Судьи 1 глава

Книга Судей израилевых
Библейской Лиги ERV → Переклад Хоменка

После смерти Иисуса народ Израиля спросил у Господа: «Кто из нас первым должен пойти воевать против хананеев?»

По смерті Ісуса сини Ізраїля спитали в Господа: “Хто з нас має виступати першим проти ханаанян, щоб воювати з ними?”

Господь ответил им: «Колено Иуды пойдёт. Я позволю им завоевать эту землю».

І сказав Господь: “Юда нехай виступає. Ось я віддаю край йому в руки.”

Иуда попросил помощи у братьев из семьи Симеона. Он сказал: «Братья мои, Господь обещал дать каждому из нас немного земли. Если вы поможете нам завоевать эту землю, мы поможем вам в войне за вашу землю». И люди Симеона решили помочь своим братьям из Иудеи.

Юда й сказав своєму братові Симеонові: “Йди зо мною в мою частку, й будемо воювати з ханаанянами; а потім піду й я з тобою в твою частку.” І пішов Симеон разом з ним.

Господь помог народу Иуды разбить хананеев и ферезеев. Десять тысяч человек было убито в городе Везек.

Виступив Юда, і віддав Господь ханаанян та перізіїв йому на поталу, і розбили вони з них під Безеком десять тисяч чоловік.

Там же они встретились с правителем Везека и сразились с ним.

Біля Безеку зіткнулись вони з Адонівезеком, вдарили на нього й розбили ханаанян та перізіїв.

Правитель Везека пытался бежать, но они поймали его и отсекли у него на руках и ногах большие пальцы.

Адонівезек утік, та вони кинулися за ним, схопили його й повтинали йому на руках і на ногах великі пальці.

Тогда царь Везека сказал: «Я отрезал большие пальцы рук и ног у семидесяти царей, и они ели крохи, которые падали с моего стола. И теперь Господь отплатил мне тем же». Везека привели в Иерусалим, и там он умер.

Сказав тоді Адонівезек: “Сімдесят царів з повідтинаними пальцями на руках і ногах збирали кришки під столом у мене. Як я вчинив, так Господь відплатив мені!” І привели вони його в Єрусалим, де він і вмер.

Сыновья Иуды воевали против Иерусалима и захватили его. Они убили людей мечами, а город сожгли.

І вдарили сини Юди на Єрусалим, опанували його, винищили лезом меча, а місто спалили.

Потом они пошли воевать с хананеями, которые жили в горах, в пустыне Негев, к югу от земли Иуды и на западной равнине.

Потім сини Юди спустились, щоб воювати з ханаанянами, що жили в горах, на півдні, та по узгір'ях.

Колено Иуды выступило против хананеев, которые жили в Хевроне (раньше Хеврон назывался Кириаф-Арба). Там они убили Шешая, Ахимана и Фалмая.

Далі виступив Юда проти ханаанян, що жили в Хевроні, — Хеврон же звавсь раніше Кіріят-Арба, — і розбили Шешая, Ахімана й Талмая.

Затем иудеи покинули это место и пошли воевать против жителей города Девир (раньше Девир назывался Кириаф-Сефер).

А звідтіля пішов на мешканців Девіру, що звався колись Кіріят-Сефер.

До того как они начали сражаться, Халев обещал им: «Тому, кто нападёт на Кириаф-Сефер и захватит его, я отдам в жёны мою дочь Ахсу».

І обіцяв тоді Калев: “Хто нападе на Кіріят-Сефер і візьме його, за того віддам дочку мою Ахсу.”

Гофониил, сын Кеназа, младший брат Халева, захватил город Кириаф-Сефер, и тогда Халев отдал ему в жёны свою дочь Ахсу.

І взяв його Отнієл, син Кеназа, меншого Калевового брата, і віддав він за нього дочку свою Ахсу.

Ахса отправилась жить с Гофониилом. Перед отъездом Гофониил послал её попросить у отца немного земли. Ахса пошла к отцу, и, когда она сошла со своего осла, Халев спросил её: «Что случилось?»

А коли вона прибула, він підмовив її просити в батька поле; і як зіскочила з осла, Калев спитав її; “Що тобі?”

Она ответила: «Благослови меня. Ты дал мне сухую, пустынную землю в Негеве. Прошу тебя, дай мне также немного земли с источниками воды на ней». Халев дал ей то, о чём она просила, — верхние и нижние источники.

А та до нього: “Дай мені, — каже, — благословення: дав бо єси мені суху землю, дай мені і джерела вод! І дав він їй горішні й долішні джерела.

Сыновья кенеянина (тестя Моисея) покинули город Пальм и пошли жить среди иудеев в пустыню, которая находилась на юге от Иудеи, возле города Арад.

Сини кенія Ховава, Мойсеєвого тестя, з Пальмового міста, повиходили разом із синами Юди в пустиню Юди, що на південь від Араду; пішли вони й оселились з амалекитянами.

Некоторые хананеи жили в городе Аефаф. Люди Иуды и Симеона напали на них и полностью разрушили город. Они назвали этот город Хорма.

Згодом двигнувся Юда з братом Симеоном, і розбили вони ханаанян, що жили в Цефаті, і цілком знищили його, тим і прозвано те місто Хорма.

Иудеи также захватили город Газу и Аскалон со всеми малыми городами вокруг них.

Далі завоював Юда Газу з її околицею, Аскалон з околицею й Екрон з околицею.

Господь был на стороне иудеев, и они захватили горы, но не смогли захватить жителей равнины, так как у них были железные колесницы.

Господь був з Юдою, так що він посів гори. Подолян же не здолав прогнати, бо в них були залізні колісниці.

Моисей, как и обещал, отдал народу Халева город Хеврон, и они изгнали оттуда трёх сыновей Енака.

І дали вони Калевові Хеврон, як заповідав Мойсей, і повиганяв він звідтіль трьох синів Анака.

Сыновья Вениамина не смогли изгнать иевусеев, которые жили в Иерусалиме. И до сих пор иевусеи живут в Иерусалиме среди народа Вениамина.

Євусіїв же, мешканців Єрусалиму, не повиганяли сини Веніямина, так що живуть євусії в Єрусалимі з синами Веніямина по цей день.

Потомки Иосифа пошли сражаться против города Вефиль, и Господь был на их стороне.

Дім Йосифа виступив і собі проти Бетела, і Господь був з ними;

Они послали людей разведать всё о Вефиле. (в прошлом Вефиль назывался Луз)

бо як вони розглядали Бетел, що звався перше Луз,

Эти люди увидели человека, идущего из города, и сказали ему: «Покажи нам, как войти в город. Мы захватим его, и, если ты нам поможешь, мы не сделаем тебе ничего плохого».

побачили розглядачі чоловіка, що виходив з міста, і сказали йому “Покажи нам, де можна вломитись у місто, й ми тебе помилуємо.”

Тогда тот человек показал разведчикам потайной вход в город. Потомки Иосифа напали на город Вефиль и мечами убили его жителей. Но они не тронули человека, который помог им. Этот человек с семьёй был отпущен на свободу.

І він показав їм вхід до міста, й вони побили його вістрям меча, чоловіка ж того й усю родину відпустили.

Он пошёл в землю, где жили хеттеи, и построил там город, который назвал Луз. Он и до сих пор так называется.

Пішов той чоловік у хеттитську землю, збудував місто й назвав його Луз. Так зветься воно й по цей день.

Некоторые хананеи жили в городах Беф-Сан, Фаанах, Дор, Ивлеам и Мегиддон и в маленьких городах, окружающих их. Народ Манассии не смог выгнать людей из этих городов, и хананеи остались там жить.

Манассія не прогнав мешканців Бетшеану з його присілками, ані мешканців Танаху з його присілками, ані мешканців Дору з його присілками, ані мешканців Ївлеаму з його присілками, ані мешканців Мегіддо з його присілками. І зостались ханааняни вперто жити в цій країні.

Позже, набрав силу, Израиль сделал этих хананеев своими рабами, но изгнать их со своей земли так и не смог.

Як же Ізраїль вбився в потугу, зробив він їх рабами, повиганяти ж їх — не повиганяв він.

То же самое случилось и с народом Ефрема. Ефремляне не смогли изгнать всех хананеев, которые жили в Газере. Так они и остались там жить среди сынов Ефрема.

Та й Ефраїм теж не повиганяв ханаанян, що жили в Гезері, так і зостались ханааняни жити в Гезері.

И люди Завулона не смогли изгнать хананеев, живших в городах Китрон и Наглол. Те не покинули свою землю и остались жить среди сыновей Завулона, которые сделали их своими рабами.

Завулон не повиганяв мешканців Кітрону і Нагалолу. Так і жили ханааняни поміж ними, але були їхніми рабами.

Народ Асира не изгнал жителей Акко, Сидона, Ахлава, Ахзива, Хелвы, Афека и Рехова.

Ашер не повиганяв мешканців Акко й мешканців Сидону, Хелеву, Ахзіву, Хелви, Афеку і Рехову,

Народ Асира не смог заставить хананеев покинуть свою землю, и поэтому они жили среди хананеев.

і жили ашерії серед ханаанян, мешканців краю, бо вони їх не повиганяли.

И люди Неффалима не смогли выгнать жителей Вефсамиса и Бефанафа. Они остались жить среди хананеев и сделали их своими рабами.

Нафталі не повиганяв мешканців Бетшемешу і Бет-Анату, і жив серед ханаанян, що перебували в цій країні, але мешканці Бетшемешу і Бет-Анату стали їхніми рабами.

Аморреи заставили народ Дана жить в горах. Сыновьям Дана пришлось жить там потому, что аморреи не давали им спуститься в долину.

Аморії ж відкинули даніїв у гори й не давали їм спускатись у долину.

Аморреи решили остаться жить на горе Херес, в Аиалоне и Шаалвиме, но позже народ Иосифа стал сильным и сделал аморреев своими рабами.

І жили аморії й далі в Гархересі, в Аялоні й у Шаалвімі. Як же почав дім Йосифа брати над ними гору, вони стали їхніми кріпаками.

Земли аморреев тянулись от перевала Скорпиона до Селы и простирались далее.

Границя ж аморіїв ішла від узвозу Акраббім і від Селі далі вгору.

« 24 глава 2 глава »