Руфь 1 глава

Книга Руфи
Библейской Лиги ERV → Пераклад Чарняўскага 2017

 
 

Много лет назад, во времена правления судей, в Иудейской земле был голод. Человек по имени Елимелех покинул город Вифлеем иудейский и со своей женой и двумя сыновьями отправился в страну Моавскую.
 
У часы, калі судзілі суддзі, запанаваў голад на зямлі. І адзін чалавек з Бэтлехэма Юдэйскага пайшоў з жонкаю сваёй і двума сынамі, каб пасяліцца ў зямлі Мааб.

Жену этого человека звали Ноеминь, а сыновей звали Махлон и Хилеон. Эти люди были ефрафяне из Вифлеема иудейского. Добравшись до страны Моавской, они остались там жить.
 
Называўся ён Элімэлех, а жонка яго — Наомі, і два сыны яго, адзін называўся Махалон, а другі — Хеліён; яны былі эфратцамі з Бэтлехэма Юдэйскага. І, прыйшоўшы ў зямлю Мааб, яны там абжыліся.

Спустя некоторое время муж Ноемини, Елимелех, умер, оставив Ноеминь вдовой с двумя сыновьями.
 
І Элімэлех, муж Наомі, памёр, і засталася яна з сынамі,

Её сыновья женились на моавитянках. Одну из женщин звали Орфа, а другую — Руфь. Прожив в стране Моавской около десяти лет,
 
якія жонкамі ўзялі маабак, адна з якіх называлася Орпа, а другая — Рут; і жылі яны там каля дзесяці гадоў.

Махлон и Хилеон тоже умерли. И осталась Ноеминь одна, без мужа и без сыновей.
 
І памерлі абодва, Махалон, зразумела, і Хеліён; і засталася жанчына тая, перажыўшы мужа і абодвух сыноў.

Живя в стране Моавской, Ноеминь услышала, что Господь помог своему народу, дав еду людям Иудеи. Тогда Ноеминь решила оставить землю Моавскую и вернуться домой, а её невестки решили идти с ней.
 
І ўстала тады яна, каб з абедзвюма нявесткамі з зямлі Мааб пайсці ў сваю бацькаўшчыну, бо пачула яна, што Госпад паклапаціўся аб Сваім народзе і даў ім ежу.

Они покинули место, где жили, и отправились обратно в землю Иудейскую.
 
Такім чынам, выйшла яна з месца пражывання свайго разам з абедзвюма нявесткамі і ўжо ў дарозе, калі вярталіся яны ў зямлю Юдэйскую,

Позже Ноеминь сказала своим невесткам: «Вы должны вернуться домой к своим матерям. Вы были очень преданны и добры ко мне и к моим умершим сыновьям, и я надеюсь, что Господь отплатит вам тем же.
 
сказала яна ім: «Вяртайцеся кожная ў дом маці сваёй; хай так з’явіць вам Госпад Сваю міласэрнасць, як вы абыходзіліся з памерлымі мужамі і са мной:

Я молю Его помочь каждой из вас найти мужа и хороший дом». Ноеминь поцеловала своих невесток, и они разрыдались.
 
хай дапаможа Ён вам знайсці супакой у дамах мужоў вашых, якія вам прызначаны». І пацалавала іх. Яны пачалі плакаць, падняўшы голас,

Но девушки настояли на своём решении, сказав: «Мы хотим идти с тобой к твоему народу».
 
і казаць: «Пойдзем мы з табой да народа твайго».

Тогда Ноеминь ответила: «Нет, дочки мои, возвращайтесь к себе домой. К чему вам идти со мной? Я не могу помочь вам. У меня нет больше сыновей, которые могли бы быть вам мужьями.
 
Яна ім адказала: «Вяртайцеся да сябе, дочкі мае; навошта вам ісці са мною? Я ж не маю болей сыноў ва ўлонні сваім, каб вы маглі чакаць мужоў ад мяне.

Возвращайтесь домой! Я слишком стара, чтобы иметь нового мужа. И даже если представить, что я снова могу выйти замуж, я не смогу вам помочь. Если бы даже я забеременела этой ночью и родила двух сыновей, это тоже не помогло бы вам.
 
Вяртайцеся, дочкі мае, ідзіце; я ўжо знясілена старасцю і не падыходжу для шлюбу; калі б нават я змагла гэтай ноччу пачаць і нарадзіць сыноў,

Вам пришлось бы ждать, пока они вырастут и станут мужчинами. Я не могу заставить вас так долго ждать. Это меня сильно огорчает, а я уже и так достаточно опечалена, так как Господь принёс мне много несчастий!»
 
ці ж вы хацелі б чакаць і ўстрымацца ад замужжа, пакуль яны падрастуць і дачакаюцца гадоў сталасці? Не ідзіце са мной, прашу, дочкі мае, бо гора маё большае, чым ваша, і паднялася рука Госпадава супраць мяне».

Женщины снова разрыдались. Затем Орфа поцеловала Ноеминь и покинула её, а Руфь обняла её и осталась.
 
Дык, падняўшы голас, яны зноў пачалі плакаць. Орпа пацалавала свякроў і вярнулася, а Рут засталася пры свекрыві сваёй.

Ноеминь сказала ей: «Смотри, твоя невестка вернулась к своему народу и к своим богам. И ты должна возвратиться к ним».
 
Наомі сказала ёй: «Вось, сваячка твая вярнулася да народа свайго і да багоў сваіх, ідзі з ёю!»

Тогда Руфь ответила: «Не принуждай меня покинуть тебя и возвратиться к моему народу! Разреши мне идти с тобой. Куда ты направишься, туда и я пойду. Где ты будешь жить, там и я буду. Твой народ будет моим народом. Твой Бог будет моим Богом.
 
Яна адказала: «Не прымушай мяне, каб пакінула цябе і адышла ад цябе; бо куды б ты ні пайшла, там я пайду, дзе ты будзеш жыць, там і я таксама жыць буду: твой народ будзе маім народам, і твой Бог будзе маім Богам.

Где ты умрёшь, там и я умру и там же буду похоронена. Я прошу Господа наказать меня, если я не сдержу это обещание. Только смерть сможет нас разлучить!»
 
Якая зямля прыме цябе пасля смерці, у той і я памру і там атрымаю месца для пахавання. Хай мне дасць гэта Госпад і тое дабавіць; хіба толькі смерць

Ноеминь увидела, что Руфь очень хочет идти с ней, и перестала спорить.
 
Дык Наомі, бачачы, што Рут цвёрда вырашыла ісці з ёю, не пажадала пярэчыць і далей пераконваць яе вяртацца да сваіх.

Они шли, пока не достигли города Вифлеема. Когда обе женщины пришли туда, все жители города очень обрадовались. Они говорили: «Неужели это Ноеминь?»
 
І пайшлі яны разам, і прыйшлі ў Бэтлехэм. Калі яны ўвайшлі ў горад, узварухнуўся з-за іх увесь горад; і казалі жанчыны: «Гэта ж тая Наомі!»

Но она сказала людям: «Не называйте меня Ноеминью, моё имя — Мара. Называйте меня так, потому что Бог Всемогущий сделал мою жизнь очень печальной.
 
Яна казала ім: «Не называйце мяне Наоміa, але называйце мяне Мараb, бо Усемагутны напоўніў мяне горыччу занадта.

У меня было всё, когда я ушла отсюда, а сейчас Господь вернул меня домой с пустыми руками. Господь принёс мне страдания, так почему вы должны называть меня „счастливой”? Бог Всемогущий послал мне много бед».
 
Поўная выйшла я, а пустой вярнуў мяне Госпад; дык навошта называць Наомі мяне, якую ўпакорыў Госпад і на якую спаслаў бяду Усемагутны?»

Итак, Ноеминь и её невестка Руфь (моавитянка) возвратились из страны Моавской. Они вернулись в Вифлеем иудейский в начале жатвы ячменя.
 
Такім чынам, прыйшла Наомі з Рут маабкай, нявесткай сваёй, з зямлі вандравання свайго; і прыйшла ў Бэтлехэм, калі пачыналі жаць ячмень.

Примечания:

 
 
Пераклад Чарняўскага 2017
20 a: «Прыгажуня».
20 b: «Горкая».
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.