Иезекииль 1 глава

Книга пророка Иезекииля
Библейской Лиги ERV → Пераклад Яна Станкевіча

 
 

Я — священник Иезекииль, сын Вузия. Я был в изгнании возле канала Кебар в Вавилонской земле, когда небо раскрылось и подарило мне видение Бога.
 
І сталася трыццатага году, чацьвертага месяца, пятага дня месяца, як я быў меж палоненікаў ля ракі Хевар, што адчыніліся нябёсы, і я бачыў Божыя відзені.

Это произошло на пятый день четвертого месяца тридцатого года. В пятый год изгнания царя Иехонии,
 
Пятага дня месяца, каторы пятага году палону караля Егояхіна,

на пятый день месяца к Иезекиилю пришло слово Господнее, и снизошла на него сила Господняя.
 
Выразьліва было слова СПАДАРОВА Езэкіелю Вузянку, сьвятару, у зямлі Хальдэйскай, ля ракі Хевар, і рука СПАДАРОВА была там на ім.

Я, Иезекииль, видел вихрь, идущий с севера. Это была большая туча, из которой рвался огонь, и вокруг нее сиял свет. Она была подобна раскалённому металлу, сияющему в огне.
 
І бачыў я, і вось, буйны вецер веяў з поўначы, вялікі булак, і падаючы агонь ізь зіхценьням навокал яго, а ізь сярэдзіны яго штось бліскала, як бліскучы бруштын, ізь сярэдзіны цяпла.

В середине её я увидел четырёх животных, они выглядели как люди.
 
Таксама ізь сярэдзіны яго вышла падобнасьць чатырох жывых стварэньняў, і такі быў выгляд іх: падобнасьць людзіны ў іх;

У каждого из них было по четыре лица и четыре крыла.
 
і ў кажнага зь іх чатыры крылы;

Их ноги были прямыми, но копыта были как у коров и блестели как начищенная медь.
 
І ногі іхныя — простыя ногі, і ступы ног іхных — як ступы нагі цяляці, і блішчэлі, як бліск паліраванае бронзы;

Под крыльями у них были человеческие руки, у тех четырёх животных было по четыре лица и четыре крыла.
 
І рукі людзкія пад крыламі на чатырох старанах іхных, чатыры віды а чатыры крылы ў вусіх чатырох;

Животные соприкасались друг с другом крыльями. Каждое из них шло прямо вперёд, не оглядываясь, когда передвигалось.
 
Крылы іхныя датыкакаліся адно да аднаго; яны не абарачаліся, як яны йшлі; ішлі кажны проста наперад.

Каждое из них имело четыре лица: впереди было лицо человека, справа — лицо льва, слева — лицо быка, а сзади — орла.
 
Што да падобнасьці відаў іхных, то від чалавека й морда лява з права ў вусіх чатырох; і пыск вала зь лева ў вусіх чатырох; і ґлюґа арла таксама ў вусіх чатырох.

Их крылья были расправлены сверху. У каждого было по два крыла, которые касались крыльев другого. У них также было по два крыла, которыми они укрывали свои тела.
 
Гэткія былі віды іхныя. І віды іхныя, і крылы іхныя выцягненыя ўгару, два кажнага датыкаліся адно да аднаго, а два пакрывалі целы іхныя.

Они двигались, не поворачиваясь, туда, куда был направлен их взгляд. Они шли туда, куда их вёл дух.
 
І йшлі кажны проста наперад; куды дух меў ісьці, туды яны йшлі; ідучы не абарачаліся.

Между животными сверкало нечто похожее на горящие угли или маленькие факелы, летающие между ними. Огонь был очень ярким, и молнии вырывались из него.
 
Што да падобнасьці жывых стварэньняў, то выгляд іх як жарыны, як выгляд палаючых сьветачаў, што хадзілі памеж жывых стварэньняў; цяпло блішчэла, і зь цяпла выходзіла маланка.

Быстро, как молнии, животные переносились из стороны в сторону.
 
І жывыя стварэньні беглі й зварачаліся, як выгляд бліску маланкі.

Я посмотрел на животных и заметил четыре колеса: по одному для каждого из них.
 
І як я глядзеў на жывыя стварэньне абачыў адно кола на зямлі каля жывых стварэньняў у чатырох выглядаў іх.

Колёса касались земли, и казалось, что они сделаны из драгоценного желтого камня, а внутри каждого колеса было ещё одно колесо.
 
Што да выгляду колаў, то падобныя да колеру бэрылу, і падобнасьць адна ў вусіх чатырох; і выгляд іх і выраб іх, быццам было кола ў сярэдзіне кола.

Животные могли перемещаться только в четырёх направлениях, куда смотрели их лица, но поворачивать они не могли.
 
Як яны йшлі, яны хадзілі на чатыры стараны свае; як яны йшлі, яны не абарачаліся.

Колёса, усеянные глазами, были огромных размеров, и на них нельзя было смотреть без страха.
 
Што да абадоў, то яны былі такія высокія, што былі страшныя; і ў вусіх чатырох абадоў было поўна ачоў навокал.

Колёса двигались одновременно с животными, и если животные поднимались ввысь, то и колёса поднимались вместе с ними.
 
І як ішлі жывыя стварэньне ішлі й колы ля іх; і як падыймаліся ізь зямлі жывыя стварэньні, падыймаліся й колы.

Животные шли в том направлении, куда вёл их дух, и колёса двигались вместе с ними, потому что сила, находящаяся в этих колёсах, двигала их.
 
Куды духу надабе было йсьці, яны йшлі туды; і колы падыймаліся побач іх, бо дух жывых стварэньняў быў у колах.

И если они двигались, то двигались и колёса, а если останавливались, то и колёса замирали. Если колёса поднимались, то и животные поднимались за ними, потому что в этих колёсах был дух.
 
Як ішлі гэныя, ішлі гэтыя; і як гэныя стаялі, стаялі гэтыя; і як гэныя падыймаліся ізь зямлі, колы падыймаліся побач іх, бо дух жывых стварэньняў быў у колах.

Над их головами находилось нечто, выглядевшее как великолепный хрустальный свод, простирающийся над ними.
 
І падобнасьць над галавамі жывых стварэньняў — прасьцяг, як падобнасьць зумяваючага крышталю, прасьцягненага зьверху над галавамі ў іх.

Под сводом у каждого из животных было по четыре крыла, по два с каждой стороны его тела: два крыла, соприкасаясь друг с другом, простирались в одну сторону, а два других — в другую, покрывая тело.
 
І пад прасьцягам былі крылы іхныя, проста адно ля аднаго; у кажнага два — пакрыцьце ім на целы іхныя.

И тогда я услышал их крылья. При каждом движении животных их крылья издавали шум, подобный бурной, несущейся рядом воде. Они были громкими, как громогласный Господь Всемогущий, как армия или толпа людей. И когда животные останавливались, то их крылья складывались по бокам.
 
І як яны йшлі, чуў шум крылаў іхных, як шум вялікіх водаў, як голас Усемагучага, гом сумятні, гоман табару; як яны адзержаваліся — апушчалі крылы свае.

Животные останавливались и опускали крылья, а сверху, из свода над их головами, раздавался громкий звук.
 
І быў голас зьверху прасьцягу, каторы над галавамі іхнымі; як яны адзержаваліся, апушчалі крылы свае.

Над сводом, находившемся над их головами, было подобие престола цвета голубого сапфира, а на престоле этом сидел некто, напоминающий собою человека.
 
І над прасьцягам, што над галавамі іхнымі, быў выгляд шафіру, падобнасьць пасаду; і на падобнасьці пасаду падобнасьць выгляду чалавека, зьверху над ім.

Я видел его от пояса и выше, он был как горячий металл, окружённый огнём, а от пояса книзу всё вокруг сияло ярким пламенем.
 
І я бачыў падобнасьць бруштыну, як выгляд цяпла навокал яго ў ім, ад выгляду сьцёгнаў ягоных угару; і ад выгляду сьцёгнаў ягоных далоў я бачыў быццам выгляд цяпла, і было зьзяньне навокал яго.

Вокруг него был сияющий свет, словно радуга, пробивающаяся сквозь тучи. Так выглядела слава Господняя. И тогда я пал на землю и, склонившись лицом к ней, услышал голос, говорящий со мной.
 
Як выгляд вясёлкі, што ў булаку ў дзень дажджу, такі быў выгляд зьзяньня навокал. Гэта быў выгляд падобнасьці сьці СПАДАРОВАЕ. І як я абачыў, паў на від і чуў голас гукаючага,



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.