2 Коринфянам 1 глава

Второе послание к Коринфянам святого апостола Павла
Перевод Десницкого → Українська Біблія. Турконяк

Павел, по воле Божьей апостол Иисуса Христа, и брат Тимофей пишут Божьей церкви, находящейся в Коринфе, и всем в провинции Ахайя, кто принадлежит к святому Божьему народу:

Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій — до Божої Церкви в Коринті з усіма святими, які в усій Ахаї:

благодать вам и мир от Бога, Отца нашего, и Господа Иисуса Христа.

благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа — милосердный Бог, дающий нам всякое утешение Отец.

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи,

Он утешает нас во всех скорбях, чтобы и мы могли утешать всех скорбящих, когда сами получаем утешение от Бога.

Який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішати тих, хто перебуває у різних скорботах, утіхою, якою Бог потішає нас самих.

И чем больше наши страдания за Христа, тем больше утешение, которое мы получаем через Христа.

Наскільки в нас множаться страждання Христа, настільки через Христа множиться і наша втіха.

Что мы страдаем — это для вашего утешения и спасения, а что утешаемся — это чтобы и вы, терпеливо перенося страдания, подобные нашим, тоже получили утешение.

Якщо терпимо, то це для вашої втіхи та спасіння; коли втішаємося, то це для вашої втіхи [та спасіння], що дає вам силу терпеливо переносити ті страждання, які й ми переносимо.

Мы крепко надеемся на вас и знаем, что едины с вами как в страданиях, так и в утешении.

І наша надія щодо вас певна, бо знаємо, що ви є нашими співучасниками як у стражданнях, так і в радощах.

Не хотим оставлять вас в неведении, братья, о той скорби, которая нас постигла в провинции Асия: на нас легла безмерная тяжесть, свыше сил, так что мы и остаться в живых уже не надеялись.

Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наші труднощі, що трапилися [з нами] в Азії, бо нам було надзвичайно важко, понад силу, так що й не надіялися вже жити.

Сами себя мы считали приговоренными к смерти и полагались уже не на себя, но на Бога, Который и мертвых воскрешает.

Але самі в собі ми мали присуд смерті, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, Який воскрешає мертвих,

Это Он избавил нас от столь близкой смерти — избавит и впредь! Что Он избавит — на то вся наша надежда,

Який і визволив нас від такої смерті, і визволить; на Нього ми надіємося, що й надалі визволятиме,

и вы присоединяйтесь к молитве за нас. По молитвам многих людей нам была дарована милость, и пусть еще больше людей благодарят Его за это!

через сприяння вашої молитви за нас, щоби за дар, одержаний нами від багатьох, багато хто дякував за нас.

Вот чем можем похвалиться, и порукой в том наша совесть: в этом мире, а прежде всего по отношению к вам, мы вели себя с простотой и искренностью пред Богом, следуя не человеческой мудрости, а Божьей благодати.

Наша похвала така: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, — особливо серед вас, — у простоті та Божій чистоті, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті.

В наших письмах нет ничего недоступного для чтения или понимания, и я надеюсь, что вы всё поймете до конца.

І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте; і я сподіваюся, що повністю зрозумієте,

Да ведь отчасти вы уже нас понимаете, и в день пришествия Господа нашего Иисуса вы будете хвалиться нами, а мы — вами.

як частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас, у день Господа нашого Ісуса.

В этом я уверен, и потому собирался прийти к вам еще раньше, чтобы дважды обрадовать вас своим приходом.

Із цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб ви вдруге мали благодать,

Я хотел сначала побывать у вас по дороге в Македонию, из Македонии снова вернуться к вам, а от вас уже отбыть в Иудею.

а від вас піти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї.

Так я и собирался поступить, но вышло иначе — не из-за моего непостоянства. Разве я, как бывает у людей, сам не знаю, чего хочу, и выходит у меня то «да, да», то «нет, нет»?

Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли щось задумую, то тілесно задумую, щоб «так» було в мене «так», а «ні» — «ні»?

Бог — верный свидетель, что мы не говорим вам то «да», то «нет».

Але вірний Бог, що наше слово до вас не було і «так», і «ні».

Мы вместе с Сильваном и Тимофеем возвестили вам о Божьем Сыне Иисусе Христе, и Он не менял «да» на «нет». В Нем только «да»!

Божий Син, Ісус Христос, Якого між вами проповідував я, Силуан і Тимофій, не був «так» і «ні»; у Ньому завжди було — «так»!

В Нем «да» — всему, что было обещано Богом. Потому и мы через Него отвечаем «Аминь», прославляя Бога.

Бо скільки є Божих обітниць, то всі в Ньому — «так»! І в Ньому — «амінь»: для слави Бога через нас!

А Бог укрепляет нас с вами во Христе, Он отметил вас

Той, Хто зміцнює нас з вами у Христі і Хто помазав нас, — це Бог.

печатью помазания и вложил в сердца Духа как залог обещанных даров.

Він дав нам печать, дарував завдаток Духа в наші серця.

И я призываю в свидетели Бога и ручаюсь собственной душой: я не прибыл до сих пор в Коринф лишь потому, что пожалел вас.

Тож я закликаю Бога за свідка моєї душі, Який щадив вас і не прийшов у Коринт дотепер.

В том, что касается веры, мы не собираемся быть вашими начальниками, пусть лучше наш совместный труд будет вам в радость — а в вере вы тверды.

Не тому, що хочемо панувати над вашою вірою, але разом співпрацюємо для вашої радості, адже у вірі ви стоїте твердо!

« 16 глава 2 глава »