Плач Иеремии 1 глава

Плач Иеремии
Библейской Лиги ERV → Переклад Хоменка

Столица Иерусалим когда-то была такой многолюдной, но опустели улицы её. Великой среди городов она была, но стала теперь как вдова, которая царицей среди других городов была, а нынче сделалась рабыней.

Яким же самотнім зосталося місто, що було повне люду! Стало немов би вдовою! Воно, що між народами було велике, що князювало над краями, — ось данину платить!

Горько плачет она по ночам, слёзы её текут по щекам, но некому её утешить. Многие народы её друзьями были, но все они в сей час ей изменили. Друзья все отвернулись от неё и стали её врагами.

Плаче ночами гірко, і сльози його на щоках у нього. З усіх, які його любили, нема нікого, хто б його розважив. Усі його друзі зрадили його, стали для нього ворогами.

Иудея много страдала, а затем в плен была взята. Живёт Иудея сейчас среди других народов, но покоя не нашла она. Все, кто преследовали её, в узких долинах её настигали.

Юда пішов у неволю по утиску та тяжкім рабстві. Він оселився серед народів, не знайшов спочинку... Усі його гонителі його наздогнали у тіснинах.

Печальны дороги в Сион, потому что никто на праздник туда не идёт. Все ворота Сиона разрушены, от горя стонут священники её. Девушек Сиона увели, и горько от страданий Сиону.

Дороги на Сіон сумують, ніхто не йде на свята. Всі брами його опустіли, священики його зідхають, дівчата його тужать, і самому йому гірко.

Враги Иерусалима победили, неприятели её торжествуют, потому что Господь наказал её за множество грехов. Без детей Иерусалим осталась, так как враги их в плен увели.

Противники його взяли гору, а вороги його щасливі, Господь бо засмутив його за його переступів безліч. Діти його пішли в неволю перед противником.

Красота покинула дочь Сиона, а её князья подобны оленям, не находящим пастбища. Обессиленные, они бежали от тех, кто гнался за ними.

І відійшла від дочки Сіону вся її слава. Князі його немов олені стали, що не знаходять собі паші, і пленталися без сили перед тими, що гнали їх.

Вспомнила Иерусалим в дни бедствий своих и скитаний обо всех сокровищах, которые прежде были у неё. Вспомнила она, как её народ захвачен был врагами, и некому было ему помочь. Враги смотрели на Иерусалим и, видя разрушение её, смеялись.

Єрусалим пригадує собі у дні злиднів та тривоги всі свої скарби, що мав із давніх-давен, — тепер, коли народ його падає в ворожі руки, а допомоги йому немає; його гнобителі дивилися на нього, сміялися з його руїн.

Тяжко согрешила Иерусалим, поэтому и была разрушена она. Те, кто в прошлом её прославлял, теперь презирают её за то, что, насилуя, увидели её наготу, и, отворачиваясь, стонет Иерусалим.

Згрішив, згрішив Єрусалим, тим і зробивсь осоружний! Усі, що його поважали, ним гордують, бо бачили його наготу. Та й сам він теж зідхає і обертається назад.

Подол её стал грязным. О том, что будет с ней, не думала она. Её падение было ужасным, и некому было утешить её. Она говорила: «Господи, смотри, как больно мне! Смотри на торжество моего врага!»

Нечистота його на полах у нього, та він про свій кінець не думав; тому й упав так низько, і втішника не має. Споглянь, о Господи, на мої злидні, бо ворог зростає!

Враг протянул руку и всё ценное у неё забрал. Видела она чужеземцев, которые входили в её храм, тех, Господи, кому Ты запретил в собрание вступать Твоё.

Противник простяг свою руку на усі його скарби. Він бачив, як погани ввійшли в його святиню, яким ти заборонив вступати в твою громаду.

В поисках хлеба народ Иерусалима стонет. Он ценности свои за пищу отдаёт, чтобы от голода не умереть. Иерусалим говорит: «Взгляни на меня, Господи! Посмотри, как сильно люди презирают меня.

Увесь його народ зідхає, хліба шукає. Скарби свої вони за харч віддали, щоб відживити душу. О, зглянься, Господи,й подивися, як я упідлився!

Всем вам, проходящим мимо, нет до этого дела! Но оглянитесь и посмотрите, есть ли боль, подобная моей? Есть ли страдание, подобное тому, которое Господь в наказание послал мне в день великого гнева Своего?

Нехай, вас ніколи таке не спіткає, о, всі ви, що дорогою проходите повз! О, гляньте, подивіться, чи є біль, як мій біль, що мені заподіяно, що ним побив мене Господь у день палаючого гніву свого!

Господь послал огонь с небес, который до костей пронзил меня. Он сеть для ног моих раскинул, Он опрокинул и опустошил меня, поэтому болезни меня терзают целый день.

З висоти він зіслав вогонь у мої кості, і той пожирає. Він сітку розстелив мені під ноги і завернув мене назад. Він завдав мені смутку, — я повсякденно недужий.

Руками Господа грехи мои связаны были в ярмо, Господа ярмо на шею мою надето. Господь отнял силы мои и отдал меня в руки тех людей, которым сопротивляться я не могла.

Ярмо моїх переступів накладено його рукою; і вони, сплетені докупи, тяжать на моїй шиї. Він підбив мою силу. Видав мене Господь їм у руки, я проти них не можу протистати.

Отверг Господь всех моих сильных воинов, которые были в городе. Затем против меня собрал Он войско, чтобы юных воинов моих убить. Господь истоптал Свой любимый город, словно виноград в давильном прессе.

Усіх моїх хоробрих повалив Господь посеред мене. Він скликав проти мене збори, щоб знищити моїх юнаків. Господь топтав, немов у винотоці, дівицю — дочку Юди.

Поэтому я рыдаю, и переполнены глаза мои слезами. Нет никого, кто бы меня утешил и дух мой оживил. Дети мои разорены, потому что враг победил».

Тому я плачу, і око моє, око проливає сльози, далеко бо від мене мій утішитель, що відживив би мені душу. Діти мої в смутку, бо ворог узяв гору.

Сион простёрла свои руки, но некому было её утешить. Господь врагам приказал окружить Иакова, и стала мерзостью Иерусалим для них, от которой избавились враги.

Сіон простягнув руки, але немає, хто б його розважив. Господь дав наказ проти Якова, щоб вороги його навкруги нього стали. Єрусалим посеред них занечистився.

Теперь Иерусалим говорит: «Я Господа отказывалась слушать, и прав Он, так поступив со мной. Так слушайте же, все народы, смотрите на мои страдания! Девушки мои и юноши в плену!

Господь — справедливий, бо я не слухав його слова. О, вчуйте, благаю, всі народи, гляньте на мою муку! Мої дівчата й мої хлопці поволоклися в неволю.

Любовников своих зову, но они обманули меня. Погибли мои священники и старейшины в городе; они искали себе пищу, чтобы от голода не умереть.

Кличу моїх коханців: але вони мене зрадили. Священики мої й мої старші загинуть у місті, шукаючи собі поживи, щоб відживити душу,

Смотри же, Господи, как я страдаю! Боль так сильна, словно сердце моё перевёрнуто во мне! Всё это потому, что я была упряма! Детей моих меч убивал на улицах, а в домах — одна лишь смерть.

Зглянься, о Господи, бо мені сумно! Горить у нутрі в мене, серце моє в мені перевернулось, бо я впертий завжди був проти тебе. У полі меч забрав моїх дітей, а вдома — смерть.

Услышь меня, как я стенаю! И некому мне помочь. Враги мои о бедствиях моих узнали и радуются тому, что сделал Ты со мной. Ты говорил, что будет время кары, Ты говорил, что Ты врагов моих накажешь. Так сделай же, как говорил Ты, пусть станут мне подобны мои враги!

Почули, що я стогну, — немає, хто б мене розважив. Усі вороги мої почули про моє нещастя та й зраділи, бо ти вчинив це. Коли б ти вже послав той день, що його заповідав, і вони стали такими, як я!

Смотри, как они злобны. Поступи с ними так, как Ты поступил со мной за все мои грехи, потому что тяжки стоны мои и сердце моё ослабело».

Нехай прийде вся їхня злоба перед тебе; обходься з ними так, як обійшовсь ти зо мною за всі мої переступи, бо я стогну без перестання, і серце моє мліє.

« 52 глава 2 глава »