От Луки 1 глава

Евангелие от Луки благовествование
Еврейский Новый Завет → Сучасний переклад

Дорогой Феофил, многие взялись за составление описаний событий, произошедших среди нас.

1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

Они основаны на фактах, переданных нам теми, кто с самого начала были очевидцами и глашатаями вести.

И потому, Ваше Превосходительство, после тщательного исследования всего с самого начала, я посчитал правильным изложить для Вас всё точно и последовательно,

чтобы Вы знали прочное основание того, чему были научены.

Во времена Ирода, Царя Иуды, был священник по имени Захария, входивший в смену Авия. Его жена была из рода Аарона, звали её Елисавета.

У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

Оба они были праведны перед Богом и безукоризненно следовали всем заповедям и постановлениям Господа.

Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

Однако у них не было детей, потому что Елисавета была бесплодна; а оба были уже в летах.

Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

Однажды Захария выполнял обязанности священника, когда его смена совершала служение перед Богом,

8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.

и ему выпал жребий (согласно традиции священников) войти в Храм и совершить всесожжение.

Все находились снаружи и молились, пока совершалось всесожжение,

Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.

как вдруг справа от жертвенника перед Захарией предстал ангел Господа.

І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

Увидев его, Захария пришёл в ужас.

Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

Но ангел сказал ему: "Не бойся, Захария, потому что молитва твоя была услышана. Жена твоя Елисавета родит тебе сына, а ты назови его Иоанн.

Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

Он станет радостью и утешением для вас, и многие будут радоваться его рождению,

Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

так как он будет велик в глазах Господа. Он не будет пить вина и других крепких напитков и ещё в чреве матери будет исполнен Святого Духа.

Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

Многих из народа Израиля обратит он к Господу, Богу их.

І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

Он выйдет перед Господом в духе и силе Илии, чтобы возвратить сердца отцов к детям (Малахия 3:23-24(4:5-6), и непокорных — к мудрости праведных, чтобы приготовить для Господа народ".

Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

Захария сказал ангелу: "Как я могу быть уверен в этом? Ведь я старый человек, жена моя тоже в летах".

І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

"Я Гавриил, — ответил ему ангел, — и стою в присутствии Бога. Я был послан говорить с тобой и сообщить тебе эту радостную весть.

У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

Теперь же, поскольку ты не поверил сказанному мной, и что оно исполнится в должное время, ты будешь молчать и не сможешь говорить до того дня, как всё это произойдёт".

Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

Между тем люди ждали Захарию, удивляясь тому, что он так долго находится в Храме.

Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

Когда же он вышел и не мог говорить, они поняли, что он видел в Храме видение. Не говоря ни слова, он объяснялся с ними жестами.

А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

Когда время его служения в Храме подошло к концу, он вернулся домой.

Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

Вслед за тем его жена Елисавета зачала и в течение пяти месяцев жила в уединении, говоря:

Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

"Господь сделал это для меня; проявил ко мне благосклонность в эти дни, сняв с меня позор".

Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

На шестой месяц ангел Гавриил был послан Богом в город в Галилеи под названием Назарет

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

к девушке, обручённой с человеком по имени Иосиф, из дома Давида; девушку ту звали Мария.

Приблизившись к ней, ангел сказал: "Мир вам, госпожа, снискавшая расположение! Господь с тобой!"

Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

Она была сильно взволнована его словами и не могла понять, что это за приветствие.

Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

Ангел сказал ей: "Не бойся, Мария, ибо ты снискала расположение у Бога.

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

Вот, ты зачнёшь и родишь сына, и назовёшь его Иисус.

Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

Он будет велик, и назовётся Сыном Всевышнего. Господь, Бог, отдаст ему трон его праотца Давида;

Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

и он будет править Домом Иакова вечно, и его Царству не будет конца".

Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

"Как это может произойти, если я девственница?" — спросила Мария у ангела.

Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

Ангел сказал ей в ответ: "Святой Дух сойдёт на тебя, сила Всевышнего покроет тебя. Поэтому святое дитя, рождённое тобой, будет названо Божьим Сыном.

Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

У тебя есть родственница, Елисавета, которая уже стара, и все считают её бесплодной. Однако она зачала сына и беременна уже шесть месяцев!

І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

Потому что у Бога нет ничего невозможного".

Немає нічого неможливого для Бога”».

Мария сказала: "Я слуга Господа, пусть со мной всё будет так, как ты сказал".

Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

Тотчас же Мария отправилась в дорогу и поспешила в город, находившийся в горах Иудеи,

Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

где жил Захария, вошла в его дом и поздоровалась с Елисаветой.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

Когда Елисавета услышала приветствие Марии, ребёнок в её чреве зашевелился. Елисавета наполнилась Святым Духом

І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

и громко сказала: "Благословенна ты среди женщин! И благословен ребёнок в твоём чреве!

Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

Но кто я такая, чтобы мать моего Господа пришла ко мне?

Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

Ведь как только звук твоего приветствия достиг моих ушей, ребёнок в моём чреве заиграл от радости!

Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

В самом деле, благословенна ты, потому что поверила, что обещанное тебе Господом, исполнится".

Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

Тогда Мария сказала: "Душа моя превозносит Господа,

І мовила Марія:

и дух мой радуется в Боге, Спасителе моём,

«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

который заметил свою рабу в смирении её. (1 Царств 2:1, 1:11) Ибо впредь — подумать только! — все поколения будут называть меня благословенной!

бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

Могущественный сделал для меня великое! Да, свято Его имя;

бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

и в каждом поколении Он проявляет милость к боящимся Его . (Псалом 110:9, 102:17)

Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

Он сотворил великие дела Своей рукой, обратил в бегство гордых сердцем,

Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

свергнул с тронов правителей, возвысил смиренных,

Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

дал блага голодным, а богатых отпустил ни с чем.

Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

Он стал на сторону Своего слуги Израиля, помня о милости,

Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

которую обещал нашим отцам, Аврааму и его семени навеки".

як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

Мария оставалась у Елисаветы около трёх месяцев, и затем вернулась домой.

Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

Елисавете настало время рожать, и она родила сына.

Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

Её соседи и родственники узнали о том, как добр был к ней Господь, и радовались вместе с ней.

Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

На восьмой день они пришли сделать ребёнку ритуал обрезания. Они уже собирались назвать его Захарией, в честь отца,

І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

но мать его громко сказала: "Нет, нужно назвать его Иоанном".

Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

Они сказали ей: "У вас в роду никого так не звали",

Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

и спрашивали у отца жестами, как бы он хотел его назвать.

Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

Тот подал знак, чтобы ему принесли дощечку, и ко всеобщему удивлению написал на ней: "Его имя — Иоанн".

Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

И в этот момент к нему вернулся дар речи, и первыми его словами было благословение Богу.

Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

Все соседи были охвачены благоговейным страхом; и по всей горной области Иудеи люди говорили о том, что произошло.

І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

Все, кто слышали об этом, задавались вопросом: "Кем же будет этот ребёнок?" Так как несомненно рука Господа была с ним.

Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

Отец ребёнка, Захария, наполнился Святым Духом и произнёс пророчество:

А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

"Да будет возвеличен Господь, Бог Израиля", (Псалом 40:14, 71:18, 105:48) потому что Он посетил Свой народ и сотворил для него искупление

«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

воздвигнув для нас могущественного Спасителя, потомка слуги Его Давида.

І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

Как говорил устами пророков от самого начала —

як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

что мы будем освобождены от врагов и от власти всех ненавидящих нас.

Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

Это случилось для того, чтобы Он мог проявить милость, обещанную нашим отцам, вспомнить Свой святой договор,

аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]

клятву, которой клялся отцу нашему Аврааму —

про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

дать нам, по избавлении от наших врагов, служить Ему без страха;

визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

в святости и праведности перед Ним все дни нашей жизни.

а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

Ты, дитя, назовёшься пророком Всевышнего, Ты выйдешь перед Господом, чтобы приготовить Ему путь, (Малахия 3:1, Исайя 40:3)

Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

возвещая среди Его народа о том, что спасение — в прощении грехов

і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

по любви и милосердию Бога, благодаря которым Утренняя Заря посетит нас с Небес,

Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,

чтобы осветить находящихся во тьме, живущих в тени смертной (Исайя 9:1(2) и направить наши стопы на путь мира".

щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

Ребёнок рос и становился сильным в духе, и жил в пустыне до тех пор, пока не пришло время появиться открыто перед Израилем.

Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

« 16 глава 2 глава »