От Луки 1 глава

От Луки, святое благовествование
Библейской Лиги ERV → Переклад Хоменка

Многие уже пытались описать события, происшедшие среди нас,

Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами,

рассказанные нам очевидцами, с самого начала видевшими происходившее и служившими Богу, провозглашая слово Его.

як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова,

Тщательно изучив всё от начала и до конца, я решил записать для тебя, достопочтенный Феофил, последовательное изложение всех событий,

вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле,

чтобы ты был уверен в достоверности того, чему учили тебя.

щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв.

Во времена, когда Ирод был правителем Иудеи, жил священник по имени Захария, который принадлежал к роду священника Авии. Его жена была из рода Аарона. Её звали Елизаветой.

Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета.

Захария и Елизавета были праведны перед Богом и беспрекословно повиновались всем заповедям и уставам Господним.

Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно.

Но у них не было детей, потому что Елизавета была бесплодна и они оба были уже в преклонных годах.

Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.

Однажды, когда пришло время роду Захарии служить в храме, он должен был исполнять обязанности священника перед Богом.

І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом,

По обычаю священнослужители бросали жребий, чтобы решить, кому было необходимо войти в храм Господний и сжигать там благовонное курение. Жребий пал на Захарию.

згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити.

В то время как он кадил, множество народа стояло снаружи и молилось.

А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору.

Тогда явился Захарии Ангел Господний. Он стоял справа от алтаря, на котором курилось благовоние.

Тоді з'явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника.

Увидев Ангела, Захария растерялся и очень испугался.

Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього.

Ангел же сказал ему: «Не бойся, Захария! Твоя молитва услышана: твоя жена Елизавета родит тебе сына, и ты назовёшь его Иоанном.

Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан.

Он принесёт тебе радость и счастье. Многие будут рады его рождению,

І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть;

так как Иоанн будет велик перед Господом. Он не будет пить вина и крепких напитков и ещё с утробы матери своей будет исполнен Святого Духа.

бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї,

Иоанн вернёт многих израильтян к Господу, их Богу.

і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога.

Исполненный такого же могущества и силы духа, как и Илия, он будет предвестником Господа, примиряя отцов с детьми, обращая на путь истинный тех, кто не повинуется велениям Божьим, чтобы подготовить народ к приходу Господа».

І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.”

Тогда Захария сказал Ангелу: «Как я узнаю, что это правда? Ведь я стар, и жена моя стара».

Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.”

В ответ Ангел сказал ему: «Я — Гавриил, предстоящий перед Богом. Я послан говорить с тобой и сообщить тебе эту Добрую Весть.

Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість.

Но знай, ты будешь нем и не сможешь говорить до того самого дня, пока не свершится это, так как ты не поверил моим словам, которые исполнятся в назначенное время».

І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.”

Люди, стоявшие снаружи, ждали появления Захарии и удивлялись, почему он так долго не выходит из храма.

Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині.

А выйдя, он не смог говорить с ними, и тогда они поняли, что в храме ему было видение. Захария объяснялся знаками и оставался нем.

Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.

Дни его службы подошли к концу, и Захария вернулся домой.

А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому.

Спустя некоторое время его жена, Елизавета, зачала и скрывалась от всех пять месяцев, говоря:

Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи:

«Наконец Господь смилостивился надо мной, сняв с меня позор перед людьми».

“Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.”

Когда Елизавета была на шестом месяце, Ангел Гавриил был послан Богом в город Назарет, в Галилее,

Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет,

к девственнице, обручённой с человеком по имени Иосиф. Иосиф был из рода Давида, имя же девственницы было Мария.

до діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового дому; ім'я ж діви було Марія.

Гавриил пришёл к ней и сказал: «Приветствую тебя! Господь с тобой! Ты благословенна».

Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.”

Но она была смущена этими словами и думала, что бы это приветствие могло значить.

Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання.

И Ангел сказал ей: «Не бойся, Мария! Ты обрела милость Божью.

Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога.

Слушай! Ты зачнёшь и родишь сына, и назовёшь Его Иисусом.

Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус.

Он будет велик, и будут Его называть Сыном Всевышнего. Господь Бог даст Ему престол Давида, отца Его.

Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька,

Он вовеки будет править народом Иакова, и Его царству не будет конца».

і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.”

Мария спросила у Ангела: «Как же будет это, если я не замужем?»

А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?”

Ангел ответил ей: «Святой Дух спустится на тебя, и власть Всевышнего осенит тебя. Поэтому дитя, которое родится, будет носить имя Сына Божьего.

Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.

Твоя родственница Елизавета, хоть и стара, тоже зачала сына. Все считали её бесплодной, но вот уже шесть месяцев, как она беременна.

Ось твоя родичка Єлисавета — вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною;

Для Бога нет ничего невозможного».

нічого бо немає неможливого в Бога.”

Мария сказала: «Я — слуга Господа. Пусть сбудется со мной то, что ты сказал». И Ангел удалился.

Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї.

Тогда Мария собралась и незамедлительно пошла в город, находившийся в горах Иудеи.

Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди.

Войдя в дом Захарии, она приветствовала Елизавету.

Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету.

Когда Елизавета услышала голос Марии, случилось так, что ребёнок в ней забился, и она исполнилась Святого Духа.

І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом

Елизавета воскликнула: «Нет другой женщины, более благословенной, чем ты! Благословен Ребёнок, Которого ты носишь!

і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого.

Мать Господа моего пришла ко мне! За что мне выпало такое счастье?

І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?

Вот, когда я услышала твой голос, ребёнок забился во мне, ликуя.

Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні.

Благословенна поверившая, что свершится сказанное ей Господом».

Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.”

Мария сказала:

І мовила Марія: “Величає душа моя Господа

«Хвалу воздаёт Господу душа моя, и ликует дух мой о Боге, Спасителе моём,

і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм,

так как обратил Он взгляд на ничтожную слугу свою. Отныне благословенной будут называть меня люди,

бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.

потому что Всемогущий, да святится имя Его, сотворил для меня великое.

Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я.

Из поколения в поколение Он милует тех, кто почитает Его.

Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його.

Он показал силу руки Своей: рассеял горделивых,

Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.

низложил властителей и возвысил смиренных,

Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних;

голодных исполнил благ, богатых отослал ни с чем.

наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками.

Бог помог народу Израиля, который служит Ему, и не забыл послать ему милость Свою.

Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя,

Он исполнил обещанное нашим предкам: Аврааму и Его потомкам во веки веков».

як обіцяв був батькам нашим — Авраамові і його потомству повіки.”

Пробыв с Елизаветой около трёх месяцев, Мария вернулась домой.

Марія перебула в Єлисавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого.

Елизавете пришло время родить, и она родила сына.

Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина.

Её соседи и родственники услышали, что Господь был милостив к ней, и радовались с ней.

Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею.

На восьмой день пришло время делать Ребёнку обрезание, и его хотели назвать Захарией, по имени отца.

Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька — Захарія;

Но Елизавета сказала: «Нет, назовём его Иоанном».

його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.”

Собравшиеся сказали ей: «Никого из твоих родственников так не зовут».

Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.”

Они стали знаками спрашивать отца, каким именем он хотел бы назвать ребёнка.

І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався.

Захария попросил дощечку для письма и написал: «Имя ему — Иоанн». И все удивились.

І попросивши табличку, він написав: “Йоан — його ім'я.” Всі тому дивувались.

Дар речи тотчас же вернулся к Захарии, и он начал говорить и восхвалять Бога.

Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога.

В этот момент всех охватил страх, и по всей горной части Иудеи люди говорили обо всём, что произошло.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили.

Каждый, кто слышал об этом, размышлял: «Кем же будет этот ребёнок?» — так как действительно сила Господа была с ним.

Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп'яти буде?” І справді рука Господня була з ним.

Отец Иоанна, Захария, исполнился Святого Духа и стал возвещать людям о том, что совершится:

А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати:

«Благословен будь Господь, Бог Израиля, так как Он пришёл помочь Своему народу и освободил его.

“Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій

Он дал нам могущественного Спасителя из рода Своего слуги Давида,

і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого;

как и обещал Он много лет назад через Своих святых пророков.

як то він сповістив був устами святих своїх від віку пророків,

Бог обещал спасти нас от врагов и ненавистников.

що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять,

Бог обещал даровать Свою милость нашим отцам и помнить о Своём священном договоре.

що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій;

Этот договор был клятвой, которую Он дал Аврааму, нашему праотцу,

клятву, якою він був поклявся Авраамові, нашому батькові,

что избавит нас от врагов, чтобы могли мы безбоязненно служить Ему

що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно

свято и праведно всю нашу жизнь.

у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш.

А ты, дитя моё, будешь называться „пророком Всевышнего”, так как ты будешь идти впереди Господа, возвещая людям Его приход.

А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу,

Ты возвестишь людям о спасении, так как простятся им грехи их.

дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх,

По великой милости Божьей воссияет нам новый день с небес,

завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти,

и Бог поможет тем, кто живёт во тьме, в страхе перед смертью, и укажет нам путь к миру».

щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру.”

Ребёнок рос, креп духом и жил в пустыне до дня своего появления перед народом Израиля.

Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві.

« 16 глава 2 глава »