Иезекииль 1 глава

Книга пророка Иезекииля
Библейской Лиги ERV → Українська Біблія. Турконяк

Я — священник Иезекииль, сын Вузия. Я был в изгнании возле канала Кебар в Вавилонской земле, когда небо раскрылось и подарило мне видение Бога.

І сталося, що в тридцятому році, у четвертому місяці, на п’ятий день місяця я був посеред полонених біля ріки Ховар, і відкрилося небо, і я побачив Божі видіння.

Это произошло на пятый день четвертого месяца тридцатого года. В пятый год изгнания царя Иехонии,

У п’ятий день місяця — це п’ятий рік полону царя Йоакима,

на пятый день месяца к Иезекиилю пришло слово Господнее, и снизошла на него сила Господняя.

було Господнє слово до Єзекіїла, сина Вузія, священика, у землі халдеїв біля ріки Ховар. І була на мені Господня рука,

Я, Иезекииль, видел вихрь, идущий с севера. Это была большая туча, из которой рвался огонь, и вокруг нее сиял свет. Она была подобна раскалённому металлу, сияющему в огне.

і я побачив, як ось з півночі йшов вітер, що несе, і в ньому велика хмара, і світло довкола нього та вогонь, що виблискував, а посеред нього, як видіння бурштину посеред вогню, а в ньому — світло.

В середине её я увидел четырёх животных, они выглядели как люди.

А в середині — наче подоба чотирьох живих істот. І це їхній вигляд: у них подоба людини,

У каждого из них было по четыре лица и четыре крыла.

чотири обличчя в однієї і чотири крила в іншої.

Их ноги были прямыми, но копыта были как у коров и блестели как начищенная медь.

Їхні ноги прямі, і їхні ноги оперені, й іскри, як поблискування міді, і їхні крила легкі.

Под крыльями у них были человеческие руки, у тех четырёх животных было по четыре лица и четыре крыла.

І людська рука під їхніми крилами на чотирьох їхніх сторонах. І їхні обличчя в чотирьох,

Животные соприкасались друг с другом крыльями. Каждое из них шло прямо вперёд, не оглядываясь, когда передвигалось.

коли вони ходили, не поверталися, — кожний ішов перед своїм обличчям.

Каждое из них имело четыре лица: впереди было лицо человека, справа — лицо льва, слева — лицо быка, а сзади — орла.

Ось подоба їхніх облич: обличчя людини і обличчя лева з правого боку в чотирьох, і обличчя теляти з лівого боку в чотирьох, і обличчя орла в чотирьох.

Их крылья были расправлены сверху. У каждого было по два крыла, которые касались крыльев другого. У них также было по два крыла, которыми они укрывали свои тела.

І їхні крила простерті догори в чотирьох, у кожного два злучені до себе, і два покривали над їхнім тілом.

Они двигались, не поворачиваясь, туда, куда был направлен их взгляд. Они шли туда, куда их вёл дух.

І кожен ходив перед своїм обличчям. Куди тільки йшов дух, ішли вони, і не поверталися.

Между животными сверкало нечто похожее на горящие угли или маленькие факелы, летающие между ними. Огонь был очень ярким, и молнии вырывались из него.

А посеред живих істот — видіння, наче вогняного палаючого вугілля, наче вигляд світильників, що повертаються, посеред істот і світло вогню, і з вогню виходила блискавиця.

Быстро, как молнии, животные переносились из стороны в сторону.

Я посмотрел на животных и заметил четыре колеса: по одному для каждого из них.

І я побачив, і ось одне колесо на землі поблизу чотирьох істот.

Колёса касались земли, и казалось, что они сделаны из драгоценного желтого камня, а внутри каждого колеса было ещё одно колесо.

І вигляд коліс — наче вигляд берилу, і одна подоба в чотирьох, і їх діло було, немовби колесо в колесі.

Животные могли перемещаться только в четырёх направлениях, куда смотрели их лица, но поворачивать они не могли.

На чотири свої сторони вони ходили, не поверталися, коли йшли, — ні вони,

Колёса, усеянные глазами, были огромных размеров, и на них нельзя было смотреть без страха.

ні їхні спини; і в них була висота. І я побачив їх, і їхні спини, повні очей довкола в чотирьох.

Колёса двигались одновременно с животными, и если животные поднимались ввысь, то и колёса поднимались вместе с ними.

Коли ж живі істоти йшли, то йшли поблизу них і колеса, а коли істоти піднімалися із землі, то піднімалися й колеса.

Животные шли в том направлении, куда вёл их дух, и колёса двигались вместе с ними, потому что сила, находящаяся в этих колёсах, двигала их.

Де тільки була хмара, там дух, щоб іти. Йшли живі істоти та колеса, і вони підіймалися з ними, тому що в колесах був дух життя.

И если они двигались, то двигались и колёса, а если останавливались, то и колёса замирали. Если колёса поднимались, то и животные поднимались за ними, потому что в этих колёсах был дух.

Коли вони йшли, то йшли, коли вони ставали, то ставали, а коли вони підносилися із землі, то підіймалися з ними, бо в колесах був дух життя.

Над их головами находилось нечто, выглядевшее как великолепный хрустальный свод, простирающийся над ними.

І над головою тих істот — подоба, наче небозвід, як вигляд кристалу, який простягався над їхніми крилами вгорі.

Под сводом у каждого из животных было по четыре крыла, по два с каждой стороны его тела: два крыла, соприкасаясь друг с другом, простирались в одну сторону, а два других — в другую, покрывая тело.

А під небозводом розпростерті їхні крила, які торкалися одні одних, у кожного два, що покривали їхні тіла.

И тогда я услышал их крылья. При каждом движении животных их крылья издавали шум, подобный бурной, несущейся рядом воде. Они были громкими, как громогласный Господь Всемогущий, как армия или толпа людей. И когда животные останавливались, то их крылья складывались по бокам.

І я чув шум їхніх крил, коли вони ходили, наче гул великої води. І коли вони стали, їхні крила спочивали.

Животные останавливались и опускали крылья, а сверху, из свода над их головами, раздавался громкий звук.

І ось голос понад небозводом, що був над їхньою головою.

Над сводом, находившемся над их головами, было подобие престола цвета голубого сапфира, а на престоле этом сидел некто, напоминающий собою человека.

На ньому — подоба престолу, як вигляд каменя сапфіра, а над подобою престолу — подоба, наче вигляд людини вгорі.

Я видел его от пояса и выше, он был как горячий металл, окружённый огнём, а от пояса книзу всё вокруг сияло ярким пламенем.

І я побачив, наче вигляд бурштину від подоби стегон і вище, а від подоби стегон і аж до долу я побачив, наче вигляд вогню, і його світло — довкола.

Вокруг него был сияющий свет, словно радуга, пробивающаяся сквозь тучи. Так выглядела слава Господняя. И тогда я пал на землю и, склонившись лицом к ней, услышал голос, говорящий со мной.

Наче вигляд райдуги, коли є в хмарі в дні дощу, таким є видіння світла довкола. Це видіння подоби Господньої слави. І я побачив, і я падаю долілиць, і я почув голос, що говорив.

« 5 глава 2 глава »