Иезекииль 1 глава

Книга пророка Иезекииля
Библейской Лиги ERV → Пераклад Чарняўскага 2017

 
 

Я — священник Иезекииль, сын Вузия. Я был в изгнании возле канала Кебар в Вавилонской земле, когда небо раскрылось и подарило мне видение Бога.
 
І здарылася гэта ў трыццаты год, у пяты дзень чацвёртага месяца, калі я знаходзіўся сярод палонных ля ракі Кэбар, што адкрыліся нябёсы і бачыў я з’яву Божую.

Это произошло на пятый день четвертого месяца тридцатого года. В пятый год изгнания царя Иехонии,
 
У пяты дзень месяца, а гэта быў пяты год ад перасялення цара Ёахіна,

на пятый день месяца к Иезекиилю пришло слово Господнее, и снизошла на него сила Господняя.
 
Госпад прамовіў да святара Эзэкіэля, сына Буза, у зямлі халдэяў ля ракі Кэбар; і супачыла на ім там рука Госпада.

Я, Иезекииль, видел вихрь, идущий с севера. Это была большая туча, из которой рвался огонь, и вокруг нее сиял свет. Она была подобна раскалённому металлу, сияющему в огне.
 
І я паглядзеў: і вось, віхор дзьмуў з поўначы, і велізарная хмара, і агонь палымнеючы, ды бляск кругом яго, і з сярэдзіны яго — штосьці накшталт злітка золата са срэбрам, — гэта значыць з сярэдзіны агню;

В середине её я увидел четырёх животных, они выглядели как люди.
 
і ў сярэдзіне яго — штосьці накшталт чатырох істот жывых; і мелі яны такі выгляд: быў у іх выгляд чалавека.

У каждого из них было по четыре лица и четыре крыла.
 
Кожная з іх мела па чатыры твары і па чатыры крылы;

Их ноги были прямыми, но копыта были как у коров и блестели как начищенная медь.
 
ногі іх былі прамыя, а ступні ног іх былі падобныя да ступняў ног цяляці, і блішчалі яны, як медзь ззяючая.

Под крыльями у них были человеческие руки, у тех четырёх животных было по четыре лица и четыре крыла.
 
І пад крыламі мелі яны рукі чалавечыя па чатырох баках. Твары ж і крылы былі ва ўсіх чатырох:

Животные соприкасались друг с другом крыльями. Каждое из них шло прямо вперёд, не оглядываясь, когда передвигалось.
 
крылы іх прылягалі адны да другіх; яны не адварочваліся, калі ішлі; але кожная істота ішла проста перад сабою.

Каждое из них имело четыре лица: впереди было лицо человека, справа — лицо льва, слева — лицо быка, а сзади — орла.
 
Падабенства ж твараў іх: кожная з чатырох істот мела з правага боку аблічча чалавека і выгляд ільва, а з левага боку кожная з чатырох мела выгляд вала і выгляд арла.

Их крылья были расправлены сверху. У каждого было по два крыла, которые касались крыльев другого. У них также было по два крыла, которыми они укрывали свои тела.
 
І крылы іх былі скіраваныя ўгару; два крылы прылягалі адно да аднаго, і два закрывалі целы іх.

Они двигались, не поворачиваясь, туда, куда был направлен их взгляд. Они шли туда, куда их вёл дух.
 
І кожная ішла напрасткі: ішлі туды, куды іх вяло імкненне духу, і, ідучы, не адварочваліся.

Между животными сверкало нечто похожее на горящие угли или маленькие факелы, летающие между ними. Огонь был очень ярким, и молнии вырывались из него.
 
І ў сярэдзіне між тымі істотамі жывымі — штосьці накшталт вугалёў, падобных да паходняў, што рухаюцца між тымі істотамі жывымі; і агонь кідаў яркі бляск, ды з агню ўздымаліся маланкі.

Быстро, как молнии, животные переносились из стороны в сторону.
 
І істоты жывыя ішлі і вярталіся назад, накшталт маланкі, што бліскае.

Я посмотрел на животных и заметил четыре колеса: по одному для каждого из них.
 
І калі прыгледзеўся я да тых істот жывых, то пры кожнай з тых істот жывых знаходзілася на зямлі адно кола.

Колёса касались земли, и казалось, что они сделаны из драгоценного желтого камня, а внутри каждого колеса было ещё одно колесо.
 
І выгляд тых колаў, і выраб іх — накшталт хрызаліта, і ўсе чатыры мелі аднолькавы выгляд; і здавалася, што былі яны зроблены так, што адно кола было ў другім.

Животные могли перемещаться только в четырёх направлениях, куда смотрели их лица, но поворачивать они не могли.
 
Маглі яны хадзіць у чатырох напрамках; і, калі ішлі, не адварочваліся.

Колёса, усеянные глазами, были огромных размеров, и на них нельзя было смотреть без страха.
 
А абады іх былі велізарныя і жахлівага выгляду; і абады іх былі поўныя вачэй вакол усіх чатырох.

Колёса двигались одновременно с животными, и если животные поднимались ввысь, то и колёса поднимались вместе с ними.
 
А калі гэтыя істоты жывыя рухаліся, таксама і колы іх рухаліся разам з імі; і калі істоты падымаліся з зямлі, падымаліся таксама і колы.

Животные шли в том направлении, куда вёл их дух, и колёса двигались вместе с ними, потому что сила, находящаяся в этих колёсах, двигала их.
 
Куды кіраваў іх дух, каб ісці, туды ішлі, і колы адначасова падымаліся, ідучы за імі; бо дух жывых істот знаходзіўся ў колах.

И если они двигались, то двигались и колёса, а если останавливались, то и колёса замирали. Если колёса поднимались, то и животные поднимались за ними, потому что в этих колёсах был дух.
 
Калі рухаліся гэтыя істоты, рухаліся і колы, і калі спыняліся, таксама і колы затрымліваліся; і калі яны падымаліся з зямлі, і колы падымаліся таксама, і колы ішлі за імі, бо дух жывых істот знаходзіўся ў колах.

Над их головами находилось нечто, выглядевшее как великолепный хрустальный свод, простирающийся над ними.
 
І над галовамі гэтых істот жывых было штосьці накшталт цвярдыні нябеснай, быццам крышталь ірдзеючы, раскінуты над іх галовамі ўгары.

Под сводом у каждого из животных было по четыре крыла, по два с каждой стороны его тела: два крыла, соприкасаясь друг с другом, простирались в одну сторону, а два других — в другую, покрывая тело.
 
А пад цвярдыняй былі паднятыя крылы іх, адно каля аднаго; і кожная жывая істота пакрывала сваё цела двума крыламі.

И тогда я услышал их крылья. При каждом движении животных их крылья издавали шум, подобный бурной, несущейся рядом воде. Они были громкими, как громогласный Господь Всемогущий, как армия или толпа людей. И когда животные останавливались, то их крылья складывались по бокам.
 
І калі яны ішлі, чуў я шум крылаў, як шум многіх водаў, як голас Усемагутнага: калі яны ішлі, быў водгук аглушальны, як шум лагера ваеннага; і калі яны спыняліся, крылы мелі апушчаныя.

Животные останавливались и опускали крылья, а сверху, из свода над их головами, раздавался громкий звук.
 
Бо калі чуўся голас над цвярдыняй нябеснай, якая была над іх галовамі, яны спыняліся і крылы мелі апушчаныя.

Над сводом, находившемся над их головами, было подобие престола цвета голубого сапфира, а на престоле этом сидел некто, напоминающий собою человека.
 
І над цвярдыняю нябеснаю, якая ўзвышалася над іх галовамі, было штосьці, што мела выгляд каменя сапфіравага, накшталт пасада; і на ім быццам постаць чалавека зверху.

Я видел его от пояса и выше, он был как горячий металл, окружённый огнём, а от пояса книзу всё вокруг сияло ярким пламенем.
 
І ўбачыў я штосьці накшталт злітка золата са срэбрам, які выглядаў, як агонь кругом яго, пачынаючы ад таго, што выглядала, як сцёгны, і вышэй; і ўніз ад таго, што выглядала, як сцёгны, убачыў я штосьці, як агонь, які ззяе вакол яго.

Вокруг него был сияющий свет, словно радуга, пробивающаяся сквозь тучи. Так выглядела слава Господняя. И тогда я пал на землю и, склонившись лицом к ней, услышал голос, говорящий со мной.
 
Як з’яўленне вясёлкі на воблаку ў дажджлівы дзень, такі быў той бляск наўкола.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.