі між собою безчестили свої тіла.

Они променяли истину Божью на ложь, они поклонялись и служили сотворенным вещам вместо Творца — благословен Он вовеки, аминь!

Вони замінили Божу істину на неправду, поклонялися і служили творінню більше, ніж Творцеві, Який є благословенний навіки! Амінь [2].

Из-за этого Бог оставил их на волю постыдных страстей. Их женщины ударились в разврат, к тому же противоестественный,

Тому Бог віддав їх ганебним пристрастям: їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне;

и точно так же мужчины ложились уже не с женщинами, их страстно тянет друг ко другу. Мужчины вступали в позорную связь с мужчинами — так они сами заслуженно наказывали себя за отступничество.

так само й чоловіки, залишивши природне єднання з жінкою, розпалилися своєю пристрастю один до одного; чоловіки із чоловіками роблять ганьбу і самі в собі пожинають належну відплату за свій блуд.

Они не видели пользы в познании Бога — и Бог позволил им творить непотребства, каких они сами безрассудно пожелали.

Оскільки вони вважали за непотрібне пізнати Бога, то видав їх Бог їхньому перекрученому розумові, щоби чинили те, чого не личить.

Вот что у них в изобилии: всякая неправда, злодейство, жадность и порок, зависть, убийство, вражда, ложь, коварство и сплетня,

Вони сповнені всякої неправди, лукавства, зажерливості, злоби; повні заздрості, вбивства, суперечок, підступу, поганих звичок, пліткарства;

ругань, богохульство, гордость и надменность. В злых делах они изобретательны, родителям непокорны;

вони наклепники, богоненависники, напасники, зухвалі, горді, хвалькуваті, винахідники зла, непокірні батькам,

они неразумны, ненадежны, безжалостны и беспощадны.

нерозумні, зрадливі, безсердечні, [непримиренні], немилосердні.

Зная, что такие дела достойны смертного приговора от Бога, они не только сами так поступают, но и других подговаривают.

Вони, знаючи про суд Божий, що ті, хто таке коїть, варті смерті, не тільки продовжують це робити, але й схвалюють інших, які таке чинять.

« 1 глава 2 глава »