Деяния 28 глава

Деяния Святых Апостолов
Библейской Лиги ERV → Переклад Хоменка

Очутившись на берегу в безопасности, мы узнали, что остров называется Мальта.

Врятувавшися, ми довідалися, що острів зветься Мальта.

Местные жители проявили к нам необычайную доброту. Когда похолодало и пошёл дождь, они разложили костёр и пригласили нас к огню.

Тубільці поводилися з нами з неабияким милосердям: вони нас прийняли коло вогню, що його були запалили з-за дощу, який саме йшов, та задля холоду.

Павел набрал охапку хвороста, и, когда он бросал его в огонь, выползла змея, спасаясь от жара, и впилась ему в руку.

Коли ж Павло назбирав жмут хмизу й поклав на вогонь, змія, з приводу жару, вискочила та вчепилася до руки його.

Увидев висящую на его руке змею, местные жители сказали друг другу: «Этот человек, несомненно, убийца, потому что, хотя он и не погиб в море, Справедливость не позволила ему остаться в живых».

Якже побачили тубільці, що гадина звисає з руки його, говорили між собою: «Цей чоловік напевно вбивця; він урятувався від моря, але помста не дає йому жити.»

Но Павел стряхнул змею в огонь и не почувствовал никакой боли.

А він, скинувши у вогонь гадину, не зазнав ніякого лиха.

Местные жители же ожидали, что у него появится опухоль или что он тут же замертво упадёт. Они долго ждали и наблюдали за Павлом, но с ним ничего не произошло. Тогда, изменив своё мнение, люди стали говорить, что он — бог.

Вони гадали, що він спухне або впаде зненацька мертвим. Довго чекали та, бачачи, що нічого незвичайного з ним не сталося, змінили думку й почали говорити, що він — бог.

Неподалёку от того места были владения наместника острова Публия. Он пригласил нас к себе в дом и три дня был нашим гостеприимным хозяином.

А був поблизу того місця маєток начальника острова, на ім'я Публій, що прийняв нас і гостив три дні ласкаво.

Отец Публия лежал в постели, так как он страдал от лихорадки и дизентерии. Павел пошёл навестить его и, помолившись, возложил на него руки и исцелил его.

Та якраз сталося, що батько Публія, хворий на гарячку й на червінку, лежав у ліжку. Павло ввійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, оздоровив його.

Когда это случилось, к Павлу пришли и другие больные, жившие на острове, и он их исцелил.

Коли ж це сталось, теж інші на острові, які мали недуги, приходили й оздоровлялись.

Жители острова оказали нам множество почестей, и мы пробыли там три месяца. Когда же мы приготовились к отплытию, они снабдили нас всем необходимым.

Вони нас за те всякими почестями вшанували, а коли ми відпливали, понакладали все для нас необхідне.

Через три месяца мы отплыли на зимовавшем на острове александрийском корабле, на корме которого были изображены Диоскуры.

Після трьох місяців ми відпливли на олександрійськім кораблі, що перезимував на острові й мав ознаку Діоскурів.

Прибыв в Сиракузы, мы остановились там на три дня.

Причаливши в Сиракузах, ми там перебули три дні.

Отплыв оттуда, мы прибыли в Ригию. Через день подул южный ветер, и на второй день мы прибыли в Путеолы.

Звідси, обпливши, прибули в Реґію. А по однім дні, через те, що знявся південний вітер, причалили на другий день у Путеолі,

Там мы нашли братьев, которые попросили пробыть с ними неделю, а затем мы прибыли в Рим.

де знайшли братів, які нас запросили перебувати в них сім день. Так прибули ми до Риму.

В Риме братья и сёстры услышали о нас и вышли нам навстречу к Аппиевой Площади и к Трём Гостиницам. Увидев их, Павел возблагодарил Бога и ободрился.

А звідтіля брати, довідавшись, що ми прибули, вийшли нам назустріч аж до Форуму Аппія та до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові і посмілішав.

По прибытии в Рим Павлу было позволено жить отдельно, но под охраной воина.

І коли ввійшли у Рим, Павлові було дозволено жити окремо разом з вояком, який його стеріг.

Через три дня Павел созвал самых влиятельных людей среди иудеев. Когда они собрались, Павел сказал им: «Братья! Хотя я и не совершил ничего против нашего народа или против обычаев наших предков, я был передан римлянам как узник в Иерусалиме.

Через три дні Павло скликав до себе знатніших юдеїв. А як вони зійшлися, він до них промовив: «Я, мужі брати, нічого не зробив проти народу чи батьківських звичаїв, а всеж ув'язнено мене в Єрусалимі і передано в руки римлян.

Они допросили меня и, так как я не был виноват ни в чём, заслуживающем смерти, хотели освободить меня.

Вони, розсудивши мою справу, хотіли мене відпустити, бо в мені не було ніякої смертної вини.

Иудеи же воспротивились этому, и тогда мне пришлось потребовать суда цезаря. Однако я ни в чём не обвиняю мой народ.

А що юдеї противилися тому, я був примушений покликатися на кесаря, — не щоб я хотів у чомусь народ мій оскаржити.

Именно поэтому я и просил о встрече и беседе с вами. Я скован цепями только за то, что верую в надежду Израиля».

З отого приводу я покликав вас, щоб вас побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїля мене заковано в оці кайдани.»

Тогда иудеи сказали Павлу: «Мы не получили о тебе никаких писем из Иудеи, и ни один из братьев, придя оттуда, не известил нас и не сказал ничего плохого о тебе.

А ті йому сказали: «Ми ані листів про тебе не одержали з Юдеї, ані з братів ніхто не прийшов, і не звістив і не говорив про тебе щось лихе.

Но нам бы хотелось услышать от тебя о твоих взглядах, так как нам известно, что люди повсюду выступают против этой секты».

Однак, ми бажали б довідатися від тебе, що ти думаєш, бо про цю секту нам відомо, що їй спротивляються всюди.»

Иудеи условились с Павлом о дне, и ещё большее число иудеев пришло к нему туда, где он остановился. С утра до вечера он разъяснял им и свидетельствовал перед ними о Царстве Божьем, пытаясь убедить их на основании Закона Моисея и книг пророков в том, что всё, сказанное об Иисусе, — правда.

І призначивши йому день, прийшло їх більше до його домівки. Він викладав їм, свідчивши про Царство Боже, і переконував їх про Ісуса з закону Мойсея та пророків, — від ранку аж до вечора.

Одних он убедил своими словами, но другие так и не поверили.

Деяких переконували його слова, а деякі не йняли віри.

Между иудеями разгорелся спор и, не достигнув согласия, они уже собрались расходиться, когда Павел сказал: «Истину сказал Святой Дух, говоря с вашими отцами через пророка Исаию:

І бувши в незгоді між собою, почали розходитися, коли Павло до них промовив лиш одне це слово: «Добре прорік був Святий Дух через пророка Ісаю до батьків ваших кажучи:

„Иди к народу этому и скажи: „Вы будете слушать и слышать, но ничего не поймёте, вы будете смотреть и видеть, но ничего не увидите,

Піди до цього народу і скажи: Ви слухатимете вухами, і не зрозумієте, дивитиметесь очима, і не побачите.

потому что притупились умы народа этого, и едва слышат они ушами, и закрыли они глаза. И случилось это, чтобы они не увидели глазами, не услышали ушами, не поняли умом и не обратились ко Мне за исцелением”.

Бо серце цього народу затовстіло й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили, щоб часом не бачити очима, і вухами щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись, та щоб я не оздоровив їх.

Да будет это известно вам, иудеи, что Бог послал Своё спасение язычникам, и они будут слушать!»

Нехай, отже, буде вам відомо, що це спасіння Боже було послане поганам: і вони почують.»

[После того как Павел произнёс эти слова, иудеи ушли, ожесточённо споря между собой].

Коли ж це сказав, юдеї відійшли, сильно сперечаючися між собою.

Целых два года Павел прожил в доме, за который платил сам, и принимал всех, кто приходил к нему.

Павло перебув повних два роки в найнятій хаті та приймав усіх, що приходили до нього,

Он провозглашал Царство Божье и проповедовал учение о Господе Иисусе Христе смело и беспрепятственно.

проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з повною сміливістю та без перешкоди.

« 27 глава 1 глава »